Вовчинець (Івано-Франківська міська рада)
| село Вовчинець | |||
|---|---|---|---|
| |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Івано-Франківська область | ||
| Район/міськрада | Івано-Франківська міська рада | ||
| Рада/громада | Вовчинецька сільська рада | ||
| Код КОАТУУ | 2610190501 | ||
| Основні дані | |||
| Засноване | 1469[1] | ||
| Населення | 2647 | ||
| Площа | 7,885 км² | ||
| Густота населення | 335,7 осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | 76491 | ||
| Телефонний код | +380 03422 | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 48°57′06″ пн. ш. 24°44′46″ сх. д. / 48.95167° пн. ш. 24.74611° сх. д.Координати: 48°57′06″ пн. ш. 24°44′46″ сх. д. / 48.95167° пн. ш. 24.74611° сх. д. | ||
| Середня висота над рівнем моря |
228 м | ||
| Водойми | Бистриця Надвірнянська і Бистриця Солотвинська | ||
| Місцева влада | |||
| Адреса ради | 76491, Івано-Франківська міськрада, с. Вовчинець, вул. Вовчинецька, 39. Тел. 6-16-31 | ||
| Карта | |||
  Вовчинець | |||
 Вовчинець | |||
| Мапа | |||
|
| |||
Вовчи́нець (пол. Wołczyniec) — село, підпорядковане Івано-Франківській міській раді і розташоване на північний схід від міста Івано-Франківська.
Зміст
Історичні дані[ред. | ред. код]
За архівними даними село Вовчинець вперше згадане у 1378 році. Офіційна дата заснування села за старими даними — 1469 р. Село згадується 6 січня 1464 року як «Valczinecz» у книгах галицького суду[2]. В окремих місцях сучасного Вовчинця ріс густий дубовий ліс. Ще й тепер вода вимиває куски дубів біля трьох штучно створених озер. На цій території водилось багато вовків, і тому її, а згодом і село назвали «Вовчинець».
У 1662 р. біля Вовчинця почалося будівництво міста Станиславова (тепер Івано-Франківськ), в якому брали участь майстри з сусідніх сіл. Як будівельний матеріал використовували гіпсові камені із Вовчинецької гори (їх згодом було видно в фундаментах багатьох будинків).
Вовчинець був у власності відомих магнатів Потоцьких і Яблонських. Після заснування поряд з Вовчинцем Станиславова життя селян поступово пов'язувалось із містом, де вони могли торгувати і найматись на роботу.
У 1832 р. Вовчинець належав до Єзупільської домінії Станиславівського циркулу, а з 1854 — до Станиславівського повіту та Станиславівського окружного суду. Після скасування панщини Вовчинцем управляв війт як державний службовець.
З 8 вересня 1934 р. Вовчинець належав до Угорницької ґміни Станиславівського повіту. На 1.01.1939 в селі проживало 2200 мешканців (1880 українців-грекокатоликів, 240 українців-римокатоликів, 50 поляків і 30 євреїв)[3].
«Вовчинецькі гори»[ред. | ред. код]
Комплексна пам'ятка природи місцевого значення «Вовчинецькі гори» площею 30 га. розташована поблизу села Вовчинець, що біля Івано-Франківська. «Вовчинецькі гори» являють собою систему горбів з цікавими відслоненнями, вкритими розмаїтою лучно-степовою рослинністю. Серед рослинності трапляються такі цінні лікарські рослини, як шавлія лучна, первоцвіт весняний та інші, а також рослини, що занесені до Червоної книги України, зокрема — лілія лісова, пальчатокорінник травневий та ін.
Пам'ятник Тарасу Шевченку[ред. | ред. код]
Пам'ятник Тарасові Шевченку в селі Вовчинці було споруджено в 1911 зусиллями Йосипа Гайдея (каменяр), Григорія Новоґродського, Антона Світного та мецената Григорія Борисюка. Оскільки сільська влада не давала дозволу на встановлення пам'ятника, то вони підготували все необхідне заздалегідь і вимурували пам'ятник уночі. Під барельєфом Тараса Шевченка у першому варіанті пам'ятника був зроблений напис «Встане Україна і розвіє тьму неволі, світ правди засвітить». Проте, один з мешканців села Василь Чагур (1930 р. н.) твердить, що першопочатковий варіант напису під барельєфом Тараса Шевченка звучав так: «Борітеся — поборете! Вам Бог помагає!..»
Під час першої світової війни барельєф з написом зняли і заховали. В 1924 році його встановили знову, але зі зміненим текстом напису: «Учітеся, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь».
За часів польської влади стався перший напад на пам'ятник. Пошкодити пам'ятник спробував один з польських жовнірів, які ходили селом на стрільбище. Другий напад стався наприкінці 1980-х і був здійснений, очевидно, за вказівкою когось із місцевих радянських керівників. Тоді було відбито боковини хреста. Після проголошення Незалежності України пам'ятник було реконструйовано. Завдяки старанням тодішнього голови Вовчинецької сільської ради Івана Новицького, а також Ярослава Храбатина та Ярослава Бажана було покладено новий хрест, підніжжя пам'ятника обкладено гранітними плитами, а дерев'яну огорожу замінено на металеву[4].
Церква[ред. | ред. код]
Церква св. Архистратига Михаїла — пам'ятка архітектури місцевого значення №973[5].
Персоналії[ред. | ред. код]
- Дебенко Богдан Федорович — футболіст, тренер.
- Юрчишин Руслан (31.05.1982-01.01.2016) — художник, доброволець, снайпер Національної Гвардії України[6]
Галерея[ред. | ред. код]
Пам'ятник Т. Шевченку
Вовчинецька сільрада
Символічна могила борцям за волю України
Вовчинецькі гори
Церква св. Архистратига Михаїла
Капличка
Будинок культури
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ ВРУ
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.454, № 4437 (лат.)
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 84.
- ↑ 100 років виповнилося пам'ятнику Тарасові Шевченку у с. Вовчинці Івано-Франківської міської ради
- ↑ Вовчинець, Церква Св. Арх. Михайла 1861
- ↑ Снайпер, у якого зупинилось серце. На Прикарпатті встановили меморіальну дошку героєві АТО.
Література[ред. | ред. код]
- Возняк, Василь. Село моє — України цвіт: історія Вовчинця. [Текст] / В. Возняк ; Науково-редакційний відділ при управлінні культури Івано -Франківської обласної державної адміністрації. — Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2003. — 207 с. + 8 арк. іл., карт. — ББК Т3(4УКР-4ИВА)0/6,02 + Д890(4УКР-4ИВА)
Посилання[ред. | ред. код]
- Веб-ресурс с. Вовчинця.
- Сайт «Історичне Прикарпаття»
- Wołczyniec // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1893. — Т. XIII : Warmbrun — Worowo. (пол.)
| ||||||||
