Високе (Чортківський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква Святого Василія Великого 2012р
село Високе
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Чортківський район
Громада Монастириська міська громада
Код КАТОТТГ UA61060310050012641
Облікова картка Високе 
Основні дані
Засноване 1785
Населення 1 286
Територія 6.320 км²
Густота населення 203.48 осіб/км²
Поштовий індекс 48312
Телефонний код +380 3555
Географічні дані
Географічні координати 49°08′34″ пн. ш. 25°00′38″ сх. д. / 49.14278° пн. ш. 25.01056° сх. д. / 49.14278; 25.01056Координати: 49°08′34″ пн. ш. 25°00′38″ сх. д. / 49.14278° пн. ш. 25.01056° сх. д. / 49.14278; 25.01056
Водойми Золота Липа
Відстань до
районного центру
15 км
Найближча залізнична станція Галич
Відстань до
залізничної станції
26 км
Місцева влада
Адреса ради 48300, Тернопільська обл, Чортківський р-н, м. Монастириська, вул. Шевченка, буд. 19
Карта
Високе. Карта розташування: Україна
Високе
Високе
Високе. Карта розташування: Тернопільська область
Високе
Високе
Мапа
Мапа

CMNS: Високе у Вікісховищі

Висо́ке — село в Україні, у Монастириській міській громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на річці Золота Липа, на сході району.

До 1965 року називалося Товстобаби.

До 2020 адміністративний центр сільради. Населення — 1314 осіб (2003).

Назва[ред. | ред. код]

Про це написано в книзі «Євшан Зілля».

"Ще за Данила Галицького на лісовім Опіллю було село Кальники. Коли ж на нашу землю напали татари, то хлопців і жонатих забрали до війська для оборони Бучача. У селі осталися жінки та діти.

Дійшла вістка, що наближається орда татарська. Несподівано один загін ординців вдерся до села. І всі жінки кинулися, як львиці, на ворога. Не на життя, а на смерть, билися з клятими ординцями. Хто що схопив, брали для самооборони. Хто вила, хто косу, хто дручка ґудзуватого. Стягували гаками татарів з коней, били безпощадно.

Розгромили татар дощенту. А один ординець, поранений злегка дручком, вдав мертвого, вичекав вечора і заховався на дереві. Вночі жінки зібралися на майдані на раду і вирішили втекти з худобою до лісу, бо татари прийдуть скоро з помстою злющою. Кожна жінка вдяглася, взяла, що могла з одежі на себе, та ще в кишені — добра всякого. І з мішками ринули вони до лісу, як грубі товстуни.

Татарин з дерева пас їх очима. Доплентався він на третій день до орди. Доповів про рукопашну битву з товстими бабами. Лякав усіх, щоб більше у те село не забігали. — Хай милує вас великий Аллах, бо ті товстобаби страшні й нескоренні. Сам чортяка роги зломить, а тим товстобабам ради не дасть.

Довго під час нападів татари із страхом обминали село Кальники і прозвали його «злі Товстобаби». Набігали в цей край ще не одні ворожі полчища, обережно обминали село.

І приказка осталася: «Вважай, бо будеш битий, як татари в Товстобабах».

Історія[ред. | ред. код]

Перша писемна згадка — 1435 року[1].

У податковому реєстрі 1515 року в селі документується 5 ланів (близько 125 га) оброблюваної землі[2].

До 1939 діяли читальня «Просвіти» (від 1925), гурток «Рідної школи», товариство «Сільський господар», споживча кооператива.

Протягом 19621966 село належало до Бучацького району.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Монастириської міської громади.[3]

Після ліквідації Монастириського району 19 липня 2020 року село увійшло до Чортківського району[4].

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1400 осіб, з яких 635 чоловіків та 765 жінок[5].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1284 особи[6].

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:

Мова Відсоток
українська 99,77 %
російська 0,16 %

Економіка[ред. | ред. код]

У селі працюють відділення зв'язку, 3 магазини.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Є церква святого Василія Великого (1925, дерев'яна; 2012, кам'яна), капличка (1999).

У селі споруджено пам'ятник (1968) і насипано братську могилу полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям, є символічна могила УСС (1991). 2015 — споруджено пам'ятник Тараса Шевченка

Освіта[ред. | ред. код]

Діють загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, дошкільний заклад.

Культура[ред. | ред. код]

У селі працюють Будинок культури, бібліотека, музеї історії села та краєзнавчий.

Охорона здоров'я[ред. | ред. код]

У селі діє амбулаторія загальної практики — сімейної медицини, яке має поліклінічне відділення[8].

Також працює аптека.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Фотографії[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.3, № 25. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 14 грудня 2015. 
  2. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 170 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
  3. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua). Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021. 
  4. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  5. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  6. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  7. Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  8. Висоцька амбулаторія загальної практики - сімейної медицини // misto.ua. Архів оригіналу за 6 квітня 2020. Процитовано 6 квітня 2020. 

Література[ред. | ред. код]