Дружба (нафтопровід)
| Дружба | |
| Дата створення / заснування |
жовтень 1964  |
|---|---|
 | |
| Країна |
 Білорусь і  Росія |
| Вартість |
400 000 000 ₽ |
| Оператор |
Транснефть, Гомельтранснафта Дружбаd, Укртранснафта, PERN SAd, Transpetrol ASd, MERO ČRd і MOL Magyar Olaj- és Gázipari Nyrt. |
| Довжина або відстань |
4000 км |
| Діаметр |
1020 мм |
 Дружба у Вікісховищі | |
Єдина система магістральних нафтопроводів «Дружба» — одна з найбільших та найпотужніших у світі нафтопровідних систем з пропускною здатністю 2 млн барелів на добу.
Збудований для транспортування нафти з Радянського Союзу у країни Східної та Центральної Європи. Будівництво першої нитки стартувало 10 грудня 1960 року, а на 15 жовтня 1964 року припала офіційна церемонія запуску магістралі.
Маршрут нафтопроводу пролягає від Альметьєвська в Татарстані повз Самару до Унечі (Брянська область Росії) і далі до Мозиря (Білорусь), де розгалужується на дві гілки — північну (Польща, Німеччина) та південну (Україна, Словаччина, Чехія, Угорщина). Крім того, створили маршрут з Брянська через Білорусь до Литви та Латвії.
Загальна довжина трубопроводів системи — близько 5200 км.
Російський відрізок нафтопроводу експлуатує компанія «Транснефть» («Транснафта»), український — ПАТ «Укртранснафта», словацький — компанія Transpetrol, польський — компанія PERN[pl].
1958 року на засіданні Ради Економічної Взаємодопомоги було вирішено побудувати трансконтинентальний нафтопровід, згодом названий «Дружба», він мав забезпечувати потреби країн «соціалістичного табору» у сирій нафті.
18 грудня 1959 року укладено угоду між урядами СРСР, Угорської Народної Республіки, Чехословацької Соціалістичної Республіки, Польської Народної Республіки і Німецької Демократичної Республіки про будівництво нафтопроводу.
10 грудня 1960 року розпочато будівництво траси нафтопроводу від Бродів до державного кордону СРСР.
13 жовтня 1961 року завершено лінійно-трасові роботи на ділянці Броди-Ужгород.
12 грудня 1961 року створено Львівське управління нафтопроводу «Дружба» з підпорядкуванням трестові «Союзгаз».
26 грудня 1961 року нафтоперепомпувальна станція «Броди» прийняла перший залізничний поїзд із нафтою.
28 січня 1962 року введена в експлуатацію друга НПС магістралі — Козьова (в Карпатах).
6 лютого 1962 року перші тонни нафти надійшли в резервуари чехословацької НПС у Будківцях. Початок функціонування МНП «Дружба».
12 вересня 1962 року нафту з «Дружби» отримала Угорщина.
В 1964 році завершилось спорудження першої черги. 4 листопада 1964 року відбувся злив останнього паливного поїзда з нафтою на станції Броди, після чого нафта постачалася лише трубопроводом.
29 квітня 1965 року у МНП «Дружба» подано нафту з родовища в Речиці (Білорусь).
19 квітня 1969 року розпочато будівництво другої черги магістралі, яке було завершене 1974 року.
У жовтні 1991 року, після розпаду СРСР, на базі частини майна Виробничого об'єднання «Дружба», розташованого на території України, Фонд державного майна України створив Державне підприємство магістральних нафтопроводів «Дружба».
У травні 1998 року Державне підприємство магістральних нафтопроводів «Дружба» реорганізоване у Державне акціонерне товариство «Магістральні нафтопроводи „Дружба“».
У 1993 році розроблено техніко-економічне обґрунтування будівництва морського терміналу потужністю 40 млн т/рік неподалік Одеси (Морський торговельний порт «Південний»), а у 1994 році видано робочий проєкт на будівництво першої черги терміналу потужністю 12 млн т/рік, яку почали будувати 1995 року.
1996—2001 роки — ДАТ «Магістральні нафтопроводи „Дружба“» здійснювало будівництво нафтопроводу «Одеса — Броди».
У квітні 2002 року введений в експлуатацію нафтопровід «Одеса — Броди».
У 1995—2002 роках спільними зусиллями ДАТ «Придніпровські магістральні нафтопроводи» та ДАТ «Магістральні нафтопроводи „Дружба“» тривало спорудження морського нафтового термінала «Південний».
19 грудня 2002 року введено в експлуатацію морський нафтовий термінал «Південний».
15 серпня 2002 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 червня 2001 року № 256 на базі ДАТ «Магістральні нафтопроводи „Дружба“» та ДАТ «Придніпровські магістральні нафтопроводи» шляхом злиття було створено Відкрите акціонерне товариство «Укртранснафта»[1].
Головна нафтоперепомпувальна станція (НПС) Калєйкіно знаходиться поблизу від центру нафтової промисловості Татарстану Альметьєвська. Саме ресурс з виявленого тут унікального Ромашкінського родовища дав можливість спроектувати першу чергу системи. Також певні обсяги нафти для експорту забезпечували реверсований трубопровід Альметьєвськ — Перм, що працював з продукцією родовищ Пермського краю, та трубопровід Кієнгоп — Набережні Челни — Нижньокамськ (родовища Пермського краю, Удмуртії та північного Татарстану).
Запуск другої черги був пов'язаний зі спорудженням трубопроводу Усть-Балик – Курган – Уфа – Альметьєвськ, який став до ладу в 1974-му та подав сировину західносибірського походження. Надалі на неї перевели й значно підсилений маршрут Перм – Альметьєвськ.
В першій половині 1980-х так саме західносибірську нафту почав транспортувати трубопровід Холмогори – Клін, під'єднаний до «Дружби» на захід від Волги в районі НПС Губіно та Сизрань.
В районі на південний захід від Самари з належною до Дружби НПС Лопатіно сполучили комплекс змішування нафти, створений в 1979 році з розрахунку на роботу з ресурсом різного походження — західносибірського (трубопровід Нижньовартовськ – Курган – Самара), поволзького (Бавли – Самара, Кулєшовка – Самара, Муханово — Самара, Покровка – Кротовка) та каспійського (Атирау – Самара).[2][3]
В радянські часи облаштували можливість передачі ресурсу з «Дружби» до:
- нафтопроводу Унеча – Полоцьк, що прямував на північний захід до Білорусі, Литви та Латвії. В 2006 році під приводом аварії Росія зупинила перекачування ресурсу на цьому напрямку, при цьому не виключено, що справжньою причиною зупинки було незадоволення продажем НПЗ у Мажейкяї польському, а не російському покупцеві[4]. Не пізніше другої половини 2010-х роботу Унеча — Полоцьк відновили, але лише з метою постачання Новополоцького нафтопереробного заводу;
- нафтопроводу Мічурінськ – Кременчук, що подавав ресурс на українські нафтопереробні заводи та експортний термінал в Одесі. Використання цього маршруту втратило актуальність через закриття ряду НПЗ, конфлікт з татарськими співвласниками Кременчуцького НПЗ (2007)[5] та переорієнтацію Росією експорту на власні порти.
2011 року почала роботу Балтійська трубопровідна система — 2, що отримує ресурс із «Дружби» на НПС Унеча та транспортує його до російського порту на Балтійському морі.
Діаметр труб першої нитки: від Альметьєвська до Самари 820 мм, від Самари до Унечі 1020 мм, після Унечі у напрямку Мозиря 820 мм.
Діаметр труб другої нитки: від Альметьєвська до Самари 820 мм, від Самари до Унечі 1220 мм, після Унечі у напрямку Мозиря 1020 мм.
- Калєйкіно
- Єлизаветинка
- Калиновий Ключ
- Лопатіно — 53°04′51″ пн. ш. 50°15′11″ сх. д. / 53.08096° пн. ш. 50.25292° сх. д.
- Прибій — 52°52′16″ пн. ш. 49°39′19″ сх. д. / 52.87119° пн. ш. 49.65527° сх. д.
- Красносілки — 52°56′50″ пн. ш. 49°18′10″ сх. д. / 52.94720° пн. ш. 49.30281° сх. д.
- Губіно
- Сизрань — 53°10′58″ пн. ш. 48°34′19″ сх. д. / 53.18285° пн. ш. 48.57194° сх. д.
- Клин — 53°07′48″ пн. ш. 47°33′37″ сх. д. / 53.13001° пн. ш. 47.56014° сх. д.
- Кузнецьк — 53°05′00″ пн. ш. 46°34′02″ сх. д. / 53.08329° пн. ш. 46.56716° сх. д.
- Пенза (первісно Кіжеватово) — 53°16′14″ пн. ш. 44°57′19″ сх. д. / 53.27051° пн. ш. 44.95523° сх. д.
- Ростовка
- Башмаково (первісно Сосєдка) — 53°08′18″ пн. ш. 42°44′28″ сх. д. / 53.13841° пн. ш. 42.74109° сх. д.
- Маліновка
- Никольське-1 — 52°48′17″ пн. ш. 40°22′12″ сх. д. / 52.80467° пн. ш. 40.36989° сх. д.
- Лубна — 52°49′02″ пн. ш. 39°24′13″ сх. д. / 52.81723° пн. ш. 39.40350° сх. д.
- Становая-1 — 52°45′38″ пн. ш. 38°18′42″ сх. д. / 52.76048° пн. ш. 38.31173° сх. д.
- Верхов'є-2 — 52°50′18″ пн. ш. 37°11′59″ сх. д. / 52.83833° пн. ш. 37.19985° сх. д.
- Новоселово — 53°07′07″ пн. ш. 36°03′58″ сх. д. / 53.11850° пн. ш. 36.06608° сх. д.
- Аксініно-2 — 53°06′12″ пн. ш. 35°05′34″ сх. д. / 53.10341° пн. ш. 35.09270° сх. д.
- Десна — 52°58′21″ пн. ш. 34°00′01″ сх. д. / 52.97258° пн. ш. 34.00041° сх. д.
- Високе (Унеча) — 52°46′02″ пн. ш. 32°56′13″ сх. д. / 52.76734° пн. ш. 32.93707° сх. д.
- Новозибків — 52°30′27″ пн. ш. 32°00′59″ сх. д. / 52.50748° пн. ш. 32.01634° сх. д.
В одному коридорі з російською ділянкою «Дружби» прокладені нафтопродуктопроводи Уфа – Нікольське та Самара – Брянськ. До останнього, зокрема, відносяться нафтопродуктоперепомпувальні станції (НППС):
- Стальной Конь — 53°02′28″ пн. ш. 36°07′57″ сх. д. / 53.04119° пн. ш. 36.13262° сх. д.
- Найтоповичі — 52°45′59″ пн. ш. 32°41′18″ сх. д. / 52.76629° пн. ш. 32.68830° сх. д.
На території Білорусі знаходяться наступні основні ділянки системи «Дружба»:
- відтинок від російського кордону (106 кілометр перегону Унеча — Мозир) до Мозиря довжиною 183 кілометри з діаметром труб першої та другої нитки 820 мм та 1020 мм відповідно. Транспортування по ньому ресурсу забезпечують НПС Унеча (Росія), Бобовичі, Защеб'є (Білорусь). Окрім транзиту нафти до інших країн ця ділянка постачає сировину для Мозирського нафтопереробного заводу;
- відтинок від Мозиря до польського кордону довжиною 441 кілометр з діаметром труб першої та другої нитки 630 мм та 720 мм відповідно. Крім того, в 1980—1999 роках по всій протяжності цієї ділянки проклали третю нитку діаметром 820 мм. Транспортування ресурсу забезпечують НПС Мозир, Туров, Пінськ, Кобрин;
- відтинок від Мозиря до українського кордону довжиною 32 кілометри з діаметром труб першої та другої нитки по 720 мм. Транспортування ресурсу забезпечує НПС Мозир.[6]
Перша нитка територією України від білоруського до словацького кордону має довжину 691 кілометр, при цьому на північному відтинку до Бродів довжиною 362 кілометри використали діаметр труб 720 мм, тоді як далі прокладені труби з діаметром 530 мм. Як наслідок, пропускна здатність першої нитки після Бродів падає з 17 до 8 млн тонн на рік.
Друга нитка від білоруського до словацького кордону має довжину 695 кілометрів та на всій протяжності виконана в діаметрі 720 мм, що забезпечує пропускну здатність у 17 млн тонн на рік.
Також існує відгалуження на Угорщину в діаметрі 720 мм завдовжки 21 кілометр (має резервну нитку на переході через Тису з тим саме діаметром та довжиною 0,5 кілометра).[7][8]
Транспортування ресурсу забезпечують нафтоперепомпувальні станції Плещівка, Чижівка, Новини, Броди, Куровичі, Жулин, Карпати (Сколе).[9][10]
Можливо відзначити, що саме ділянка від Бродів до чеського міста Будковці першою почала перекачування нафти у 1962 році. До завершення більш східної частини нафтопроводу ресурс доправляли до Бродів у залізничних цистернах, при цьому через неритмічність роботи майданчика в Будковцях у Бродах могли скупчуватись до трьох тисяч цистерн.[11]
В 2001 році ввели в дію нафтопровід Одеса — Броди, що за первісним задумом мав подавати азербайджанську нафту. Втім, ці розрахунки не справдились і певний час Одеса — Броди використовували для перекачування певних обсягів російської та казахської нафти, постачених по «Дружбі», з Бродів до Одеського експортного термінала (пік таких поставок припав на 2007 рік з показником у 9 млн тон, що було набагато більше, аніж в інші роки). В 2010-му Одеса — Броди перевели в аверсний режим з наступним транспортуванням невеликих обсягів сировини для Мозирського нафтопереробного заводу по одній з реверсованих ниток системи «Дружба».[12][13]
На ділянці «Броди — Держкордон» нафтопровід проходить вздовж русла річки Стрий, наближаючись на окремих ділянках на відстань до 50 м від русла та частково проходить у межах другої зони санітарної охорони Стрийського водозабору прісних підземних вод. Стрийський водозабір забезпечує питною водою понад 500 тис. водокористувачів у Львові, Трускавці, Моршині, Стрию та Дрогобичі. У випадку пошкодження нафтогону на цій ділянці існує ризик виходу нафти та забруднення річки із потраплянням нафти у підруслові споруди водозабору", — було зазначено у повідомленні[джерело?]
Через можливе пошкодження нафтогону та забруднення річки, яка забезпечує питною водою, «Укртранснафта» у 2006 році вирішила винести обидві нитки нафтопроводу «Броди — Держкордон» на ділянці 157 км — 165 км з другого поясу санітарної охорони Стрийського водозабору прісних вод і побудувати нову ділянку нафтопроводу.
Наприкінці 2008 року будівництво зупинилось через зміни земельного законодавства, хоча на час зупинки будівництва будівельно-монтажні роботи були практично завершені. Введення в експлуатацію затрималось на 10 років через складнощі оформлення права власності чи користування земельними ділянками, на яких збудована нова ділянка нафтогону.
Рішення Уряду України від 21 жовтня 2020 року дозволено ввести нову ділянку в експлуатацію та приєднати її до діючого нафтопроводу «Броди — Держкордон» у максимально стислі терміни[1].
19 квітня 2019 року в Білорусі було зафіксовано підвищення рівня вмісту хлоридів у нафті з РФ[14]. У квітні транзит російської нафти обмежила Білорусь і зупинила Польща[14]. Оператор польської ділянки нафтопроводу «Дружба» компанія «PERN» повідомив, що НПЗ у Польщі та Німеччині не можуть приймати і переробляти нафту з такими показниками, з якими вона надходить у пункт приймання поставок «Адамове». Слідом за Польщею від забрудненої російської нафти відмовилися Чехія і угорська нафтогазова компанія MOL[15]. 30 квітня Білорусь повністю припинила прийом неякісної російської нафти з РФ до її повного витіснення з нафтопроводу «Дружба». Забруднену нафту, поставки якої привели до зупинки транзиту, і з російської, і з білоруської сторін кордону зливають у резервуари. Загальний обсяг забрудненої хлорорганікою нафти — понад 170 тисяч тонн. Міністерство енергетики Росії заявило, що незабруднена нафта надійде на Мозирський нафтопереробний завод 2-3 травня, а в порт Усть-Луга — 7 травня. Белнафтахім[be] уточнив, що на початку травня почне працювати лише одна гілка нафтопроводу «Дружба», а на повне відновлення буде потрібно кілька місяців[16].
Всього, за даними ВАТ «Гомельтранснафта Дружба», у нафтопроводах Росії, Білорусі, України і Польщі накопичилося 5 млн тонн некондиційної російської нафти з високим вмістом хлорорганіки[17]. Глава «Транснафти» Микола Токарєв на зустрічі з президентом РФ 30 квітня повідомив, що неякісну нафту у нафтопровід «Дружба» навмисно зливало приватне Самарське підприємство-колектор, а матеріали справи про шахрайство вже передані до управління ФСБ у Самарській області. Путін відповів, що історія із забрудненою нафтою завдала Росії збитків[18]. У ТОВ «Самаратранснафта-термінал» заявили, що згаданий у заяві офіційного представника Транснафти Ігоря Дьоміна термінал був проданий у 2017 році на користь ТОВ «Нафтоперевалка». Компанія «Самаратранснєфть-термінал» звернулася до «Транснафти» з проханням «скорегувати заяву і назвати справжнього винуватця і коректного власника термінала з приймання нафти і має намір судитися з через завдання шкоди репутації»[19]. Белнефтехім має намір вимагати від російської сторони компенсації витрат через поставки у Білорусь неякісної нафти сорту Urals, проте сума збитків була не уточнена[20][21].
30 квітня 2019 року у Будапешті, за даними УНІАН, відбулася розширена зустріч операторів нафтопроводу «Дружба» і європейських одержувачів нафти за участю делегації. «Сторони обговорили технічні моменти відновлення транзиту і взяли спільні зобов'язання зі звільнення однієї нитки нафтопроводу „Дружба“ з РФ через територію Республіки Білорусь і України з витісненням некондиційної нафти із цих ділянок у резервуарні парки ВАТ „Гомельтранснафта Дружба“, АТ „Укртранснафта“, „MOL“ і „Транспетрол“ загальним обсягом близько 400 тисяч тонн». Далі очікується надходження якісної нафти з РФ на територію Республіки Білорусь і потім в Україну. Орієнтовна дата надходження якісної нафти на пункти здачі на території ЄС — 18 травня 2019 року[22].
11 травня після відповідних заходів, у першу чергу постачальників нафти (РФ), «Укртранснафта» відновила транзит нафти до країн Європейського Союзу. Загальний обсяг некондиційної російської нафти з високим вмістом хлорорганіки, який накопичився у трубопроводах Росії, Білорусі, України та Польщі, був оцінений у 5 млн т[23].
У січні 2020 року повідомлено, що 18 січня АТ «Укртранснафта» завершила витіснення російської нафти з підвищеним вмістом хлорорганічних сполук з української ділянки нафтопроводу «Дружба» до словацько-українського кордону, а 21 січня — до пункту здачі нафти «Будковце» (Словаччина). Впродовж усього періоду витіснення неякісної російської нафти «Транснафта» сплатило товариству за надання цієї послуги з травня 2019 року по січень 2020 року понад €4,3 млн компенсації[24].
Російські ЗМІ повідомили, що 11 червня 2022 року неподалік селища Гулівка Брянської області (за 40 км до державного кордону з Україною) пролунали три вибухи — тоді ж спрацював сигнал про втрату зв'язку із засувкою трубопроводу «Дружба»[25]. Повідомляється, що одним із вибухів було пошкоджено трансформаторну підстанцію з енергоблоком засувки нафтопроводу[25]. Ще один вибух стався у місці, де прокладено кабель — там залишилася вирва 40 на 20 см[25].Третій вибух пошкодив протипідкопну трубу (додатковий засіб захисту, який заривають у землю на режимних об'єктах), залишивши вирву 40 на 60 сантиметрів[25].
Сам трубопровід «Дружба» не постраждав, проте протипідкопна труба та підстанція виявилися пошкодженими, а також був знеструмлений енергоблок управління засувкою. Розливу нафтопродуктів вдалося уникнути — з 24 лютого трубопровід законсервований, але всередині знаходиться дизельне паливо[26].
5 серпня 2023 року, ввечері, за повідомленням польського оператора нафтопроводу «PERN», на нафтопроводі «Пжиязнь» в районі міста Ходеча (Польща), яким нафта постачається з Росії до Німеччини, виявлено витік. Постачання нафти цим маршрутом призупинено. Загалом територією країни проходять дві гілки російського нафтопроводу. «Друга гілка нафтопроводу працює без змін. Загрози здоров'ю та життю місцевих мешканців немає… Зараз компанія розслідує причини інциденту», — заявили в PERN. В компанії також уточнили, що поставки на польські нафтопереробні заводи не постраждали. «Інші елементи інфраструктури PERN, серед них Померанська ділянка „Дружби“, яка використовується для перекачування сирої нафти, що надходить танкерами до Польщі й далі до Німеччини, працюють у штатному режимі», — доповнено у повідомленні компанії[27]
- 13 серпня 2025 року в Брянській області уражено нафтоперекачувальну станцію «Унєча», задіяну у забезпеченні армії загарбників. Зафіксовано ураження і масштабну пожежу у районі будівлі підпірної насосної станції. Пролунали вибухи в районі резервуарного парку та ділянки розміщення магістральних та підпірних насосів Станція Унєча — є ключовим вузлом у магістральній мережі нафтопроводів «Дружба», що перебуває під управлінням холдингу АК «Транснафтопродукт». Її основним завданням є транспортування нафти через трубопровідну систему[28]/
- У ніч проти 18 серпня 2025 року уражена нафтоперекачувальна станція «Нікольське» у Тамбовській області. Внаслідок удару на об'єкті спалахнула пожежа, а перекачування нафти магістральним нафтопроводом «Дружба» було повністю зупинено[29][30]. Станом на 20 серпня 2025 року постачання нафти відновлено[31][32].
- 21 серпня 2025 року під ударом вдруге опинився ключовий вузол у магістральній мережі нафтопроводів — нафтоперекачувальна станція «Унєча» у Брянській області РФ, на місці вибухів спалахнула потужна пожежа[33].
- 22 серпня 2025 Міністр МЗС Угорщини Петер Сіярто заявив про нову атаку на нафтопровід[34], внаслідок чого постачання російської нафти до його країни знову зупинено[35][36].
- Потоки через «Дружбу» різко впали після повномасштабного російського вторгнення в Україну, оскільки Європейський Союз відмовився купувати російську нафту[37][38]. З лютого 2023 року через санкції Євросоюзу зупинилось прокачування російської нафти північною гілкою до Польщі та Німеччини.
- Південна гілка, що пролягає через Україну до Чехії, Словаччини та Угорщини, продовжувала функціонувати на підставі виключення для країн, що не мають виходу до моря. У 2024 році південною гілкою нафтопроводу «Дружба» Україна транспортувала близько 11,36 млн тонн російської нафти. Це не лише на 16 % менше, ніж попереднього року, але й абсолютний мінімум щонайменше з 2014 року, а також, можливо, за весь період незалежності України, тобто після 1991 року. За повідомлення «ExPro Crude Oil&Condensate Weekly», імпортерами російської нафти в Європейському Союзі у 2024 році були:
- Угорщина — понад 4,7 млн т (практично стільки ж, скільки й у 2023 році);
- Словаччина — 3,9 млн т (-15 %);
- Чехія — 2,7 млн т (-35 %). За оцінками «ExPro Crude Oil», Україна отримала майже 10 млрд гривень ($250 млн) за транзит російської нафти у 2024 році. Водночас у 2023 році до національного бюджету за транзит нафти з РФ надійшло майже 9,4 млрд гривень (понад $255 млн)[39].
- 4 березня 2025 року Державна нафтотранспортна компанія Чехії «MERO ČR» повідомила про зупинення поставок російської нафти південною гілкою нафтопроводу «Дружба», при цьому у MERO ČR заявили про технічну готовність до альтернативних постачань нафти, наприклад, через Трансальпійський нафтопровід (TAL), яким до Чехії надходить сировина з нафтового термінала в італійському Трієсті.[40][41]
- У травні 2024 року оператори трубопроводів у Польщі та Росії погодили рішення, що дозволяє продовжити транзит казахстанської нафти до Німеччини, усунувши ризик його припинення.
- ↑ а б «Укртранснафта» введе в експлуатацію ділянку нафтопроводу «Дружба», збудовану 10 років тому. Kosatka.media (рос.). Архів оригіналу за 29 жовтня 2020. Процитовано 26 жовтня 2020.
- ↑ Транснефть к 2023 году модернизирует ключевой объект слияния трех потоков российской нефти. НАНГС (рос.). 9 вересня 2025. Процитовано 9 вересня 2025.
- ↑ Линейная производственно-диспетчерская станция ЛПДС Самара. energybase.ru (рос.). Процитовано 9 вересня 2025.
- ↑ Россия может быстро построить трубу в обход Белоруссии и отказаться от поставок нефти в Литву. NEWSru.com (рос.). 13 лютого 2007. Процитовано 9 вересня 2025.
- ↑ tatneft-prekratila-postavki-na-kremenchugskiiy-npz.
- ↑ Липский Владимир Константинович Защита водных объектов Приложения, том 1
- ↑ Голландці за 7 мільйонів євро проінспектують нафтопроводи «Укртранснафти». НАШІ ГРОШІ (укр.). Процитовано 10 вересня 2025.
- ↑ Українські нафтопроводи хочуть з'єднати з "Дружбою". Економічна правда (укр.). Процитовано 10 вересня 2025.
- ↑ Баббаджанова, Павлюк, Сукач «Пожежонебезпечні аварійні виливи нафти з лінійної частини магістрального трубопроводу»
- ↑ 123456789/4726/1/an2534 (PDF).
- ↑ mezhdunarodnoy-arene-i-deyatelnosti.
- ↑ Аверс. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly (рос.). Процитовано 10 вересня 2025.
- ↑ Сотрудничество "Укртранснафта" и БНК позволит развернуть нефтепровод "Одесса-Броды" в европейском направлении - "Сарматиа". Trend.Az (рос.). 29 листопада 2010. Процитовано 10 вересня 2025.
- ↑ а б Россия признала низкое качество нефти. lenta.ru. Архів оригіналу за 27 квітня 2019. Процитовано 25 квітня 2019.
- ↑ Главная кормилица: что происходит с нефтепроводом «Дружба». Архів оригіналу за 1 травня 2019. Процитовано 3 травня 2019.
- ↑ Белоруссия: для восстановления «Дружбы» понадобятся месяцы. Архів оригіналу за 1 травня 2019. Процитовано 3 травня 2019.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 1 травня 2019. Процитовано 3 травня 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Глава «Транснефти»: Некачественную нефть в трубопровод «Дружба» сливали намеренно. Архів оригіналу за 1 травня 2019. Процитовано 3 травня 2019.
- ↑ «Самаратранснефть-терминал» намерена судиться с «Транснефтью» из-за урона репутации. Архів оригіналу за 1 травня 2019. Процитовано 3 травня 2019., 29 апреля 2019
- ↑ Виновник загрязнения нефтепровода «Дружба» найден — «в Самарской области»[недоступне посилання з серпня 2019], 30 апреля 2019
- ↑ Стала известна причина появления бракованной нефти в нефтепроводе «Дружба». Архів оригіналу за 3 травня 2019. Процитовано 3 травня 2019.
- ↑ Возобновление транзита качественной нефти из России. Цензор.NET. Архів оригіналу за 3 травня 2019. Процитовано 3 травня 2019.
- ↑ «Укртранснафта» відновила транзит нафти до Євросоюзу. DW.com. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 23 травня 2019.
- ↑ Северин Трач. Витіснення «брудної» російської нафти: Україна отримала компенсацію у понад 4 мільйони євро. 24 Канал. 22.01.2020.
- ↑ а б в г У Росії намагалися підірвати нафтопровід «Дружба», було три вибухи. Українська правда. 12 червня 2022. Архів оригіналу за 12 червня 2022. Процитовано 12 червня 2022.
- ↑ У росії на нафтопроводі «Дружба» прогриміли три вибухи. Конкурент (укр.). Процитовано 13 червня 2022.
- ↑ На російському нафтопроводі «Дружба» сталася аварія, одну з гілок перекрито. Enovosty.com. 06.08.2023.
- ↑ ЗСУ уразили стратегічний об'єкт в Росії. Кореспондент.net. 13 серпня 2025.
- ↑ Дрони ЗСУ повністю зупинили «Дружбу». Дзеркало тижня. 18 серпня 2025.
- ↑ Нафтопровід «Дружба» зупинив роботу після удару Сили оборони по станції «Нікольське» в РФ. Українська правда. 18 серпня 2025.
- ↑ Словаччина заявила про відновлення роботи нафтопроводу «Дружба».
- ↑ D. Saková: Tok ropy na Slovensko bol práve obnovený.
- ↑ ЗСУ повторно атакували нафтопровід «Дружба». Кореспондент.net. 22 серпня 2025.
- ↑ Транзит нафти зупинено. Сили оборони ударили по НПС "Нікольскоє" в РФ. РБК-Украина (укр.). Процитовано 15 вересня 2025.
- ↑ Сійярто знову скаржиться, що нафтопровід «Дружба» не працює
- ↑ «Дружба» під ударом ЗСУ: як атаки по нафтопроводу б'ють по РФ і чому панікує Орбан. РБК-Україна. 27 серпня 2025.
- ↑ Kazakh oil flow to Germany seen intact with Druzhba issue resolved, sources say. // By Marek Strzelecki and Riham Alkousaa. 25 травня 2024.
- ↑ Яніна Ткачук. Німеччина і Казахстан вирішили проблему з транзитом нафти «Дружбою». Kosatka.media. 25.05.2024. Архів оригіналу за 25 травня 2024. Процитовано 25 травня 2024.
- ↑ Станіслав Кожемякін. Такого не було з 2014-го: транзит російської нафти через Україну впав до багаторічного мінімуму. 13.01.2025.
- ↑ Vyjádření MERO ČR k aktuálnímu stavu zásobování Česka ropou. 4 března 2025.
- ↑ Станіслав Янішевський. Чехія повідомила про зупинення постачання російської нафти трубопроводом «Дружба». weukraine.tv. 4 березня 2025.
- Історія розвитку нафтопроводу. Архів оригіналу за 18 липня 2017.
- Українська та європейська нафтотранспортні системи.