Нємцов Борис Юхимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Нємцов Борис Юхимович
Нємцов Борис Юхимович

Росія Заступник Голови Уряду Російської Федерації
Час на посаді:
28 квітня — 28 серпня 1998 року
Президент   Борис Єльцин
Прем'єр-міністр   Сергій Кірієнко

Росія Перший Заступник Голови Уряду Російської Федерації
Час на посаді:
17 березня 1997 року — 28 квітня 1998 року
Президент Борис Єльцин

5-й міністр палива й енергетики Російської Федерації
Час на посаді:
24 квітня — 20 листопада 1997 року
Президент Борис Єльцин
Прем'єр-міністр   Віктор Черномирдін

1-й губернатор Нижньогородської області (Росія)
Час на посаді:
1991 — 1997 роки
Президент Борис Єльцин
Попередник  —
Наступник Іван Скляров

Народився 9 жовтня 1959(1959-10-09)
СРСР Сочі, РРФСР, СРСР
Помер 27 лютого 2015(2015-02-27) (55 років)
Росія Москва, РФ
Громадянство Росія Росія
Політична партія «Солідарність»
Дружина Раїса Нємцова
Діти Жанна, Антон, Діна, Софія
Релігія Російська православна церква
Нагороди
Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня
Медаль За зміцнення бойової співдружності (Міноборони Росії)
Орден Свободи
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден святого благовірного князя Данила Московського I ступеня

Бори́с Юхи́мович Нємцо́в (рос. Борис Ефимович Немцов, * 9 жовтня 1959, Сочі, РРФСР, СРСР — 27 лютого 2015, Москва, Росія[1]) — російський політик і державний діяч. Колишній заступник прем'єр-міністра Російської Федерації. Співголова політичної партії «РПР-ПАРНАС»[2], до 2008 року був одним з координаторів російської опозиційної політичної партії «Союз правих сил». Один з лідерів російського Об'єднаного демократичного руху «Солідарність»[ru]. Знаходився в опозиції до політики уряду Володимира Путіна.

Вбитий[⇨] неподалік Кремля, на Василівському Спуску[ru], чотирма пострілами у спину[3][4][5][6] о 23:40 (MSK) 27 лютого 2015 року.

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Народився 9 жовтня 1959 в Сочі (РРФСР) у родині Юхима Давидовича Нємцова(1928—1988)[7] та Діни Яківни Ейдман (3 березня 1928)[8]. Його бабуся по батьковій лінії Ганна Борисівна Нємцова(1899—1980)[7] хрестила Бориса потаємно від матері, чим викликала її велике невдоволення[9].

Закінчив Борис Нємцов школу із золотою медаллю, навчався на радіофізичному факультеті Горьківського державного університету[ru]. Після закінчення університету в 1981 р. працював в Горьківському науково-дослідному радіофізичному інституті[ru] АН СРСР (НІРФІ), став науковим співробітником, пізніше старшим науковим співробітником, кандидатом фізико-математичних наук. Після аварії на ЧАЕС брав участь в акціях протесту проти побудови атомної електростанції в Горькому.

Політична кар'єра[ред.ред. код]

У 1990 брав участь в створенні об'єднання «Кандидати за демократію». У тому ж році був обраний до Верховної Ради РРФСР. В 1991 р. був довіреною особою Бориса Єльцина в Нижньогородській області під час виборів президента Росії. Під час серпневого путчу 1991 р. брав участь в обороні Білого Дому уряду Росії. У 1993 обраний в Раду Федерації Федеральних Зборів РФ.

Губернатор[ред.ред. код]

27 серпня 1991 р. був призначений головою державної адміністрації Нижньогородської області та став наймолодшим політиком на такій посаді.

У грудні 1991 виступив з критикою економічної політики Єгора Гайдара, запросив Григорія Явлінського для запровадження економічної реформи в його області.

Під час роботи Нємцова на посаді губернатора було реалізовано декілька успішних програм: «Дороги й храми», «Обдаровані діти», «Народний телефон», житлова програма для військовослужбовців «Метр за метром», «Ярмарка», «Будівництво підприємств для переробки промисловості», «Газифікація сіл». Нємцов приділяв багато уваги питанням релігії - за 6 років губернаторства було побудовано та відновлено більше 150 православних храмів та монастирів, десятки старообрядницьких скитів та декілька мечетей.

Нємцов добився того, щоб аеропорт Нижнього Новгорода Стрігіно отримав міжнародний статус. Під час його губернаторства в регіоні було побудовано 5000 кілометрів доріг.

У 1995 році з ініціативи Бориса Єльцина на трьох крупних нижньогородських підприємствах були створені територіально-виробничі зони з льготним оподаткуванням.

У 1996 році Нижньоновгородська область посіла 3-те місце по Росії за об'ємом інвестицій.

У 1995 році газета «КоммерсантЪ» писала, що Борис Нємцов «снискал громкую славу реформатора», досвід якого по структурній перебудові економіки окремого регіону уряд рекомендував впровадити повсюди [10].

17 грудня 1995 обраний губернатором Нижньогородської області.

Жорстко критикував Москву після початку Першої чеченської війни. У 1996 році організував збір підписів за виведення російських військ з Чечні і за місяць було зібрано більше мільйона підписів [11]. Того ж року відмовився від участі у президентських виборах.

Подальша кар'єра[ред.ред. код]

У березні 1997 стає першим прем'єр-міністром РФ відповідальним за соціальний блок. В цей час також був міністром палива і енергетики країни, очолив колегію представників держави в компанії Газпром.

У 1997 року за данними фонду «Громадська думка», 29% росіян хотіли бачити Нємцова в якості кандидата на посаду президента Росії, був лідером президентського рейтингу, попереджаючи лідера КПРФ Геннадія Зюганова і мав шанси на перемогу у другому турі.

У 1998 в ранзі віце-прем'єра відповідав за фінансово-економічний блок.

17 квітня 1999 року уряд Сергія Кірієнка було відправлено у відставку, Нємцов виконував обов'язки заступника голови уряду Росії. 24 квітня подав заяву про відставку, яку було прийнято.

У тому ж році створює рух «Росія молода», яке в 1999 увійшло до «Союзу правих сил». У тому ж році був обраний до Державної Думи Росії, але пізніше пішов на державну службу — був призначений представником президента в Приволзькому федеральному окрузі. В кінці 1999 року президентський рейтинг Нємцова складав 1%. У травні 2001 р була створена партія «Союз правих сил», де Нємцов був обраний головою політради. У зв'язку з поганими результатами у виборах 2004 р. пішов у відставку з цієї посади. З того часу працював в приватних комерційних структурах.

Вибори мера Сочі

У 2009 році Борис Нємцов узяв участь у виборах мера Сочі, які відбулися 26 квітня. На виборах переміг кандидат від партії «Єдина Росія» Анатолій Пахомов, який набрав 77% голосів а Нємцов з 13,55% голосів посів друге місце. Сам Нємцов після виборів заявив про наміри оскаржити їхній результати у суді, що він і зробив. Виступаючи перед журналістами після закінченна голосування, Нємцов заявив, що основна частина порушень була допущена під час дострокового голосування. Так, 25 квітня повідомлялось, що достроково проголосували 14 тисяч чоловік, а 16 квітня річ йшла вже про 30 тисяч. Він заявив, що тридцять відсотків виборців голосували під натиском та шантажем. За даними штабу Нємцова близько 90%, які проголосували достроково віддали свої голоса Пахомову. Адвокат Нємцова Вадим Прохоров заявив, що ніхто, крім кандидата від «Єдиної Росії» не мав можливості вести агітацію через ЗМІ [12] [13].

У 2010 році Нємцов став співголовою Партії народної свободи (ПАРНАС).

Доповіді[ред.ред. код]

«Лужков. Підсумки»

8 вересня 2008 року Нємцов опублікував доповідь «Лужков.Підсумки», присвячену діяльності московського мера за останні 17 років. Спираючись на публікації в російській та закордонній прессі Нємцов закінчує доповідь тим, що під час правління Лужкова Москва стала дуже дорогим для життя містом з корумпованими чиновниками й високим рівнем злочинності. У відповідь мер Москви подав на Нємцова в суд й вимагав заперечення семи фактів, які були наведені у доповіді й компенсації в розмірі 10 мільйонів рублів. Суд визнав, що заперечення заслуговує фраза про те, що Лужков - «вор та корупціонер», а також, що корупція пронизує усі сфери діяльності виконавчої влади в російській столиці.

«Путін. Підсумки 10 років»

14 червня 2010 року Борис Нємцов та його партнер по партії «Солідарність» В. Мілов оприлюднили доповідь «Путін. Підсумки 10 років», яку було присвячено результатам діяльності В. Путіна за час його перебування при владі в якості президента, а потім прем'єр-міністра Росії. Тираж 48 сторінкової доповіді склав мільйон екзимплярів. Нємцов підкреслив, що ця доповідь для мешканців усіх регіонів Росії [14].

«Путін. Війна»

Остання доповідь Бориса Нємцова «Путін.Війна» присвячувалась подіям на сході України. Джерелами Нємцова були люди, які представляли інтереси родичів загиблих російських солдатів, яким не виплачували обіцяні компенсації. За словами опозиціонера І. Яшина наприкінці січня вони неформально звернулися до Нємцова, щоб він чинив тиск на Міноборони і допоміг домогтися виплат.

За їх словами, російські солдати масово гинули на території України у два періоди. Перша хвиля трун з «Вантажом-200» пішла в Росію влітку 2014 року, коли українська армія пішла в наступ і звільнала один за іншим міста у Донецькій та Луганській областях. Наступ було зупинено після прямого втручання частин російської армії. Коли приховувати присутність російських військових у зоні конфлікту стало неможливо, Міноборони придумав версію, що вони поїхали воювати в свою «відпустку».

Значні втрати з обох сторін були в боях під Іловайськом.

Соратник Нємцова І. Яшин заявив: «складно оцінити точну кіькість загиблих солдатів з російської сторони, але судячі з усього, у наші міста повернулося не менше 150 трун з позначкою «Вантаж-200»». Друга хвиля трун пішла в Росію в січні і на початку лютого 2015 року. Яшин писав, що за їхніми оцінками в цей період на Донбасі загинуло щонайменше 70 російстких військовослужбовців [15][16].

11 травня 2015 року доповідь «Путін. Війна» було опубліковано [17]. У доповіді йшлося, що на війну на сході України було витрачено близько 53 мільярдів рублів з російського бюджету [18].

Позиція щодо України[ред.ред. код]

Марш Миру в Москві, 15 березня 2014

У 2004 підтримав Помаранчеву революції в Україні, пізніше був призначений позаштатним радником президента України Віктора Ющенка. Висловлював бажання поширити демократичні досягнення в Україні на Росію і закликав чинити ідеологічний тиск на Кремль. Увійшов в коаліцію з іншими опозиційними партіями Росії до «Комітету 2008: Вільний вибір».

У 2013 році підтримав Євромайдан. Під час Майдану йому було заборонено в'їзд до України[19].

У 2014 році засудив анексію Криму Росією[20].

Висловлювання щодо української влади: В Україні немає свого Гайдара. І це трагедія. Ніхто не хоче брати на себе важку відповідальність за долю країни. Ніхто не хоче бути камікадзе. І Порошенко, і Яценюк думають про свої рейтинги, а не про те, як витягнути країну з економічної кризи. Вони обоє повинні визначитися, що для них важливіше - власна політична кар'єра чи доля України. Поки не знайдеться український Гайдар, країна буде балансувати між життям і смертю. На радість Путіну.[21]

Про можливість революції в Росії[ред.ред. код]

В одному з своїх інтерв'ю в серпні 2011, він сказав:

Є три можливих сценарії революції в Росії. І по ступені ймовірності вони розподіляються наступним чином.
На першому місці - націоналістичний сценарій. Це буде революція з погромами інородців.
На другому місці - сценарій соціалістичний чи комуністичний. Це буде революція, викликана невдоволенням народу падінням рівня життя, відсутністю соціальної мобільності, зростанням корупції і злодійства, соціального розшарування, ненавистю до олігархів.
І нарешті, на третьому місці за ступенем ймовірності - ліберальна революція, викликана відсутністю свободи і демократії.
У будь-якому випадку революція - це кров. Стовідсоткову відповідальність за революційний сценарій несе Путін, оскільки зубами і кігтями чіпляється за владу і проводить політику крадіжки і шахрайства.[22]

Вбивство[ред.ред. код]

Site of the murder of Boris Nemtsov 4641.jpg

27 лютого 2015 близько 23 години 40 хвилин вбитий невідомими чотирма пострілами у груди, голову і серце[3][4][5][6] [23] — на Великому Москворецькому мосту біля Кремля.

Вбивство сталося за день до запланованого на перше березня у Москві опозиційного маршу «Весна».[24] Передостаннє інтерв'ю, дане Борисом Нємцовим 10 лютого 2015 російському часопису «Собеседник», отримало назву: «Боюся того, що Путін мене вб'є»[25].

Нємцова вбили також напередодні оприлюдення ним доповіді «Путін і війна», в якій він з документами в руках збирався доказати участь російської армії у війні на Донбасі і причетність персонально Путіна до цього[26]. Голова Комітету Європарламенту із закордонних справ Елмар Брок заявив:

Ситема Путіна несе відповідальність за вбивство Нємцова. Бориса Нємцова вбили через його намір опублікувати докази присутності російських військ на Донбасі».[27][28]

Відзначають[29][30], що Нємцова вбили через лічені години після його слів: «життя Надії Савченко дорожче, ніж якийсь Путін»[31][32].

Похований 3 березня на Троєкурівському кладовищі у Москві [33].

Депутат Держдуми Д. Гудков запропонував перейменувати Москворецький міст на Міст Бориса Нємцова й встановити меморіальний пам'ятник, або змінити назву однієї з вулиць. Держдума таке рішення не підтримала.

У червні мер Києва Віталій Кличко заявив, що столична влада розглядає можливість назвати одну з вулиць ім'ям Бориса Нємцова [34].

Сім'я, приватне життя[ред.ред. код]

  • дружина: Раїса Ахметівна Нємцова
    • дочка: Жана Нємцова (нар. 1984) російська журналістка, учасниця ліберального молодіжного руху Москви
  • громадянська дружина: Катерина В'ячеславівна Одинцова, російська журналістка
    • син — Антон Нємцов (нар. 1995), студент МФТІ
    • дочка — Дина (нар. 2002)
  • громадянська дружина: Ірина Корольова (колишня секретар в Адміністрації Президента РФ)
    • дочка: Софія (нар. 2004).

Нагороди[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Российские информагентства сообщили об убийстве Бориса Немцова(рос.)
  2. РПР-ПАРНАС — рос. Республиканская партия России — Партия народной свободы
  3. а б МВД России: Немцов погиб в результате четырёх выстрелов в спину // 28 февраля 2015 00:34
  4. а б Памфилова: Убийство Немцова – выстрел в спину России // 28 февраля 2015 03:54
  5. а б Выстрел в спину российской оппозиции: факты и версии убийства Бориса Немцова (фото) // 28 февраля 2015 06:47
  6. а б Горбачев: убийство Немцова – попытка дестабилизировать Россию // 28 февраля 2015 09:41
  7. а б Надгробний пам'ятник на Востряковському єврейському кладовищі в Москві, де поховані батько, дід і бабуся Б. Ю. Нємцова — Юхим Давидович (1928-1988), Давид Ізраїлевич (1883-1962) і Ганна Борисівна Нємцови (1899—1980) (рос.)
  8. Мать Немцова на фамилии мужа уже 63 года, она поняла, для чего Путин называл ее Эйдман // «Обозреватель», 6 березня 2015 (рос.)
  9. В Нью-Йорке с Виктором Топаллером. Архів оригіналу за 2012-02-12. 
  10. Борис Немцов: ученый, губернатор, политик, оппозиционер
  11. Борис Немцов в большой политике
  12. Борис Немцов оспорит результаты выборов мэра Сочи в суде
  13. Немцов оспорил в суде результаты выборов мэра Сочи
  14. Доклад Немцова-Милова: "Путин. Итоги. 10 лет"
  15. «Груз 200» йшов двома хвилями, за загиблих платили 3 мільйони - доповідь Нємцова (документ)
  16. Полный текст доклада Немцова о войне Путина в Украине, 12.05.2015
  17. Російські опозиціонери опублікували розслідування Нємцова про війну на Донбасі
  18. Обнародованы главные тезисы доклада Немцова о войне на Донбассе
  19. Борис Немцов о своем выдворении с Украины: «Вы думаете, я мазохист»?
  20. Немцов назвал 10 причин вернуть Крым Украине
  21. 10 цитат Бориса Немцова об Украине
  22. див.:Б.Соколов. Кремлевские мотивы. — Грани.ру, 2.03.2015
  23. Борис Немцов убит в центре Москвы четырьмя выстрелами в грудь ((рос.)). Росбалт. 28 лютого 2015 00:40 MSK. Архів оригіналу за 28 лютого 2015. Процитовано 28 лютого 2015. 
  24. У Москві вбили опозиційного політика Бориса Нємцова espreso.tv, 27 лютого 2015 23:47
  25. Борис Немцов: Боюсь того, что Путин меня убьет
    <…> Сейчас я живу в Москве, а мамочка в Нижнем Новгороде, одна, но поживает она отлично. У нее седых волос меньше, чем у меня, у нее нет склероза, она в абсолютно здравом уме и ясной памяти. Обсуждаем с ней успехи моих детей и ее внуков. О политике с мамочкой тоже поговорить очень любим. Она категорически против того, что происходит на Украине, считает, что это катастрофа и полный кошмар. Но больше Украины ее волнует Путин. Всякий раз, как я ей звоню, она причитает: «Когда ты прекратишь ругать Путина? Он тебя убьет!» И это на полном серьезе. <…>
    — Интересно. А вы после таких вот разговоров с мамой стали опасаться, что Путин может вас в ближайшее время убить лично или через посредников?
    — Вы знаете, да… Немного. Не так сильно, как мама, но все же… Но все же я не так сильно его боюсь. Если бы я боялся очень сильно, то вряд ли возглавлял бы оппозиционную партию, вряд ли бы занимался тем, чем занимаюсь. <…>
  26. УНІАН: Немцов хотел опубликовать доклад о Донбассе "Путин и война" - двоюродный брат политика
  27. Brok: Das System Putin ist verantwortlich für den Mord an Boris Nemzow. — «Westfalen-Blatt», 01.03.2015(нім.)
  28. Українська правда: Нємцова вбили через доповідь про російські війська на Донбасі - Брок, 1 березня 2015
  29. http://sobesednik.ru/politika/20150228-gozman-o-nemcove-posle-slov-putina-strelba-byla-neizbezhna
  30. http://sobesednik.ru/politika/20150228-advokat-nemcova-soobshchil-kto-ubil-politika
  31. https://www.youtube.com/watch?v=IwsS5rbv69Q
  32. http://censor.net.ua/video_news/326627; http://sobesednik.ru/politika/20150228-pered-ubiystvom-nemcov-govoril-o-pominkah-i-brosil-vyzov-put
  33. У Москві поховали Бориса Нємцова
  34. У Києві може з'явитися вулиця Нємцова
  35. Указ Президента РФ от 10 марта 1995 г. № 260 «О награждении медалью ордена „За заслуги перед Отечеством“ II степени»(рос.)
  36. Указ Президента України від 2 березня 2015 року № 118/2015 «Про нагородження Б.Нємцова орденом Свободи»
  37. Петро Порошенко нагородив Бориса Нємцова орденом Свободи // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 03.03.2015
  38. Указ Президента України від 19 серпня 2006 року № 698/2006 «Про відзначення державними нагородами України громадян іноземних держав з нагоди 15-ї річниці незалежності України»
  39. У ПОЛЬЩІ ПОСМЕРТНО ПРИСУДИЛИ НЄМЦОВУ ПРЕМІЮ "ОРЕЛ" ІМ. ЯНА КАРСЬКОГО

Посилання[ред.ред. код]


Вінстон Черчіль Це незавершена стаття про політичного діяча.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.