Вовчинець (Івано-Франківська міська рада)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Вовчинець
Volcinec gerb.gif
Герб
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Івано-Франківська міська рада
Рада/громада Вовчинецька сільська рада
Код КОАТУУ 2610190501
Основні дані
Засноване 1469[1]
Населення 2647
Площа 7,885 км²
Густота населення 335,7 осіб/км²
Поштовий індекс 76491
Телефонний код +380 03422
Географічні дані
Географічні координати 48°57′06″ пн. ш. 24°44′46″ сх. д. / 48.95167° пн. ш. 24.74611° сх. д. / 48.95167; 24.74611Координати: 48°57′06″ пн. ш. 24°44′46″ сх. д. / 48.95167° пн. ш. 24.74611° сх. д. / 48.95167; 24.74611
Середня висота
над рівнем моря
228 м
Водойми Бистриця Надвірнянська і Бистриця Солотвинська
Місцева влада
Адреса ради 76491, Івано-Франківська міськрада, с. Вовчинець, вул. Вовчинецька, 39. Тел. 6-16-31
Карта
Вовчинець. Карта розташування: Україна
Вовчинець
Вовчинець
Вовчинець. Карта розташування: Івано-Франківська область
Вовчинець
Вовчинець
Мапа

CMNS: Вовчинець у Вікісховищі

Вовчи́нець (пол. Wołczyniec) — село, підпорядковане Івано-Франківській міській раді і розташоване на північний схід від міста Івано-Франківська.

Історичні дані[ред. | ред. код]

За архівними даними село Вовчинець вперше згадане у 1378 році. Офіційна дата заснування села за старими даними — 1469 р. Село згадується 6 січня 1464 року як «Valczinecz» у книгах галицького суду[2]. В окремих місцях сучасного Вовчинця ріс густий дубовий ліс. Ще й тепер вода вимиває куски дубів біля трьох штучно створених озер. На цій території водилось багато вовків, і тому її, а згодом і село назвали «Вовчинець».

У 1662 р. біля Вовчинця почалося будівництво міста Станиславова (тепер Івано-Франківськ), у якому брали участь майстри з сусідніх сіл. Як будівельний матеріал використовували гіпсові камені із Вовчинецької гори (їх згодом було видно в фундаментах багатьох будинків).

Вовчинець був у власності відомих магнатів Потоцьких і Яблонських. Після заснування поряд з Вовчинцем Станиславова життя селян поступово пов'язувалось із містом, де вони могли торгувати і найматись на роботу.

У 1832 р. Вовчинець належав до Єзупільської домінії Станиславівського циркулу, а з 1854 — до Станиславівського повіту та Станиславівського окружного суду. Після скасування панщини Вовчинцем управляв війт як державний службовець.

З 8 вересня 1934 р. Вовчинець належав до Угорницької ґміни Станиславівського повіту. На 1.01.1939 в селі проживало 2200 мешканців (1880 українців-грекокатоликів, 240 українців-римокатоликів, 50 поляків і 30 євреїв)[3].

У 1982 р. село приєднане до Івано-Франківська.

«Вовчинецькі гори»[ред. | ред. код]

Комплексна пам'ятка природи місцевого значення «Вовчинецькі гори» площею 30 га. розташована поблизу села Вовчинець, що біля Івано-Франківська. «Вовчинецькі гори» являють собою систему горбів з цікавими відслоненнями, вкритими розмаїтою лучно-степовою рослинністю. Серед рослинності трапляються такі цінні лікарські рослини, як шавлія лучна, первоцвіт весняний та інші, а також рослини, що занесені до Червоної книги України, зокрема — лілія лісова, пальчатокорінник травневий та ін.

Пам'ятник Тарасу Шевченку[ред. | ред. код]

Пам'ятник Тарасові Шевченку в селі Вовчинці було споруджено в 1911 зусиллями Йосипа Гайдея (каменяр), Григорія Новоґродського, Антона Світного та мецената Григорія Борисюка. Оскільки сільська влада не давала дозволу на встановлення пам'ятника, то вони підготували все необхідне заздалегідь і вимурували пам'ятник уночі. Під барельєфом Тараса Шевченка у першому варіанті пам'ятника був зроблений напис «Встане Україна і розвіє тьму неволі, світ правди засвітить». Проте, один з мешканців села Василь Чагур (1930 р. н.) твердить, що першопочатковий варіант напису під барельєфом Тараса Шевченка звучав так: «Борітеся — поборете! Вам Бог помагає!..»

Під час першої світової війни барельєф з написом зняли і заховали. В 1924 році його встановили знову, але зі зміненим текстом напису: «Учітеся, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь».

За часів польської влади стався перший напад на пам'ятник. Пошкодити пам'ятник спробував один з польських жовнірів, які ходили селом на стрільбище. Другий напад стався наприкінці 1980-х і був здійснений, можливо, за вказівкою когось із місцевих керівників. Тоді було відбито боковини хреста. Після проголошення Незалежності України пам'ятник було реконструйовано. Завдяки старанням тодішнього голови Вовчинецької сільської ради Івана Новицького, а також Ярослава Храбатина та Ярослава Бажана було покладено новий хрест, підніжжя пам'ятника обкладено гранітними плитами, а дерев'яну огорожу замінено на металеву[4].

Церква[ред. | ред. код]

Церква св. Архистратига Михаїла — пам'ятка архітектури місцевого значення №973[5].

Персоналії[ред. | ред. код]

  • Дебенко Богдан Федорович — футболіст, тренер.
  • Юрчишин Руслан (31.05.1982-01.01.2016) — художник, доброволець, снайпер Національної Гвардії України[6]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Возняк, Василь. Село моє — України цвіт: історія Вовчинця. [Текст] / В. Возняк ; Науково-редакційний відділ при управлінні культури Івано -Франківської обласної державної адміністрації. — Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2003. — 207 с. + 8 арк. іл., карт. — ББК Т3(4УКР-4ИВА)0/6,02 + Д890(4УКР-4ИВА)

Посилання[ред. | ред. код]