Красіїв

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Красіїв
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Монастириський район
Рада/громада Красіївська сільська рада
Код КОАТУУ 6124286401
Облікова картка Красіїв 
Основні дані
Засноване 1464
Населення 818
Територія 2.967 км²
Густота населення 275.7 осіб/км²
Поштовий індекс 48331
Телефонний код +380 3555
Географічні дані
Географічні координати 49°03′42″ пн. ш. 25°01′49″ сх. д. / 49.06167° пн. ш. 25.03028° сх. д. / 49.06167; 25.03028Координати: 49°03′42″ пн. ш. 25°01′49″ сх. д. / 49.06167° пн. ш. 25.03028° сх. д. / 49.06167; 25.03028
Водойми Золота Липа
Відстань до
районного центру
14 км
Найближча залізнична станція Бучач
Відстань до
залізничної станції
33 км
Місцева влада
Адреса ради 48344, с. Красіїв
Карта
Красіїв. Карта розташування: Україна
Красіїв
Красіїв
Красіїв. Карта розташування: Тернопільська область
Красіїв
Красіїв

Красі́їв — село Монастириського району Тернопільської області. Розташоване на річці Золота Липа, на заході району. Центр сільради. До Красіїва приєднано хутір Сеньків. У зв'язку з переселенням жителів хутори Діброва, Підмонастирець, Під Яром виключені з облікових даних.

Населення — 817 осіб (2003).

Історія[ред. | ред. код]

Поблизу Красіїва виявлено археолологічні пам'ятки пізнього палеоліту, культури фракійського гальштату. У 1840-х роках знайдено скарб — 2281 римську монету 92-192 років, які зберігались[1] у Віденському природничому музеї.[2]

Перша писемна згадка — 1464 року[3].

Діяли українські товариства «Просвіта», «Січ», «Луг», «Сокіл», «Сільський господар», кооператива.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Є церква Введення в храм Пресвятої Богородиці (1993), капличка (1994), «фігура» Матері Божої.

Встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини (реставровано 1990), споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1970), насипана символічна могила УСС (1990).

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Діють загальноосвітня школа І ступеня, Будинок культури, бібліотека, ФАП, ТзОВ «Красіївське».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. може, зберігаються
  2. Проф. д-р Ярослав Пастернак. Бучаччина крізь серпанок тисячеліть // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 17.
  3. Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.299, №3210 (лат.)

Література[ред. | ред. код]