Вовче тіло болотяне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Вовче тіло болотне)
Jump to navigation Jump to search
Вовче тіло болотне
302 Comarum palustre.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Покритонасінні (Magnoliophyta)
Дводольні (Magnoliopsida)
Порядок: Розоцвіті (Ericales)
Родина: Розові (Rosaceae)
Підродина: Розанні (Rosoideae)
Триба: Potentilleae
Рід: Вовче тіло (Comarum)
Вид: Вовче тіло болотяне
Біноміальна назва
Comarum palustre
L., 1753
Синоніми
Potentilla palustris (L.)Scop.
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Comarum palustre
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Comarum palustre
EOL logo.svg EOL: 11163998
IPNI: 30109819-2
ITIS logo.svg ITIS: 24676
IUCN logo.svg МСОП: 19620186
Comarum palustre - harilik soopihl.jpg

Во́вче ті́ло боло́тяне[1] — багаторічна трав'яниста рослина родини Розових. Поширена в Північній Америці та Євразії. Зростає на болотах. Належить до лікарських видів. Регіонально рідкісна, в Україні охороняється в багатьох областях.

Назва[ред.ред. код]

Серед інших наукових синонімів для цього виду зареєстровані во́вче ті́ло боло́тне та перста́ч боло́тний (Cómarum palústre L. або Potentilla palustris (L.)Scop.)[2]. В усіх випадках видовий епітет пов'язують із болотистими місцинами, де трапляється ця рослина. Таку ж саму етимологію має й латинське слово лат. palustris — «болотистий»[3]. Серед народних назв відомі такі: вітка (дівоча), ворванець, гвоздички, декокт водяний, декохт, жили вовчі, золотник, ніжки бутянові, огиро́шник, перста́ч болотяни́к, семерник болотяний, сім паличо́к, сухоло́м, тіли вовчі, ша́бельник[1], сухоягодник.

Опис[ред.ред. код]

Багаторічна трав'яниста рослина. Має довге повзуче розгалужене кореневище. Стебло висхідне до 70 см заввишки. Листки чергові, довгасті, пилчастозубчасті, сидячі, зверху зелені, зісподу сіроповстисті, 1.5–3 см завдовжки. Квіти правильні, двостатеві, темно-червоні, зібрані на кінці стебла в щитовидне суцвіття. Чашолистки яйцеподібні, гострі, зовні зелені, зсередини темно-червоні. Пелюстки червоні, яйцевидно-ланцетні, 3–5 мм завдовжки. Плід збірний, з голих сім'янок[4][5].

Цвіте у травні — липні. Для виготовлення галенових лікарських форм використовують усю рослину. Траву збирають під час повного цвітіння рослини[4].

Поширення[ред.ред. код]

Поширена в Північній Америці (Гренландія, Сен-П'єр і Мікелон, Канада, США) та Євразії (Китай, Японія, Корея, Монголія, Росія, Європа (крім Балкан, Мальти, Португалії). Населяє невеликі, переважно сфагнумні водойми, болота, вологі луки, береги річок та озер, в основному в бореальних і низько арктичних середовищах на півночі та від субальпійських до альпійських місцях на півдні; 0–3100 м.

Росте на болотах і вологих місцях лісової й лісостепової частин України (Мале Полісся), західноукраїнських лісах.

Вид занесений до переліків охоронюваних рослин Вінницької, Дніпропетровської, Донецької, Закарпатської, Івано-Франківської, Луганської, Харківської, Хмельницької, Чернівецької областей[2].

Хімічний склад[ред.ред. код]

Уся рослина містить дубильні речовини. У траві знайдені флавоноїди, органічні кислоти, смоли, ефірна олія.

Практичне використання[ред.ред. код]

Рослина неофіцинальна. В українській народній медицині використовують кореневища як жарознижувальний, в'яжучий, болетамувальний і кровоспинний засіб при ревматизмі, кровотечах і розладах травлення. Ліки з трави рослини використовують як ранозагоювальні й протизапальні засоби, відвар усієї рослини — при гострому зубному болю, виразкових кровотечах ясен, при туберкульозі легень, захворюваннях горла (ангінах), порушеному обміні речовин та при маткових кровотечах. Подрібнену свіжу траву прикладають до гнійних ран, пухлин на тілі та гемороїдальних вузлів для їх розсмоктування.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. а б Comarum palustre // Ю. Кобів. Словник українських наукових і народних назв судинних рослин (Серія «Словники України»). — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б Андрієнко, Т.Л.; Перегрим, М.М. Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання). — Київ : Альтерпрес, 2012. — ISBN 978-966-542-512-0.
  3. Dictionary of Botanical Epithets (англ.). www.winternet.com. Процитовано 2017-09-25. 
  4. а б Каталог лікарських рослин — довідник лікувальних трав
  5. Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 164. (рос.)(укр.)