Вибори до Державної думи Росії 2011

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Вибори до Державної Думи 2011)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
‹ 2007 Росія 2016 ›
Вибори до Державної Думи 2011
450 місць Державної думи
4 грудня 2011
Перша партія Друга партія
Лідер Дмитро Медведєв Геннадій Зюганов
Партія Єдина Росія КПРФ
Попередні вибори 315 місць, 64,30% 57 місця, 11,57%
Виграно місць 238 92
Зміна місць -77 +35
Голосів виборців 32 379 135 12 599 507
Відсоток 49,32% 19,19%
Зміна % голосів -14,98% +7,62%
Третя партія Четверта партія
Лідер Сергій Миронов Володимир Жириновський
Партія Справедлива Росія ЛДПР
Попередні вибори 38 місць, 7,74% 40 місць, 8,14%
Виграно місць 64 56
Зміна місць +26 +16
Голосів виборців 8 695 522 7 664 570
Відсоток 13,24% 11,67%
Зміна відсотка голосів +5,50% +3,53%

Ви́бори до Держа́вної Ду́ми Росі́ї 2011 — вибори до Державної думи РФ, що відбулися 4 грудня 2011 року. Сформовано скликання Держдуми, термін повноважень якого вперше складав 5 років, а не 4, як раніше[1]. Переможцем оголошено провладну партію «Єдина Росія», яка за даними ЦВК РФ набрала близько 50 % голосів.

450 депутатів обирали за партійними списками. Прохідний бар'єр — 7 %. Також додатково було передбачено 1 місце для партій, що наберуть від 5 % до 6 % і 2 місця — для тих, чий показник становитиме від 6 % до 7 %. Загалом участь у виборах взяли 7 партій.

Учасники

[ред. | ред. код]

За результатами жеребкування політичні сили отримали такі номери в бюлетенях[2]:

№ Партія Перша п'ятірка списку
1 «Справедлива Росія»
  1. Миронов Сергій Михайлович
  2. Левичев Микола Володимирович
  3. Дмитрієва Оксана Генріхівна
  4. Ломакін-Румянцев Олександр Вадимович
  5. Туманов Андрій Володимирович[3]
2 Ліберально-демократична партія Росії
  1. Жириновський Володимир Вольфович
  2. Островський Олексій Володимирович
  3. Лебедєв Ігор Володимирович
  4. Нілов Ярослав Євгенович
  5. Діденко Олексій Миколайович[4]
3 «Патріоти Росії»
  1. Семигін Геннадій Юрійович
  2. Маховиков Сергій Анатолійович
  3. Корнєєва Надія Анатоліївна
  4. Курінной Ігор Іванович
  5. Глотов Сергій Олександрович[5]
4 Комуністична партія Російської Федерації
  1. Зюганов Геннадій Андрійович
  2. Комодоєв Володимир Петрович
  3. Афонін Юрій В'ячеславович
  4. Алфьоров Жорес Іванович
  5. Савицька Світлана Євгенівна[6]
5 «Яблуко»
  1. Явлінський Григорій Олексійович
  2. Митрохін Сергій Сергійович
  3. Яблоков Олексій Володимирович
  4. Колоколова Ольга Аркадіївна
  5. Кузнецова Світлана Олексіївна[7]
6 «Єдина Росія»
  1. Медведєв Дмитро Анатолійович[8]
7 «Праве діло»
  1. Дунаєв Андрій Геннадійович
  2. Богданов Андрій Володимирович
  3. Чакватадзе Анна Джамбулівна
  4. Смирнов В'ячеслав Миколайович
  5. Іноземцев Владислав Леонідович[9]

Результати

[ред. | ред. код]

Загальні

[ред. | ред. код]

За даними ЦВК РФ станом на 10:00 за московським часом 5 грудня 2011 року опрацьовано дані 95,71 % протоколів. Середня явка — 60,2 %. Попередні результати[10]:

  1. «Єдина Росія» — 49,54 %
  2. Комуністична партія РФ — 19,16 %
  3. «Справедлива Росія» — 13,22 %
  4. Ліберально-демократична партія Росії — 11,66 %
  5. «Яблуко» — 3,3 %
  6. «Патріоти Росії» — 0,97 %
  7. «Праве діло» — 0,59 %

У регіонах

[ред. | ред. код]

Мер Москви Сергій Собянін в ефірі телеканалу «ТВ-Центр» заявив, що за попередніми даними на виборчі дільниці прийшли 60 % мешканців Москви, а партія «Єдина Росія» набрала в столиці 46 % голосів[11].

Офіційний портал уряду Чеченської республіки 5 грудня повідомив, що за попередніми результатами у голосуванні взяли участь 99,51 % виборців республіки, 99,47 % з яких проголосували за партію «Єдина Росія»[12].

Думки

[ред. | ред. код]

Спостерігачі, міжнародні організації

[ред. | ред. код]

Організація з безпеки та співробітництва в Європі назвала російські вибори недостатньо конкурентними та відзначила численні порушення під час підрахунку голосів: «У день виборів голосування було організовано загалом добре, але якість виборчого процесу помітно погіршилася під час підрахунку голосів, який відзначився частими процедурними порушеннями й випадками маніпуляцій, зокрема серйозні ознаки вкидання бюлетенів»[13].

Директор Європейського центру геополітичного аналізу Матеуш Пісковскій (Польща) повідомив: «Загалом, спостерігачі високо оцінили рівень підготовки та проведення виборів у Росії, всі зауваження стосувалися не порушень виборчого права, а технічних недоліків»[14].

Критика

[ред. | ред. код]
Докладніше: Порушення законодавства на виборах до Державної думи (2011)
Одна з численних реклам «Єдиної Росії», що порушували правило передвиборчої тиші. Фото з дня виборів, 4 грудня 2011, Санкт-Петербург

Деякі аналітики заявили, що передвиборча кампанія 2011 року в Росії була «найбрудніша за останнє десятиліття»[15]: чиновники під час кампанії використовували свої посади для агітації за владну партію «Єдина Росія», а до керівників деяких підприємств та закладів застосовували т. зв. «бюджетний шантаж», що полягав у погрозах зменшити фінансування, якщо на дільниці не буде досягнуто потрібного відсотка підтримки владної партії[16].

Під час голосування широко використано «каруселі». Наприклад, журналісти сайту lenta.ru викрили групу з 40 осіб, що планувала вкинути близько 3000 бюлетенів у різних виборчих дільницях Москви[17], журналістові радіо «Ехо Москви» разом з іншими студентами пропонували грошову винагороду за те, щоб за один день проголосувати за «Єдину Росію» на 45 дільницях[18].

У день голосування здійснено низку хакерських атак на інформаційні ресурси, що наживо повідомляли про порушення під час виборів: газета «Коммерсант», радіо «Ехо Москви», сайт асоціації «Голос» (golos.org) і його проект «Карта порушень», журнал «The New Times»[19].

Державний російський канал «Россия-24» показав попередні результати голосування в окремих областях, не перевіривши суму відсотків, тому за даними каналу в Ростовській області проголосувало 146,47 % виборців (сума відсотків усіх політичних сил, що були показані на екрані), а у Воронезькій — 130 %[20].

Мітинги після виборів

[ред. | ред. код]
Докладніше: Протести в Росії 2011
Мітинг у Москві 5 грудня 2011 року

Увечері 5 грудня в Москві зібрався найбільший опозиційний мітинг за попередні кілька років — 7 тисяч осіб за підрахунками організаторів і 2 тисячі — за підрахунками поліції. Натовп вигукував гасла «Путин уходи» та «Россия без Путина». Коли мітинг почав рух у бік ЦВК Росії[21], протестувальників оточила поліція й почала затримувати людей. У Москві того вечора затримано близько 300 осіб, у Санкт-Петербурзі — близько 150[22].

5 грудня «Єдина Росія» провела мітинг «Чиста перемога», що зібрав понад 5 тисяч людей. Після мітингу розпочався святковий концерт, на якому виступав російський рок-гурт «Tokio»[23].

Зранку 6 грудня з'явилися повідомлення жителів Москви й фотографії, які свідчать про те, що в напрямку центру міста рухаються колони вантажівок зі солдатами та загонами спеціального призначення[24]. Того ж дня акції протесту пройшли в кількох містах Росії. Стихійні акції протесту відбулися в Самарі та Ростові-на-Дону, в Санкт-Петербургу протестувало до тисячі людей, затримано близько 200 активістів, у Москві на акції протесту на Тріумфальній площі затримано близько 300 осіб, серед яких опозиційні лідери Борис Нємцов, Едуард Лимонов, голова партії «Яблуко» Сергій Митрохін. Пізніше їх відпустили з відділків поліції[25]. Водночас проходив мітинг на підтримку партії влади, поліція йому не перешкоджала[26].

Оскільки громадяни часто використовують популярну соціальну мережу Вк для координації мітингів, ФСБ чинить тиск на ресурс з метою блокування опозиційних груп[27].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Федеральный закон Российской Федерации о поправке к Конституции Российской Федерации от 30 декабря 2008 г. N 6-ФКЗ «Об изменении срока полномочий Президента Российской Федерации и Государственной Думы» [Архівовано 15 травня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
  2. ↑ О результатах проведения жеребьевки для размещения наименований и эмблем политических партий, зарегистрировавших федеральные списки кандидатов, в избирательном бюллетене для голосования на выборах депутатов Государственной Думы Федерального Собрания Российской Федерации шестого созыва [Архівовано 2012-03-04 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. ↑ ФЕДЕРАЛЬНЫЙ СПИСОК кандидатов в депутаты Государственной Думы Федерального Собрания Российской Федерации шестого созыва, выдвинутый политической партией «Политическая партия СПРАВЕДЛИВАЯ РОССИЯ» [Архівовано 31 жовтня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. ↑ ФЕДЕРАЛЬНЫЙ СПИСОК кандидатов в депутаты Государственной Думы Федерального Собрания Российской Федерации шестого созыва, выдвинутый политической партией "Политическая партия «Либерально-демократическая партия России» [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. ↑ ФЕДЕРАЛЬНЫЙ СПИСОК кандидатов в депутаты Государственной Думы Федерального Собрания Российской Федерации шестого созыва, выдвинутый политической партией "Политическая партия «ПАТРИОТЫ РОССИИ». Архів оригіналу за 27 листопада 2015. Процитовано 5 грудня 2011.
  6. ↑ ФЕДЕРАЛЬНЫЙ СПИСОК кандидатов в депутаты Государственной Думы Федерального Собрания Российской Федерации шестого созыва, выдвинутый политической партией «Политическая партия „Коммунистическая партия Российской Федерации“». Архів оригіналу за 19 травня 2014. Процитовано 5 грудня 2011.
  7. ↑ ФЕДЕРАЛЬНЫЙ СПИСОК кандидатов в депутаты Государственной Думы Федерального Собрания Российской Федерации шестого созыва, выдвинутый политической партией "Политическая партия «Российская объединенная демократическая партия „ЯБЛОКО“»". Архів оригіналу за 18 грудня 2011. Процитовано 5 грудня 2011.
  8. ↑ ФЕДЕРАЛЬНЫЙ СПИСОК кандидатов в депутаты Государственной Думы Федерального Собрания Российской Федерации шестого созыва, выдвинутый политической партией «Всероссийская политическая партия „ЕДИНАЯ РОССИЯ“». Архів оригіналу за 25 листопада 2011. Процитовано 5 грудня 2011.
  9. ↑ ФЕДЕРАЛЬНЫЙ СПИСОК кандидатов в депутаты Государственной Думы Федерального Собрания Российской Федерации шестого созыва, выдвинутый политической партией «Всероссийская политическая партия „ПРАВОЕ ДЕЛО“». Архів оригіналу за 19 травня 2014. Процитовано 5 грудня 2011.
  10. ↑ 5 декабря, 10.00 часов по московскому времени. Продолжается работа Информационного центра ЦИК России [Архівовано 7 грудня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
  11. ↑ С.Собянин обратился к москвичам в связи с подведением предварительных результатов голосования по выборам депутатов Государственной Думы шестого созыва. Архів оригіналу за 18 січня 2012. Процитовано 5 грудня 2011.
  12. ↑ В Чеченской Республике в выборах приняли участие 99,51 % избирателей — предварительные итоги. Архів оригіналу за 25 січня 2012. Процитовано 5 грудня 2011.
  13. ↑ ОБСЕ заявила о частых нарушениях на выборах в Госдуму РФ. Архів оригіналу за 3 березня 2012. Процитовано 6 грудня 2011.
  14. ↑ Независимые международные наблюдатели высоко оценили выборы в Госдуму [Архівовано 9 січня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
  15. ↑ Независимые наблюдатели: Это — самые грязные выборы за последнее десятилетие (dw-world.de) [Архівовано 8 січня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
  16. ↑ Злоупотребление административным ресурсом на выборах в Думу закрывает возможность эволюционной трансформации политической системы [Архівовано 2012-04-19 у Wayback Machine.] (рос.)
  17. ↑ Карусель сломалась [Архівовано 2 липня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
  18. ↑ «Карусель»: Массовые нарушения на выборах в Строгино сняли на видео [Архівовано 6 грудня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
  19. ↑ В России активизировались хакеры: под атакой «Эхо Москвы», «Голос», «Коммерсант», The New Times [Архівовано 7 грудня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
  20. ↑ Блогеры обсуждают данные «России-24», показавшей, что в Ростовской области проголосовали 146 % [Архівовано 6 грудня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
  21. ↑ Оппозиция России заговорила о революции [Архівовано 9 грудня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
  22. ↑ У Росії стало відомо про 300 арештованих учасників протестів. Архів оригіналу за 2 березня 2012. Процитовано 6 грудня 2011.
  23. ↑ Более 5 тыс человек собрал в центре Москвы организованный «Единой Россией» митинг победителей (рос.)
  24. ↑ Блогеры: в центр Москвы стягиваются грузовики с военными и ОМОН (ФОТО) [Архівовано 8 грудня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
  25. ↑ У російських містах протестують проти результатів виборів (Радіо Свобода, 7.12.2011). Архів оригіналу за 7 січня 2012. Процитовано 7 грудня 2011.
  26. ↑ У Москві затримали Нємцова й Лимонова (УНІАН, 06.12.2011). Архів оригіналу за 8 грудня 2011. Процитовано 7 грудня 2011.
  27. ↑ Создатель «Вконтакте» рассказал о требовании ФСБ закрывать оппозиционные группы [Архівовано 4 січня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]


Політика Це незавершена стаття про політику.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вибори_до_Державної_думи_Росії_2011&oldid=40515313