Швейків

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Швейків
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Монастириський район
Рада/громада Швейківська сільська рада
Код КОАТУУ 6124288400
Облікова картка Швейків 
Основні дані
Засноване 1470
Населення 787
Територія 5.335 км²
Густота населення 147.52 осіб/км²
Поштовий індекс 48314
Телефонний код +380 3555
Географічні дані
Географічні координати 49°08′53″ пн. ш. 25°09′43″ сх. д. / 49.14806° пн. ш. 25.16194° сх. д. / 49.14806; 25.16194Координати: 49°08′53″ пн. ш. 25°09′43″ сх. д. / 49.14806° пн. ш. 25.16194° сх. д. / 49.14806; 25.16194
Водойми Коропець
Відстань до
районного центру
7 км
Найближча залізнична станція Бучач
Відстань до
залізничної станції
21 км
Місцева влада
Адреса ради 48314 с. Швейків
Карта
Швейків. Карта розташування: Україна
Швейків
Швейків
Швейків. Карта розташування: Тернопільська область
Швейків
Швейків

Шве́йків — село Монастириського району Тернопільської області. Розташоване на річці Коропець, на півночі району. 19641991 називалося Трудолюбівка. Центр сільради. До Швейкова приєднано хутір Черемхів.

Населення — 692 особи (2007).

Історія[ред. | ред. код]

Поблизу Швейкова виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту, трипільської, голіградської і черняхівської культур.

Перша писемна згадка — 1448. 1454 дідичем був Теодор Бучацький-Язловецький, який віддав село для користування Юліану з Кафи як заставу за борг. Потім дідичем був Міхал «Мужило» Бучацький, який 1469 р. поміняв її на королівщину.

1624 Швейків отримав маґдебурзьке право.

Через турецько-татарські напади містечко занепало. В 30-рр. ХІХ ст. дідичами були Потоцькі.[1]

Діяли «Просвіта», «Сільський господар» та інші товариства, кооператива.

1957 внаслідок великої повені знищено багато будинків та господарських будівель.


Пам'ятки[ред. | ред. код]

Є церква святого Димитрія (1900, мурована, реставрована 2002).

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1985), насипано символічну могилу УСС (1991), встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини.

У 2012 на початку села зусиллями двох сімей зведено скульптуру Христа Спасителя. Освячено 28 жовтня 2012 року священиком Романом Бронецьким.

Раніше, у 1893-1894, на цьому місці було побудовано римо-католицький костел св. Войцеха, консекрований (освячений) 1894. Пошкоджений під час бомбардування гітлерівцями у Страсний четвер 1944. Після виселення поляків, представники радянської влади вирішили збудувати господарські приміщення колгоспу, розібравши костел та плебанію.[2] У храмі служили ксьондзи Ян Красіцкий, Станіслав Цембрух, Йозеф Еберль (за довідкою державного архіву Тернопільської обл.).

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Працюють ЗОШ І-ІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, торговельний заклад.

Відомі люди[ред. | ред. код]

  • Кирило (Михайлюк) — Єпископ Ужгородський і Закарпатський.
  • Г. Петришин — пастир, релігійний та громадський діяч.

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Kurzej, s. 245.
  2. Kurzej, s. 246—247.