Доброводи (Чортківський район)
| село Доброводи | |
|---|---|
 Доброводи на фрагменті спеціальної мапи України Боплана, 1650
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район/міськрада | Чортківський район |
| Рада | Доброводівська сільська рада |
| Код КОАТУУ | 6124283801 |
| Облікова картка | Доброводи |
| Основні дані | |
| Засноване | 1785 |
| Населення | 695 |
| Територія | 2.496 км² |
| Густота населення | 290.87 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48321 |
| Телефонний код | +380 3555 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°09′22″ пн. ш. 25°12′48″ сх. д.H G O |
| Водойми | Добровідка |
| Відстань до районного центру |
8 км |
| Найближча залізнична станція | Бучач |
| Відстань до залізничної станції |
26 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48321, с. Доброводи |
| Карта | |
  Доброводи | |
 Доброводи | |
Доброво́ди — село Монастириської міської громади Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на річці Добровідка, на північному сході району. До 2020 року адміністраативний центр Доброводівської сільської ради.
До села приєднано хутір Приски. У зв'язку з переселенням жителів хутір Черемхів виключено з облікових даних.
У селі 216 дворів та проживає 695 осіб.
День села — 24 серпня.
Географія[ред. | ред. код]
Село Доброводи розташоване в південноій частині району, знаходиться на березі річки Добровідки, за 8 км. від центру громади міста Монастириська, та 26 км від найближчої залізничної станції Бучач.
Історія[ред. | ред. код]
Поблизу Доброводів виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту, черняхівської та давньоруської культур.
Назва села походить від того, що на території села є багато джерел із доброю природною водою.
Попри радянське твердження про першу згадку про наше село в 1472 році[1], є давніші документи: 31 серпня 1375 року в Городку Владислав Опольський надав село Бібіл і солтиство Добровода Юшкові зі Скорнича.[2]
Згадується також село в матеріалах галицького суду, починаючи з 19 січня 1439 року[3].
У 1578 р. Доброводи (разом з Дубно та Монастириською) згадуються як покинуті міста. [4]
Містечко Доброводи з приналежними селами Григорів, Олеша, Ковалівка заставив у Львові 13 січня 1628 р. їх тогочасний власник Александер з Сенна (Сененський) за 26 600 польських злотих на 3 роки Станіславові Крогулецькому і Войцєху Броновському.[5]
Між Доброводами та Підгайцями 1 жовтня 1629 року відбулась битва між реєстровими козаками та коронним військом проти татар, яка завершилася розгромом нападників.[6]
У 1785 році в селі нараховувалось 85 дворів, здебільшого поляки[джерело?], а в 1832 році проживало 106 українців[джерело?], у 1841 — 135[джерело?].
Великим земельним власником у селі наприкінці ХІХ ст. був барон Мечислав Блажовський.
Станом на 1910 рік у селі проживало 1452 особи[джерело?]. Тут мав маєток поляк пан Раціборський, у якому було 500 га орної землі, стайні, ґуральня (переробляла картоплю на спирт), млин на річці Добровідки, кузня, молочарня, а також працювало 30 чоловік[джерело?]. Одноосібне господарство селян було розвинуте слабо. Крім звичайних зернових, селяни вирощували льон, коноплі та тютюн. Техніки практично не було.
У міжвоєнний час у селі було засновано читальню товариства «Просвіта», яка мала також бібліотеку. В Доброводах існував аматорський український гурток, а також гуртки «копаного м'яча» і «відбиванки» та шахістів, що змагалися з членами такого ж польського гуртка.
Після окупації Галичини в 1919 році з метою асиміляції польський уряд латинізував українців і заселяв українську землю польськими колоністами. На 01.01.1939 в селі проживало 1770 мешканців, з них 170 українців-грекокатоликів, 1390 українців-римокатоликів, 20 поляків, 180 польських колоністів міжвоєнного періоду, 10 євреїв[7].
За роки Другої світової війни в Доброводах загинуло 52 жителі, 180 хат було спалено. У 1944 році запеклі бої велися на ріці Стрипа. Після вступу в село радянських військ влітку 1944 року багато юнаків вступило в ряди УПА, частина жителів села емігрувала до Західної Європи та США.
До села протягом 1945–1946 рр. переїхало близько 200 сімей з Лемківщини, переважно з Краківського воєводства, які поселилися в колишніх будинках польських колоністів.
У 1948 році був створений колгосп імені Лесі Українки, до якого вступила 21 родина, а до 1951 року — всі селяни.
1957 року внаслідок повені зруйновано 4 будинки.
Протягом 1962–1966 село належало до Бучацького району.
У добу незалежності колгоспні землі було розпайовано. Наразі у селі власні трактори мають 17 господарів, є 2 комбайни.
Населення[ред. | ред. код]
- 1832 — 106 [джерело?]
- 1841 — 135 українців[джерело?]
- 1910 — 1452 осіб[джерело?]
- 2003 — 739 осіб
- 2011 — 695 осіб
Працездатне населення села виїжджає на заробітки до Англії, США, Італії, Іспанії, Канади, а також на сезонні роботи в Росію та Польщу.
Економіка[ред. | ред. код]
- ТзОВ «Лемківська Мрія» (в оренді 521 га, керівник — І. М. Гута)
- ТзОВ «Любава-Агро» (в оренді 235 га, керівник — І. І. Нетребяк)
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, дитячий садок «Сонечко» (розрахований на 15 місць), клуб, бібліотека, ФАП.
- Доброводівська загальноосвітня школа І—ІІ ступеня
До Першої світової війни вона була 3-класною з польською мовою навчання, після 1920 року перетворилася на 6-класну також з польською мовою навчання та з одною годиною української мови щоденно. 1961 року було збудовано нове приміщення школи, розраховане на 180 учнів.
У школі 10 навчальних кабінетів, кухня, їдальня, спортивний зал, майстерня по дереву і металу. В школі навчається близько 60 учнів.
Релігія[ред. | ред. код]
- Церква святої Трійці була збудована у 1836 році із білого каменя. Українська громада села не могла утримувати священика, а тому належали до Швейківської парафії. З приходом радянської влади церква з греко-католицької перетворена на православну, 1961 року вона була закрита, але місцеві жителі не дозволили перетворити її на господарську споруду. Після цього вони відвідували богослужіння в церкві св. Миколая села Ковалівки. У 1989 році почалася реконструкція церкви та відкриття відбулося на Зелені Свята. У 2008 році церква була відреставрована.
- Католики Доброводів мали костел, збудований коштом польської громади Доброводів та Ковалівки. Нині це церква Зіслання Святого Духа, належить парафії Зіслання Святого Духа УГКЦ. Парохом храму є о. Ігор Джиджора.[8].
Пам'ятки[ред. | ред. код]
- Пам'ятки архітектури
- Церква святої Трійці (1836).
- Пам'ятники
- Пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1967)
- Насипана символічна могила УСС та УПА з іменами всіх загиблих вояків — вихідців зі села (1990).
Видатні люди[ред. | ред. код]
- Володимир Семенович Тиліщак (народився 14 липня 1975 в Доброводах) — український історик і громадський діяч, заступник Голови Українського інституту національної пам'яті.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Історія міст і сіл Тернопільської області
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie, T.2, s.5-7, IV
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.61, №577
- ↑ Тернопільщина. Історія міст і сіл.
- ↑ Никола Андрусяк. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 35.
- ↑ Рудницький С. Українські козаки / В. Щербак (упорядник, автор передмови). Коли земля стогнала // К. : Наукова думка, 1995. — 432 с. — С. 258. — ISBN 5-319-01072-9.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 60.
- ↑ Церква Зіслання Святого Духа
Література[ред. | ред. код]
- О. Костура, В. Уніят. Доброводи // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 511. — ISBN 966-528-197-6.
- Dobrowody (1), wś, pow. podhajecki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 79. (пол.). — S. 79-80. (пол.)
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |