Гончарівка (Чортківський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Гончарівка
90x160px
Герб
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Чортківський район
Громада Монастириська міська громада
Код КОАТУУ 6124282001
Облікова картка Гончарівка 
Основні дані
Засноване 1785
Населення 1 086
Територія 4.004 км²
Густота населення 271.23 осіб/км²
Поштовий індекс 48332
Телефонний код +380 3555
Географічні дані
Географічні координати 49°05′16″ пн. ш. 25°06′42″ сх. д. / 49.08778° пн. ш. 25.11167° сх. д. / 49.08778; 25.11167Координати: 49°05′16″ пн. ш. 25°06′42″ сх. д. / 49.08778° пн. ш. 25.11167° сх. д. / 49.08778; 25.11167
Місцева влада
Адреса ради 48332, с. Гончарівка
Карта
Гончарівка. Карта розташування: Україна
Гончарівка
Гончарівка
Гончарівка. Карта розташування: Тернопільська область
Гончарівка
Гончарівка

Гончарі́вка — село Монастириської міської громади Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на сході району, неподалеку (бл. 2 км північніше) автодороги Н18.

До 2018 — центр сільської ради. Від 2018 року ввійшло у склад Монастириської міської громади.

Історія[ред. | ред. код]

У податковому реєстрі 1515 року в селі Вичолки (Vyczolky) документується 1/2 лану (близько 12 га) оброблюваної землі[1].

Перша згадка про село датована 1785 роком. До 1946 року село називалося Вичілки (Вичулки).

До села включена територія колишнього — Старої Гути,[2][3] в якому у 1939 році проживали 5 українців та 775 поляків.[4]

Протягом 19621966 село належало до Бучацького району.

Епідемія коронавірусу[ред. | ред. код]

Станом на 29 березня 2020 року в селі було інфіковано 1 особу COVID-19 (і 44 в районі). [5]

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1195 осіб, з яких 559 чоловіків та 636 жінок[6].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1093 особи[7].

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:

Мова Відсоток
українська 99,82 %
молдовська 0,09 %
російська 0,09 %

Видання про село[ред. | ред. код]

Книга І. Гулея «До Вичілок дороженька» (2000).

Відомі люди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 170 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
  2. Б. Мельничук, М. Ониськів. Лесів Михайло // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 352. — ISBN 966-528-199-2.
  3. Huta 17.) H.-nowa i stara z Izabelą, wś, pow. buczacki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 236. (пол.) — S. 236. (пол.)
  4. Гута Стара // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 509.
  5. В районі на Тернопільщині кількість інфікованих на коронавірус зросла, Українська правда, 29 березня 2020
  6. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  7. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  8. Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  9. Б. Мельничук. Розумний Ярослав Григорович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 190. — ISBN 978-966-528-279-2.

Джерела[ред. | ред. код]