Вовче тіло болотне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вовче тіло болотне
302 Comarum palustre.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Покритонасінні (Magnoliophyta)
Дводольні (Magnoliopsida)
Порядок: Розоцвіті (Ericales)
Родина: Розові (Rosaceae)
Підродина: Розанні (Rosoideae)
Триба: Potentilleae
Рід: Вовче тіло (Comarum)
Вид: Вовче тіло болотне
Біноміальна назва
Comarum palustre
L., 1753
Синоніми
Potentilla palustris (L.)Scop.
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Comarum palustre
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Comarum palustre
EOL logo.svg EOL: 11163998
IPNI: 30109819-2
ITIS logo.svg ITIS: 24676
IUCN logo.svg МСОП: 19620186
Comarum palustre - harilik soopihl.jpg

Вовче тіло болотне або перстач болотний (Cómarum palústre L. або Potentilla palustris (L.)Scop.)[1] — багаторічна трав'яниста рослина родини розових. Поширена в Північній Америці та Євразії. Етимологія: лат. palustris — «болотистий»[2].

Опис[ред.ред. код]

Має довге повзуче розгалужене кореневище. Стебло висхідне до 70 см заввишки. Листки чергові, довгасті, пилчастозубчасті, сидячі, зверху зелені, зісподу сіроповстисті, 1.5–3 см завдовжки. Квіти правильні, двостатеві, темно-червоні, зібрані на кінці стебла в щитовидне суцвіття. Чашолистки яйцеподібні, гострі, зовні зелені, зсередини темно-червоні. Пелюстки червоні, яйцевидно-ланцетні, 3–5 мм завдовжки. Плід збірний, з голих сім'янок[3][4].

Цвіте у травнілипні. Для виготовлення галенових лікарських форм використовують усю рослину. Траву збирають під час повного цвітіння рослини[3].

Інші назви[ред.ред. код]

Вовче тіло болотне має також інші назви: гвоздички, декор, огирошник, семерник болотяний, сім паличок, сухолом, сухоягодник.

Поширення[ред.ред. код]

Поширена в Північній Америці (Гренландія, Сен-П'єр і Мікелон, Канада, США) та Євразії (Китай, Японія, Корея, Монголія, Росія, Європа, крім Балкан, Мальти, Португалії). Населяє невеликі, переважно сфагнумні водойми, болота, вологі луки, береги річок та озер, в основному в бореальних і низько арктичних середовищах на півночі та від субальпійських до альпійських місцях на півдні; 0–3100 м.

Росте на болотах і вологих місцях лісової й лісостепової частин України (Мале Полісся), західноукраїнських лісах.

Вид занесений у перелік рослин, які підлягають особливій охороні на території Вінницької, Дніпропетровської, Донецької, Закарпатської, Івано-Франківської, Луганської, Харківської, Хмельницької, Чернівецької областей[1].

Хімічний склад[ред.ред. код]

Уся рослина містить дубильні речовини. У траві - флавоноїди, органічні кислоти, смоли, ефірна олія.

Практичне використання[ред.ред. код]

Рослина неофіцинальна. В українській народній медицині використовують кореневища як жарознижувальний, в'яжучий, болетамувальний і кровоспинний засіб при ревматизмі, кровотечах і розладах травлення. Ліки з трави рослини використовують як ранозагоювальні й протизапальні засоби, відвар усієї рослини — при гострих зубних болях, виразкових кровотечах ясен, при туберкульозі легень, захворюваннях горла (ангінах), порушеному обміні речовин та при маткових кровотечах. Подрібнену свіжу траву прикладають до гнійних ран, пухлин на тілі та гемороїдальних вузлів для їх розсмоктування.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. а б Андрієнко, Т.Л.; Перегрим, М.М. Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання). — Київ : Альтерпрес, 2012. — ISBN 978-966-542-512-0.
  2. Dictionary of Botanical Epithets (англ.). www.winternet.com. Процитовано 2017-09-25. 
  3. а б Каталог лікарських рослин - довідник лікувальних трав
  4. Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 164. (рос.)(укр.)