Ветли

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Ветли
Країна Україна Україна
Область Волинська область
Район/міськрада Любешівський район Любешівський район
Рада/громада Ветлівська сільська рада
Код КОАТУУ 0723183201
Облікова картка с. Ветли 
Основні дані
Засноване 1366
Населення 1 826
Площа 43,247 км²
Густота населення 42,22 осіб/км²
Поштовий індекс 44220
Телефонний код +380 3362
Географічні дані
Географічні координати 51°53′34″ пн. ш. 25°09′24″ сх. д. / 51.89278° пн. ш. 25.15667° сх. д. / 51.89278; 25.15667Координати: 51°53′34″ пн. ш. 25°09′24″ сх. д. / 51.89278° пн. ш. 25.15667° сх. д. / 51.89278; 25.15667
Середня висота
над рівнем моря
148 м
Водойми річка Прип'ять, озера: Біле, Рогізне, Тучне, Плотиче, Луке
Місцева влада
Адреса ради 44220 Волинська область
Любешівський район
село Ветли
вул. Радянська б.74
тел. 2-45-31
Карта
Ветли is located in Україна
Ветли
Ветли
Ветли is located in Волинська область
Ветли
Ветли

Ветли́  — село, в минулому містечко, в Україні, Любешівському районі Волинської області. Орган місцевого самоврядування — Ветлівська сільська рада. Зараз у селі більше 500 будинків. Згідно з переписом від 2001 року населення становило 1 826 осіб, оцінка станом на 2012 рік — 1 755 людей. Під забудовою 618 га. [1]

Колись у Ветлах було не дорога, а страшне бездоріжжя. Автобуси зовсім не ходили. А перше «таксі» — це бортова машина, яка перевозила людей час від часу. Вже потім став їздити автобус. До 90-х років за громадський транспорт слугував літак. Був такий рейс Ветли — Гірки — Любешів — Луцьк — Дорогичин — Брест — Камінь-Каширський. З районного центу смт Любешов їхати доводилося понад дві години. Тепер можна і за півгодини дістатися. Лікарня у селі діє з 1960-го року, тепер вона — нова. У селі також є прикордонний пост, і пост ДСНС, де працює 9 людей, і національний парк, і гарна школа(нині там навчається понад 200 дітей), де навіть із сусіднього с. Невір діти вчаться, новий клуб, поштове віділення.

Історія[ред.ред. код]

Село має дуже багату історію. Перша писемна згадка про село відноситься до 1366 року(XIV ст.).[2] Раніше було містечком. За князів Сангушків отримало магдебурзьке право.

Інфраструктура[ред.ред. код]

  • Загальноосвітньої школи I—III ступенів (нове приміщення введене в експлуатацію в 2007 році)
  • Сільський будинок культури (нове приміщення введене в експлуатацію в 2013 році)
  • Амбулаторія загальної практики сімейної медицини та терапевтичне відділення № 2 Любешівської ЦРЛ на 15 ліжко-місць(нове приміщення введене в експлуатацію в 2012 році)
  • Дві аптеки
  • Сільська бібліотека
  • АТС "Укртелекому" на 100 номерів стаціонарних номерів
  • Дві станції мобільного зв'язку
  • Ветеринарна дільниця
  • Прикордонний пост «Ветли»
  • Білоозерське лісництво Любешівського ДЛМГ об'єднання „Волиньліс”
  • ДП "Любешівагроліс"
  • Ветлівське відділення НПП «Прип'ять — Стохід», до якого ввійшла територія Ветлівської сільської ради, Гірківської сільської ради та село Невір Великоглушанської сільської ради.[1]
  • Відділення "Укртошта"
  • Відділення "Ощадбанку" (1977 - 1996), (22.10.2009 - 12.07.2016)
  • Окремий пост державної пожежної охорони (2007)

Географія[ред.ред. код]

У селі є п'ять озер — Луке, Плотиче, Рогізне, Тучне, Біле і річка Прип'ять.

Визначні місця[ред.ред. код]

Створений 13 серпня 2007 року Національний природний парк «Прип'ять-Стохід», який об'єднав усі заповідні об'єкти Любешівського району, проходить територією села. На території села, враховуючи Білоозерське лісництво, знаходяться пам'ятники природи місцевого значення:

  • Група дубів в кількості 16 штук на площі 0,20 га, на березі озера Біле віком 160 років. (1972 рік);
  • Група дубів біля озера Біле площею 0,5 га віком понад 170 років, посаджених на честь будівництва Дніпро-Бузького каналу. (1972 рік);
  • Ділянка лісу сосни площею 5 га. віком 140 років в урочищі «Блісько» кв. 56 (1972 рік)
  • Ділянка лісу сосни площею 1,2 га. віком 130 років кв. 55 (1972 рік)
  • Білоозерська дача кв. 54. Поселення чорних лелек на ділянці лісу площею 3,2 га. (1972 рік)

Особистості[ред.ред. код]

  • Беденюк Анатолій Дмитрович – доктор медичних наук, професор кафедри хірургії
  • Беденюк Павло Сергійович - Заслужений лікар України (2014)
  • Дишко Віталій Миколайович – доктор сільськогосподарських наук, професор, проректор по науковій роботі і виробництву
  • Йовчик Олександр Павлович - Заслужений працівник лісового господарства України (1995)
  • Мартинюк Адам Іванович — З 1998 року — народний депутат України.

З 09 липня 1998 року до 21 січня 2000 року — Перший заступник Голови Верховної Ради України. З 18 листопада 2003 року — по 04 січня 2006 року вдруге обраний на посаду Першого заступника Голови Верховної Ради України. 11 липня 2006 року голова лічильної комісії Верховної Ради оголосив, що внаслідок таємного голосування, Першим заступником Голови Верховної Ради обрано Мартинюка Адама Івановича (втретє). За його обрання проголосувало 239 народних депутатів. На займаній посаді пропрацював до 20 вересня 2007 року. В період з 11 травня 2010 року по 12 грудня 2012 року вчетверте працював на посаді Першого заступника Голови Верховної Ради України.

  • Юхимук Адам Корнилович – доктор фізико – математичних наук, професор, завідувач відділом фізики космічної плазми ГАО НАН України. Автор книги „Плазменные явления в геофизике”. Видавництво „Наукова думка”. 1982 рік

Ментальність[ред.ред. код]

Громадський рух «Помста за розкол України» відвідав у серпні 2012 село Ветли, щоб просвітити селян щодо тієї ролі, яку зіграв їхній земляк і обранець Адам Мартинюк в ухваленні одіозного мовного закону Ківалова-Колесніченка.

Для місцевих Адам Мартинюк — добродійник, бо він щось для них з висоти свого становища робить, що не зробив би ніхто інший![3].

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Інтернет-посилання[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.