Карл Лотаринзький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карл Лотаринзький
нім. Karl Alexander von Lothringen
фр. Charles-Alexandre de Lorraine
Народився12 грудня 1712(1712-12-12)[1][2][…]
Люневіль, Лотаринзьке герцогство[4]
Помер4 липня 1780(1780-07-04)[1][2][…] (67 років)
Тервюрен, округ Левенd, Бельгія[4]
ПохованняБрюссельський собор
Країна Ерцгерцогство Австрія
Діяльністьполітик, філософ, військовослужбовець
Роки активностіз 1736
ПосадаГросмейстери Тевтонського ордену
Військове званнягенералісимус
РідЛотаринзький дім[4]
БатькоЛеопольд I
МатиЄлизавета Шарлотта Бурбон-Орлеанська[4]
Брати, сестриФранц I[4], Леопольд Клемент Лотаринзький[4], Louis of Lorrained[4], Єлизавета Тереза Лотаринзька[4], Élisabeth Charlotte of Lorrained[4] і Анна Шарлотта Лотаринзька[4]
У шлюбі зМарія Анна Австрійська (1718–1744)[4]
ДітиMarie Regina Johanna von Mereyd[5] і stillborn daughter Lorrained
Нагороди
кавалер Великого Хреста ордена Марії Терезії Орден Золотого руна

Карл Олександр, принц Лотаринзький і Барський (фр. Duc Charles-Alexandre de Lorraine et de Bar, le, нім. Prinz Karl Alexander von Lothringen und Bar) — австрійський фельдмаршал, великий магістр (1761—1780), губернатор і генерал-капітан(намісник) Нідерландів, головнокомандувач австрійського війська в початковий період Семирічної війни.

Початок життя

[ред. | ред. код]

Карл Лотаринзький народився 12 грудня 1712 року в сім'ї герцога Леопольда Лотаринзького і принцеси Єлизавети Орлеанської. Він молодший брат Франца Стефана Лотаринзького, чоловіка Марії Терезії, імператриці Австрійської.

В 4 роки він отримав піхотний полк для особистої охорони. Кавалер ордена Золотого Руна. Брав участь у війні проти турків 1737—1739. Отримав звання генерала-вахтмейсера.

Сілезькі війни

[ред. | ред. код]

На початку війни Карл не брав у часті в битві при Мольвіцем. Але біля міста Хотузиц він зазнав нищівної поразки. Після цього Марія Терезія вимушена була укласти Бреславльську мирну угоду, за умовами якої вони віддали верхню і нижню Сілезію. Австрійці, які не змогли змиритися з поразкою, назначають Карла керувати військом у Богемії. Незважаючи на мир у Бреславі (тепер Вроцлав), Карл захопив Прагу.

У 1744 він одружився з ерцгерцогинею Марією Анною Австрійською (сестрою Марії Терезії).

В 1746 році був розбитий Моріцом Саксонським в битві при Рокурі.

Участь в Семирічній війні та подальше життя

[ред. | ред. код]

До початку Семирічної війни він проживав у Бельгії. Коли у 1756 році Пруссія напала на Саксонію, його призначили головнокомандувачем усіх Австрійських військ. Фрідріх ІІ осадив Прагу, але битва при Коліні відбила Прагу. Під Бреслау він виграв битву, але справжньою катастрофою виявилась битва при Лейтені. Він втратив усю артилерію 300 гармат, 27 тисяч людей здались в полон, 20 тисяч загинуло. Втрати були феноменальними. Після цього Карл відмовився від керування військом.

Отримавши орден імператриці Марії Терезії він їде у Бельгію і стає магістром тевтонського ордену.

Помер у 1780 році.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Encyclopædia Britannica
  2. ↑ а б в Бельгійський біографічний словник / Académie royale des sciences, des lettres et des beaux-arts de Belgique — BXL.
  3. ↑ а б в Lundy D. R. The Peerage
  4. ↑ а б в г д е ж и к л м http://genealogy.euweb.cz/lorraine/lorraine5.html
  5. ↑ Pas L. v. Genealogics — 2003.

Література

[ред. | ред. код]
  • Allgemeine Deutsche Biographie, Band 19
Попередник:
Клеменс Август Баварський 		'Карл Лотаринзький'

Великий магістр Тевтонського ордену
1761 - 1780 		Наступник:
Максиміліан Франц Австрійський
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Карл_Лотаринзький&oldid=43455607