Карл Лотаринзький
| Карл Лотаринзький | |
|---|---|
 | |
| Народився |
12 грудня 1712[1][2][3] Люневіль[4] |
| Помер |
4 липня 1780[1][2][3] (67 років) Тервюрен[d][4] |
| Поховання | Брюссельський собор |
| Громадянство (підданство) |
Бельгія |
| Діяльність | політик, філософ, військовослужбовець |
| Посада | Гросмейстери Тевтонського ордену |
| Військове звання | Генералісимус |
| Рід | Лотаринзький дім[4] |
| Батько | Леопольд I |
| Мати | Єлизавета Шарлотта Бурбон-Орлеанська[4] |
| Брати, сестри | |
| У шлюбі з | Марія Анна Австрійська (1718–1744)[4] |
| Нагороди |
  |
| |
Карл Олександр, принц Лотаринзький і Барський (фр. Duc Charles-Alexandre de Lorraine et de Bar, le, нім. Prinz Karl Alexander von Lothringen und Bar; австрійський фельдмаршал, великий магістр (1761—1780), губернатор і генерал-капітан(намісник) Нідерландів, головнокомандувач австрійського війська в початковий період Семирічної війни. Народився 12 грудня 1712 року.
Початок життя[ред. | ред. код]
Карл Лотаринзький народився в сім'ї герцога Леопольда Лотаринзького і принцеси Єлизавети Орлеанської. Він молодший брат Франца Стефана Лотаринзького, чоловіка Марії Терезії, імператриці Австрійської. В 4 роки він отримав піхотний полк для особистої охорони. Кавалер ордена Золотого Руна. Брав участь у війні проти турків 1737—1739. Отримав звання генерала-вахтмейсера.
Сілезькі війни[ред. | ред. код]
На початку війни Карл не брав у часті в битві при Мольвіцем. Але біля міста Хотузиц він зазнав нищівної поразки. Після цього Марія Терезія вимушена була укласти мирну угоду, за умовами якої вони віддали верхню і нижню Сілезію. Австрійці, які не змогли змиритися з поразкою, назначають Карла керувати військом у Богемії. Незважаючи на мир у Бреславі (тепер Вроцлав), Карл захопив Прагу. У 1744 він одружився з ерцгерцогинею Марією Анною Австрійською (сестрі Марії Терезії). До початку Семирічної війни він проживав у Бельгії. Коли у 1756 році Прусія напала на Саксонію, його призначили головнокомандувачем усіх Австрійських військ. Фрідріх ІІ осадив Прагу, але битва при Коліні відбила Прагу. Під Бреслау він виграв битву, але справжньою катастрофою виявилась битва при Лейтені. Він втратив усю артилерію 300 гармат, 27 тисяч людей здались в полон, 20 тисяч загинуло. Втрати були феноменальними. Після цього Карл відмовився від керування військом. Отримавши орден імператриці Марії він їде у Бельгію і стає магістром тевтонського ордену. Помер у 1780 році.
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Allgemeine Deutsche Biographie, Band 19
|
| Попередник: Клеменс Август Баварський |
'Карл Лотаринзький' Великий магістр Тевтонського ордену 1761 - 1780 |
Наступник: Максиміліан Франц Австрійський |
