Верба чорнична

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Верба чорнична
Salix myrtilloides.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Мальпігієцвіті (Malpighiales)
Родина: Вербові (Salicaceae)
Рід: Верба (Salix)
Вид: Верба чорнична
Біноміальна назва
Salix myrtilloides
L., 1753
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Salix myrtilloides
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Salix myrtilloides
EOL logo.svg EOL: 2872141
IPNI: 778252-1
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 669809

Верба́ чорни́чна (Salix myrtilloides)[1] — реліктова багаторічна рослина родини Вербових. Вид занесений до Червоних книг України і Польщі.[2][3] Медоносна та декоративна культура.

Назва[ред. | ред. код]

Українська видова назва є майже дослівним перекладом латинської (лат. myrtilloides — «чорницеподібна»), яку рослина отримала через форму і колір листочків, дуже схожих на листя чорниці. З ягідними кущиками цей вид споріднює і відносно невеликий розмір.

Опис[ред. | ред. код]

Листопадний кущ заввишки 20-100 см, нанофанерофіт. Стовбур завтовшки до 3 см, вкритий сірою корою. Гілки тонкі, голі, вкриті жовто- або червоно-бурою корою. Бруньки голі, яйцеподібні, тупі. Прилистки дрібні, яйцеподібні або ланцетні. Листкові черешки 2-4 мм завдовжки. Листки яйцеподібні, еліптичні або довгасто-еліптичні, з обох кінців заокруглені або звужені, здебільшого цілокраї, голі, тонкі, 1-3,5 см завдовжки, 0,7-1,5 см завширшки. Зверху листки матові, темно-зелені або сизуваті, знизу сизі, з густою сіткою жилок (8-12 пар).

Суцвіття — одностатеві сережки завдовжки 1-2,5 см, що з'являються одночасно з листям. Вони розташовані на улиснених ніжках, які з часом подовжуються і перетворюються на короткі пагони. Чоловічі сережки циліндричні, жіночі — пухкі. Приквіткові лусочки лопатчасто-круглясті, жовтуваті, з пурпуровою верхівкою, злегка волосисті. Тичинок дві, вони мають вільні, волосисті нитки. Нектарник один, довгастий. Пиляки змінюють колір з пурпурового на жовтий, а потім на темно-фіолетовий. Зав'язь гола, спочатку зелена, пізніше червонувата, тупувата, з коротким стовпчиком. Ніжка зав'язі близько 1,5 мм завдовжки. Приймочки суцільні або подвоєні, короткі, довгасто-яйцеподібні, рожево-пурпурові. Плід — коробочка.

Число хромосом 2n = 38.

Екологія та поширення[ред. | ред. код]

Рослина світло- і вологолюбна, дуже морозостійка, віддає перевагу зонам з діапазоном мінімальних середньорічних температур від −34,4 °C до −28,9 °C. Полюбляє кислі ґрунти з рН 3,5-5,5. Росте переважно на мезотрофних осоково-сфагнових, рідше — на евтрофних осоково-гіпнових болотах. Висотний діапазон становить 300–500 м над рівнем моря.

Квітне у травні-липні, плодоносить у червні-липні. Розмножується насінням і вегетативно (укоріненням нахилених до землі гілок). В природі відомі гібриди цього виду з вербою Старке.

Ареал виду широкий і охоплює Скандинавський півострів, Центральну та Східну Європу, Румунію, Сибір, Монголію, Китай, Корейський півострів. В Україні верба чорнична трапляється переважно у Поліссі та на Прикарпатті, зрідка — у лісостепових районах. Раніше зростала у Розточчі, але зараз тут знаходять лише поодинокі особини.

Значення і статус виду[ред. | ред. код]

Зменшення чисельності популяцій спостерігається в першу чергу в лісостеповій зоні, що пов'язане як з природними факторами (глобальним потеплінням), так і з антропогенними чинниками (осушенням боліт). Вид охороняється в національних парках «Прип'ять-Стохід», Деснянсько-Старогутському, Шацькому, заповідниках «Розточчя», Рівненському, Поліському, заказниках «Замглай» і «Хиноцький».

Вербу чорничну зрідка використовують у декоративному садівництві. До недоліків цієї культури слід віднести повільний ріст, а до переваг — стійкість до хвороб і шкідників, швидке укорінення стеблових живців. Ця рослина є добрим медоносом, з якого бджоли збирають нектар і пилок.[4]

Систематика[ред. | ред. код]

Підвиди[ред. | ред. код]

В межах виду описано два підвиди. Номінальний Salix myrtilloides var. myrtilloides відрізняється голими молодими листочками. У другого підвиду — верби чорничної манжурської (Salix myrtilloides var. mandshurica Nakai) молоді листки вкриті білими або жовтими волосками.

Синоніми[ред. | ред. код]

  • Salix fusca Fr.
  • Salix hirtula Andersson
  • Salix kilnensis Andersson
  • Salix lenensis Flod.
  • Salix myrtoides Fr.
  • Salix neglecta Gorski ex Andersson
  • Salix onusta Besser
  • Salix versifolia Wahlenb.
  • Salix vilnensis Gorski ex Rchb.
  • Usionis pedicillaris Raf.[1]


Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б The Plant List.(англ.)
  2. K. Zarzycki, R. Kaźmierczakowa: Polska Czerwona Księga Roślin. Kraków: IB PAN, 2001.(пол.)
  3. Zbigniew Mirek: Red list of plants and fungi in Poland. Czerwona lista roślin i grzybów Polski. Kazimierz Zarzycki. Kraków: IB PAN, 2006.(пол.)
  4. Атлас медоносних рослин України / Боднарчук Л. І., Соломаха Т. Д., Ілляш А. М. та ін. — К.:Урожай, 1993. — С.124. — ISBN 5-337-01424-2.

Посилання[ред. | ред. код]

Верба чорнична у Червоній книзі України. — Переглянуто 5 січня 2015 р.