Стара Вижівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Стара Вижівка
Герб Прапор
Герб Старої Вижівки прапор
Преображенська церква (дер.), 18 ст.
Преображенська церква (дер.), 18 ст.
Основні дані
51°26′27″ пн. ш. 24°25′54″ сх. д. / 51.44083° пн. ш. 24.43167° сх. д. / 51.44083; 24.43167Координати: 51°26′27″ пн. ш. 24°25′54″ сх. д. / 51.44083° пн. ш. 24.43167° сх. д. / 51.44083; 24.43167
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Район Старовижівський
Столиця для Старовижівський район (район України)
Засновано 1508
Статус міста 2020
Магдебурзьке право 1548
Площа 4,99 км²
Населення 5285 (01.01.2017)[1]
Висота НРМ 178 м
Водойма Вижівка
Часовий пояс UTC+2 і UTC+3
GeoNames 692856
Поштові індекси 44400
Міська влада
Адреса 44401, Волинська обл., Старовижівський р-н, м. Стара Вижівка, вул. Незалежності, 50
Веб-сторінка stvadm.gov.ua
Мапа
Стара Вижівка. Карта розташування: Земля
Стара Вижівка
Стара Вижівка
Стара Вижівка (Земля)


CMNS: Стара Вижівка на Вікісховищі

Стара́ Ви́жівка (XIX ст. — Вижба; до 1946 р. — Стара Вижва) — маленьке містечко на південному-заході Полісся, над річкою Вижівка (притока Прип'яті), районний центр Волинської області. Відстань до облцентру становить 112 км і проходить в основному міжнародним автошляхом М19. У 1970 році населення 3400 мешканців, у 2005 — 5151.

Географія[ред. | ред. код]

Старовижівський район розташований у північно-західній частині Волинської області. Межує з Ратнівським, Камінь-Каширським, Ковельським, Турійським, Любомльським та Шацьким районами.

До складу адміністративного району входять 46 населених пунктів та селище Стара Вижівка.

Рельєф району рівнинний з нахилом в північному напрямку.

Територія району заліснена більш як на 32,5 відсотка, площі лісів займають 38,0 тисячі гектарів, сільськогосподарських угідь — 57,0 тисячі гектарів, в тому числі 28,0 тисячі гектарів — площа ріллі.

Територією району протікають річки Прип'ять, Турія, Вижівка, Лють, Кизівка, є 29 озер, в основному карстового походження. У районі в умовах великої вологості та високого рівня підґрунтових вод утворилися в основному дерново-підзолисті, дерново-глеєві та супіщані ґрунти.

У промисловому відношенні з корисних копалин найбільше значення мають пісок, торф, глина, сапропель, розпочата розробка та видобування фосфоритів.

На території чудового поліського краю збереглися унікальні куточки флори і фауни, де утворено 3 загальнозоологічних заказники, збережено 13 пам'яток природи, у тому числі — вікові лісові масиви на території Кримненського та Дубечненського лісництв.

Історія[ред. | ред. код]

Історія Старовижівщини сягає глибокої давнини.

Перша писемна згадка про селище Вишега, вона ж Вижва, датується червнем 1099 року. Жили тут люди і раніше, про що свідчать археологічні знахідки доби бронзи, та знайдено поселення часів Київської Русі.

Про минувшину району розповідають експозиції краєзнавчого музею, де зберігається цінний матеріал з історії, культури та археології поліського краю. В музеї зберігаються документи про те, як у свій час землями володіли литовські князі Сангушки, князь Курбський, польська королева Бона Сфорца, розповідається про тяжке життя поліських селян, які займались в основному землеробством та ремісництвом.

Наприкінці XIX століття містечко Вижба (сучасне село Нова Вижва) Ковельського повіту Волинської губернії належало нащадкам польської королеви Бони. За легендою, тут жив князь Андрій Курбський. Жителів було близько 1 500. Була православна церква, синагога та школа.

Вперше район як адміністративна одиниця був утворений 17 січня 1940 року із центром у с. Седлище і носив назву Седлищенський, а 7 червня 1946 року Указом Президії Верховної Ради УРСР його перейменовано в Старовижівський район з центром у місті Стара Вижівка.

17 січня 2016 року у Старій Вижівці митрополит Луцький і Волинський Михаїл звершив чин освячення новозбудованого храму.

Освіта[ред. | ред. код]

У Старій Вижівці працює Старовижівський професійний ліцей та НВК «Загальньоосвітня школа І-ІІІ ступеня — гімназія», яка входить до 100 найкращих шкіл України.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]