Винниченко Ігор Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Винниченко Ігор Іванович
Народився 6 червня 1957(1957-06-06) (59 років)
Скоморохи,
Житомирська область
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Alma mater Київський університет
Галузь наукових інтересів історична географія, етногеографія
Заклад Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Вчене звання доцент

Винниченко Ігор Іванович (*6 червня 1957 року) — український історик та географ, етногеограф, кандидат географічних наук, доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 6 червня 1957 року в селі Скоморохи Житомирського району Житомирської області. Закінчив у 1979 році Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка (кафедра фізичної географії), у 1983 році аспірантуру Відділення географії Інституту геофізики імені С. І. Субботіна АН УРСР. У 19791980 роках інструктор з туризму турбази «Пуща-Водиця» (Київ). У 19831985 роках викладав географію у київських технікумах (міського електротранспорту та електронних приладів), у 19851987 роках інженер палеогеографічної партії Інституту геологічних наук АН УРСР. З 1987 року працює в Київському університеті асистентом на кафедрі фізичної географії, з 1990 року асистентом на кафедрі країнознавства і туризму, з 1994 року доцент. Кандидатську дисертацію «Ландшафтні основи раціонального землекористування в ерозійнонебезпечних районах (на прикладі Вінницької області)» захистив 1987 року. З 1996 року виконує посаду директора громадської організації Інститут досліджень діаспори.

Член Республіканської асоціації українознавців (1990), Всеукраїнської спілки краєзнавців (1990), Міжнародної асоціації дослідників історії та культури російських німців (2011), дійсний член Українського географічного товариства (1981). 

Член робочих груп із розробки Стратегії розвитку туризму і курортів (2007) та Державної цільової програми розвитку туризму і курортів в Україні на період до 2022 року (2013); заступник Голови робочої групи з розробки Стратегії розвитку туризму в Тернопільській області до 2020 року (2015); член Наукової ради з туризму та курортів при Міністерстві економічного розвитку та торгівлі України (2015).

Викладає дисципліни: «Туристське краєзнавство», «Основи організації наукових досліджень», «Спеціалізовані туристські ринки», «Ризики в туризмі», «Моніторинг розвитку туризму», «Міжнародний туристський бізнес».

Нагороди і відзнаки[ред.ред. код]

  • Почесний член Асоціації українців-мешканців Грузії (1992)
  • Подяка київського міського Голови (2002)
  • Подяка Кабінету міністрів України (2003)
  • Почесна грамота Міністерства закордонних справ України (2007)

Наукові праці[ред.ред. код]

Сфера наукових досліджень: географія та історія закордонного українства, національних меншин в Україні, розвиток вітчизняного та міжнародного туризму. Автор та співавтор понад 130 наукових праць. Упорядкував понад 10 інформаційних каталогів та бібліографічних покажчиків. Основні праці:

  1. Українці в державах колишнього СРСР: Історико-географічний нарис. — Ж., 1992.
  2. Україна 1920-1980-х: Депортації, заслання, вислання. — К., 1994.
  3. Українці Берестейщини, Підляшшя й Холмщини в першій половині XX ст. — К., 1997.
  4. Українці в Санкт-Петербурзі. — К., 2002.
  5. Середовище турбізнесу. Навч. посібник. — К.,2006.
  6. Туристичне країнознавство: країни лідери туризму. Навч. посібник. — К.,2008 (у співавторстві)
  7. Німці в історії Київського університету (XIX — перша половина XX ст.). — К., 2009 (у співавторстві).
  8. Німці в Україні. Біо-бібліографічний довідник. — К., 2011.

В українських (і не лише) часописах Австралії, Аргентини, Білорусі, Болгарії, Бразилії, Великобританії, Казахстану, Канади, Молдови, Польщі, Туреччини, Франції, Хорватії, а також України опубліковано понад 600 його дописів.

Література[ред.ред. код]

  1. Географи Київського університету: Довідник / Олійник Я. Б., Бортник С. Ю., Гродзинський М. Д., Гуцал В. О. та інші. — К., 2003.
  2. Українські історики XX століття: Бібліографічний довідник. Випуск 2, частина 1, — К., 2003.
  3. Географічний факультет у персоналіях / Олійник Я. Б., Бортник С. Ю., Гродзинський М. Д., Дмитрук О. Ю. та інші. — К., 2008.

Посилання[ред.ред. код]