Венцель Антон фон Кауніц-Ритберг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Венцель Антон фон Кауніц-Ритберг
нім. Wenzel Anton Kaunitz
Народився 2 лютого 1711(1711-02-02)[1][2][…]
Відень, Габсбурзька монархія[4]
Помер 27 червня 1794(1794-06-27)[1][2][…] (83 роки)
Відень, Габсбурзька монархія[4][5]
Країна Австрія[6]
Діяльність політик, дипломат, колекціонер
Галузь політика[7] і дипломатія[7]
Знання мов німецька[2][8]
Членство Ілюмінати
Посада посол Австрії у Франціїd
Батько Maximilian Ulrich of Kaunitzd
Мати Maria Ernestine Francisca von Rietbergd
У шлюбі з Maria Ernestine Gräfin Starhembergd[9]
Діти Joseph Clemens von Kaunitz-Rietbergd, Ernst Christoph von Kaunitz-Rietbergd, Dominik Andreas Kaunitz-Rietberg-Questenbergd і Franz Wenzel, Graf von Kaunitz-Rietbergd
Автограф
Нагороди
Кавалер ордена Золотого руна
Кавалер ордена Золотого руна
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана

Родовий герб

Венцель Антон Домінік Кауніц-Ритберг (нім. Wenzel Anton Graf Kaunitz, 2 лютого 1711 — 27 червня 1794) — австрійський державний діяч з роду Кауніц, відав зовнішніми зносинами Священної Римської імперії з 1753 по 1792 роки. Ініціатор Дипломатичної революції. За успішне для імператриці Марії Терезії закінчення Семирічної війни у 1764 році був зведений в князі (фюрсти).

Біографія[ред. | ред. код]

Венцеслав Кауніц народився 2 лютого 1711 в Відні. Дитинство провів в замку Аустерліц в Моравії. Його мати була дочкою і спадкоємицею останнього графа Ритберга з фризького роду Кірксенів. Як молодший син в графської сім'ї з 19 дітей, призначався спочатку для духовного звання. Однак з усіх його братів тільки один дожив до зрілого віку, але і він помер неодруженим. Зважаючи на це саме Венцеслав став спадкоємцем усього, що було накопичено багатьма поколіннями його предків.

У 1742 році посланий в Турин з дорученням тісніше скріпити оборонний союз Австрії з Сардинією і Англією проти Франції та Іспанії. У 1744 році призначений міністром при дворі генерал-губернатора Австрійських Нідерландів, герцога Карла Лотаринзького. У 1748 році був присутній на мирному конгресі в Аахені, де поклав початок своєї репутації видатного дипломата.

Призначений після Аахенского миру державним конференц-міністром, він в розлогій пам'ятної записці висловився за союз між Австрією і її давнім ворогом, Францією, на що, однак, не погодилася в той час імператриця Марія Терезія. Будучи послом у Франції (1750-53), він також не добився цієї мети. У 1753 році до нього, як державного канцлера, від Бартенштейна перейшло управління зовнішньою політикою. Тільки після цього йому в 1756 році вдалося здійснити союз з Францією і велику коаліцію проти Фрідріха Великого. Головною метою його політики було за сприяння Франції і Росії придушити зростаючю військову могутність Пруссії. Це йому не вдалося, але при розділі Польщі він доставив Австрії Галичину, а потім збільшив австрійські володіння приєднанням Буковини і Іннского округу.

На внутрішню політику Кауніц також мав великий вплив, причому, як прихильник Просвітництва, сприяв проведенню реформ в самих різних областях державного життя, особливо при Йосипі II. Чи не співчуваючи повороту в австрійській політиці, яке розпочалося з сходженням на престол імператора Франца II, він в 1792 році подав у відставку.

Був відомий як покровитель наук і мистецтв і сам володів значною художньою збіркою. Одружений був на внучці фельдмаршала Штаремберга, а його власна внучка Марія Елеонора була дружиною канцлера Меттерніха. Його онук Алоїз Вацлав (1774—1848) мав дітей тільки жіночої статі. Зі смертю цього внука рід Кауніц-Ритберг припинився.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118721313 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б в SNAC — 2010.
  4. а б Кауниц Венцель Антон // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. Dr. Constant v. Wurzbach Kaunitz-Rietberg, Wenzel Anton Fürst // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt habenWien: 1856. — Vol. 11. — S. 70.
  6. LIBRIS — 2012.
  7. а б Czech National Authority Database
  8. CONOR.Sl
  9. Dr. Constant v. Wurzbach Starhemberg, Franz Anton // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt habenWien: 1856. — Vol. 37. — S. 176.

Література[ред. | ред. код]