Горбовий Володимир Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Горбовий Володимир)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Горбовий
Володимир Горбовий
Володимир Горбовий
в.о. 7-й крайовий комендант УВО
листопад 1928 — грудень 1928
Попередник: Роман Сушко
Наступник: Богдан Гнатевич
 
Народження: 30 січня 1899(1899-01-30)
Долина, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Смерть: 21 травня 1984(1984-05-21) (85 років)
Ходорів, Жидачівський район, Львівська область, Українська РСР
Національність: Українець
Ступінь: доктор філософії
Партія: УВО (19201929)
 
Військова служба
Роки служби: 19181984
Приналежність:  Армія УНР, УГА
Звання:  Сотник
Битви: Перша світова війна

Радянсько-українська війна Польсько-українська війна

Володи́мир Григо́рійович Горбови́й (30 січня 1899, Долина — 21 травня 1984, Ходорів, Львівська область) — діяч УВО і ОУН, адвокат у Галичині, оборонець у політичних процесах. Почесний громадянин Долини.

Життєпис[ред. | ред. код]

У верхньому ряду перший справа Роман Антонович, другий справа Володимир Горбовий, у нижньому ряду перший справа Омелян Антонович
Перша шпальта газети «Ukrainian Weekly» про смерть Володимира Горбового.
Старий пам'ятник на могилі Володимира Горбового.
Новий пам'ятник на могилі Володимира Горбового у Долині.

Народився у місті Долина (дільниця Оболоня). Закінчив Стрийську гімназію. Вищу освіту отримував в університетах Львова, Праги і Кракова. Знав декілька іноземних мов, був глибокоерудованою людиною. Ще замолоду виділявся серед загалу пунктуальністю, правдолюбством і принциповістю, товариші називали його «людиною із чистої сталі»[1].

Під час Першої світової війни воював у складі австрійської армії. На Італійському фронті втратив око. За іншими джерелами, цю травму він отримав у бою під Козятиним під час наступу українського війська на Київ у 1919 році[1] (з 1918 року перебував в Українській Галицькій армії). У міжвоєнний період студіював юридичні науки в Празі.

В УВО з 1920 р., повітовий командант на Долинщині, шеф штабу Начальної Команди у Львові (1922 р.), керівник зв'язку між Начальною і Крайовою Командами. З листопада по грудень 1928 року виконував обов'язки крайового команданта УВО.

У 1934 р. став одним з перших в'язнів концтабору Берези Картузької.

З 1929 р. перебуває у лавах ОУН. У судових процесах 1935-36 рр. над Степаном Бандерою виступав у суді як його адвокат. Володимир Горбовий був також близьким другом Євгена Коновальця[1]. З 1939 р. мешкає у Кракові. Голова комісії Державного планування при Революційному Проводі ОУН, Голова Президії ІІ Великого Збору ОУН, обраний Генеральним Суддею, Голова Українського Національного Комітету (1941 р.).

В'язень німецьких тюрем, звільнений в липні 1942 р. за станом здоров'я.

1 липня 1947 р. заарештований у Празі, переданий полякам, які передали В. Горбового до рук більшовиків (9 липня 1948 р.). Засуджений на 25 років, відбув покарання повністю у сибірських концтаборах, наживши важку форму туберкульозу[1]. Близько співпрацював з в'язнями Михайлом Сорокою та Петром Дужим.

Звільнений 1 серпня 1972 р. Повернувся до рідного села, де йому надала прихисток Аделя Семків. Жив у Долині під постійним наглядом, тільки найближчі друзі наважувались відвідувати репресованого правника[2].

Помер раптово у 1984 р. Похований на міському кладовищі Долини.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

У 2008 році рішенням Долинської міської ради Володимиру Горбовому було присвоєно звання «Почесний громадянин міста Долина» посмертно.

24 вересня 2015 року на його честь названо вулицю в Долині[3].

18 жовтня 2015 року освячено новий пам'ятник на могилі, за участю його дочки Володимири[4][5].

24 серпня 2016 року, з нагоди 25-річниці незалежності України під упорядкуванням Мґр. Олега Павліва та о. Ігоря Пелехатого вийшла друком книга спогадів д-ра Володимира Горбового «Погода совісті»[6].

20 вересня 2017 року відбулася урочиста презентація книги спогадів д-ра Володимира Горбового «Погода совісті» в Івано-Франківському обласному музеї визвольної боротьби імені Степана Бандера за участі її упорядників Мґр. Олега Павліва та о. Ігоря Пелехатого.[7]

Родина[ред. | ред. код]

Був двічі одружений, з другою дружиною літераторкою Ганною Павенцькою виховали доньку.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Михайло Андрусяк Брати грому. — Коломия: Вік, 2013. — С. 627—628. — 832 с. — ISBN 966-550139-9
  2. Михайло Андрусяк Брати грому. — Коломия: Вік, 2013. — С. 632. — 832 с. — ISBN 966-550139-9
  3. Про перейменування вулиць, найменування скверу та алей в місті Долині. Архів оригіналу за 8 вересня 2018. Процитовано 14 січня 2016. 
  4. ВІКНА. У Долині освятили пам’ятник на могилі борця за Україну Володимира Горбового. ФОТО. ВІКНА (укр.). Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 16 січня 2019. 
  5. На Прикарпатті освятили надмогильний пам’ятник оунівцю та політв’язню (ФОТО). Galka.if.ua Новини Івано-Франківська (укр.). Архів оригіналу за 17 січня 2019. Процитовано 16 січня 2019. 
  6. «ПОГОДА СОВІСТІ» - 25-РІЧЧЮ УКРАЇНИ!. www.novazorya.if.ua (uk-ua). Архів оригіналу за 5 жовтня 2017. Процитовано 5 жовтня 2017. 
  7. У Франківську презентували книгу про відомого діяча ОУН - Галицький Кореспондент. Галицький Кореспондент (uk-UA). 20 вересня 2017. Архів оригіналу за 5 жовтня 2017. Процитовано 5 жовтня 2017. 

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник
Роман Сушко
в.о. 7-й Крайовий комендант УВО
листопад 1928 — грудень 1928
Наступник
Богдан Гнатевич