Варфоломій (Ващук)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Варфоломій
Архієпископ Варфоломій (Ващук).jpg
Рівненський і Острозький

з 27 липня 1995 р.

Конфесія: Українська Православна Церква
 
Альма-матер: Одеська духовна семінарія, Московська духовна академія
Науковий ступінь: кандидат богослов'я
Діяльність: священнослужитель
Ім'я при народженні: Віктор Володимирович Ващук
Народження: 1 березня 1953(1953-03-01)
Смерть: 15 вересня 2021(2021-09-15) (68 років)
Рівне, Україна
Похований: Городнє
Чернецтво: 22 грудня 1989
Єп. хіротонія: 18 жовтня 1983; 24 лютого 1990
Престол: Рівненський і Острозький

з 27 липня 1995р.

Посада: 1990-1992 - ректор Волинської духовної семінарії
Єпископства: 1990єпископ Волинський і Рівненський (Луцький)

1992єпископ Миколаївський і Вознесенський

1993єпископ Сумський і Охтирський

1995єпископ Рівненський і Острозький

1996архієпископ Рівненський і Острозький

20142021 митрополит Рівненський і Острозький

Нагороди:

Митрополит Варфоломі́й (в миру Ващу́к Віктор Володимирович; нар. 1 березня 1953, Городне, Любомльський район, Волинська область — пом. 15 вересня 2021) — архієрей Української Православної Церкви Московського патріархату, митрополит Рівненський і Острозький. Вважається одним з прибічників канонічної автокефалії в єпископаті УПЦ.

Біографія[ред. | ред. код]

Юність[ред. | ред. код]

Віктор Володимирович Ващук народився 1 березня 1953 року в селі Городне Любомльського району Волинської області в селянській родині. Тезоіменитство — 13 липня.

Після закінчення середньої школи, у 1971-1973 роках служив у лавах Радянської армії. Працював слюсарем у Ковельському вагонному депо.

Початок служіння[ред. | ред. код]

1975 року вступив до Одеської духовної семінарії, після закінчення якої, 1979 року, був зарахований до Московської духовної академії. Академію закінчив 1983 року з вченим ступенем кандидата богословських наук за наукову роботу: «Нямецький монастир в історії Руської і Румунської Церков».

16 жовтня 1983 року був висвячений у сан диякона, а 18 жовтня того ж року — в сан священика. Відряджений на парафіяльне служіння до Спасо-Преображенського храму селища Стара Вижівка Волинської області, став настоятелем.

У березні 1989 року призначений секретарем Волинського єпархіального управління, а у вересні того ж року призначений настоятелем Троїцького кафедрального собору Луцька.

15 квітня 1989 року возведений у сан протоієрея.

22 грудня 1989 року священик Віктор був пострижений у чернецтво з ім'ям Варфоломій на честь святого апостола Варфоломія. 18 січня 1990 року возведений у сан архімандрита.

Архієрейське служіння[ред. | ред. код]

24 лютого 1990 року хіротонізований в єпископа Волинського і Рівненського. У квітні того ж року відбувся поділ Волинсько-Рівненської єпархії на Волинську і Рівненську. Преосвященний Варфоломій залишився керувати Волинською єпархією з титулом єпископа Волинського і Луцького.

У період з 1990 по 1992 рік — ректор Волинської духовної семінарії.

У серпні 1992 року представники УПЦ-КП за негласної підтримки місцевої влади захопили в Луцьку кафедральний собор, єпархіальне управління і приміщення духовної семінарії. На прохання єпископа Варфоломія, в серпні 1992 року він був переміщений на Миколаївську кафедру з титулом єпископа Миколаївського і Вознесенського.

У червні 1993 року владика Варфоломій стає єпископом Сумським і Охтирським.

27 липня 1995 року повернувся на Рівненську кафедру, якою керує до сьогодні.

23 листопада 1996 року возведений у сан архієпископа.

28 серпня 2014 року возведений у сан митрополита.

Погляди[ред. | ред. код]

Архієпископ Варфоломій (Ващук) був ідейним прихильником автокефалії Української Православної Церкви[джерело?]. Він виступав на підтримку автокефалії на Архієрейському соборі РПЦ 1992 року, де попереджав про небезпеку поширення розколу (на той момент суто галицької УАПЦ) на Східну Україну[1]. Таким чином, він передбачив появу і поширення УПЦ КП. Після захоплення[джерело?][перевірити] Луцького кафедрального собору і єпархіального управління, що супроводжувалось насильством, єпископ Варфоломій перестав бути таким активним прибічником автокефалії, як раніше.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Праці[ред. | ред. код]

  • «Нямецький монастир в історії Руської і Румунської Церков» (1983) — кандидатська дисертація.
  • Рідна церква: Історико-інформаційний нарис. — Рівне, 2002, 148 с.
  • Рідна школа: Історико-інформаційний нарис. — Рівне, 2002, 136 с.
  • Мілецький Свято-Миколаївський монастир. Історико-краєзнавчий нарис. — Рівне, 2003, 148 с.

Інтерв'ю[ред. | ред. код]

Про Варфоломія[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Диак. Александр Драбинко. Православие в постоталитарной Украине (вехи истории). Киев, 2002. — С.: 71-72. (http://vira.in.ua/texts/drabynko__diser__ru.htm)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]