Вовчинець (Івано-Франківська міська рада)
| село Вовчинець | |||
|---|---|---|---|
| |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Івано-Франківська область | ||
| Район/міськрада | Івано-Франківська міська рада | ||
| Рада/громада | Вовчинецька сільська рада | ||
| Код КОАТУУ | 2610190501 | ||
| Основні дані | |||
| Засноване | 1469[1] | ||
| Населення | 2647 | ||
| Площа | 7,885 км² | ||
| Густота населення | 335,7 осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | 76491 | ||
| Телефонний код | +380 03422 | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 48°57′06″ пн. ш. 24°44′46″ сх. д. / 48.95167° пн. ш. 24.74611° сх. д.Координати: 48°57′06″ пн. ш. 24°44′46″ сх. д. / 48.95167° пн. ш. 24.74611° сх. д. | ||
| Середня висота над рівнем моря |
228 м | ||
| Водойми | Бистриця Надвірнянська і Бистриця Солотвинська | ||
| Місцева влада | |||
| Адреса ради | 76491, Івано-Франківська міськрада, с. Вовчинець, вул. Вовчинецька, 39. Тел. 6-16-31 | ||
| Карта | |||
  Вовчинець | |||
 Вовчинець | |||
| Мапа | |||
| |||
|
| |||
Вовчи́нець (пол. Wołczyniec) — село, підпорядковане Івано-Франківській міській раді і розташоване на північний схід від міста Івано-Франківська.
Історичні дані[ред. | ред. код]
За архівними даними село Вовчинець вперше згадане у 1378 році. Офіційна дата заснування села за старими даними — 1469 р. Село згадується 6 січня 1464 року як «Valczinecz» у книгах галицького суду[2]. В окремих місцях сучасного Вовчинця ріс густий дубовий ліс. Ще й тепер вода вимиває куски дубів біля трьох штучно створених озер. На цій території водилось багато вовків, і тому її, а згодом і село назвали «Вовчинець».
У 1662 р. біля Вовчинця почалося будівництво міста Станиславова (тепер Івано-Франківськ), у якому брали участь майстри з сусідніх сіл. Як будівельний матеріал використовували гіпсові камені із Вовчинецької гори (їх згодом було видно в фундаментах багатьох будинків).
Вовчинець був у власності відомих магнатів Потоцьких і Яблонських. Після заснування поряд з Вовчинцем Станиславова життя селян поступово пов'язувалось із містом, де вони могли торгувати і найматись на роботу.
У 1832 р. Вовчинець належав до Єзупільської домінії Станиславівського циркулу, а з 1854 — до Станиславівського повіту та Станиславівського окружного суду. Після скасування панщини Вовчинцем управляв війт як державний службовець.
З 8 вересня 1934 р. Вовчинець належав до Угорницької ґміни Станиславівського повіту. На 1.01.1939 в селі проживало 2200 мешканців (1880 українців-грекокатоликів, 240 українців-римокатоликів, 50 поляків і 30 євреїв)[3].
У 1982 р. село приєднане до Івано-Франківська.
«Вовчинецькі гори»[ред. | ред. код]
Комплексна пам'ятка природи місцевого значення «Вовчинецькі гори» площею 30 га. розташована поблизу села Вовчинець, що біля Івано-Франківська. «Вовчинецькі гори» являють собою систему горбів з цікавими відслоненнями, вкритими розмаїтою лучно-степовою рослинністю. Серед рослинності трапляються такі цінні лікарські рослини, як шавлія лучна, первоцвіт весняний та інші, а також рослини, що занесені до Червоної книги України, зокрема — лілія лісова, пальчатокорінник травневий та ін.
Пам'ятник Тарасу Шевченку[ред. | ред. код]
Пам'ятник Тарасові Шевченку в селі Вовчинці було споруджено в 1911 зусиллями Йосипа Гайдея (каменяр), Григорія Новоґродського, Антона Світного та мецената Григорія Борисюка. Оскільки сільська влада не давала дозволу на встановлення пам'ятника, то вони підготували все необхідне заздалегідь і вимурували пам'ятник уночі. Під барельєфом Тараса Шевченка у першому варіанті пам'ятника був зроблений напис «Встане Україна і розвіє тьму неволі, світ правди засвітить». Проте, один з мешканців села Василь Чагур (1930 р. н.) твердить, що першопочатковий варіант напису під барельєфом Тараса Шевченка звучав так: «Борітеся — поборете! Вам Бог помагає!..»
Під час першої світової війни барельєф з написом зняли і заховали. В 1924 році його встановили знову, але зі зміненим текстом напису: «Учітеся, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь».
За часів польської влади стався перший напад на пам'ятник. Пошкодити пам'ятник спробував один з польських жовнірів, які ходили селом на стрільбище. Другий напад стався наприкінці 1980-х і був здійснений, можливо, за вказівкою когось із місцевих керівників. Тоді було відбито боковини хреста. Після проголошення Незалежності України пам'ятник було реконструйовано. Завдяки старанням тодішнього голови Вовчинецької сільської ради Івана Новицького, а також Ярослава Храбатина та Ярослава Бажана було покладено новий хрест, підніжжя пам'ятника обкладено гранітними плитами, а дерев'яну огорожу замінено на металеву[4].
Церква[ред. | ред. код]
Церква св. Архистратига Михаїла — пам'ятка архітектури місцевого значення №973[5].
Персоналії[ред. | ред. код]
- Дебенко Богдан Федорович — футболіст, тренер.
- Юрчишин Руслан (31.05.1982-01.01.2016) — художник, доброволець, снайпер Національної Гвардії України[6]
Галерея[ред. | ред. код]
Пам'ятник Т. Шевченку
Вовчинецька сільрада
Символічна могила борцям за волю України
Вовчинецькі гори
Церква св. Архистратига Михаїла
Капличка
Будинок культури
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ ВРУ
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.454, № 4437 (лат.)
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 84.
- ↑ 100 років виповнилося пам'ятнику Тарасові Шевченку у с. Вовчинці Івано-Франківської міської ради
- ↑ Вовчинець, Церква Св. Арх. Михайла 1861
- ↑ Снайпер, у якого зупинилось серце. На Прикарпатті встановили меморіальну дошку героєві АТО.
Література[ред. | ред. код]
- Возняк, Василь. Село моє — України цвіт: історія Вовчинця. [Текст] / В. Возняк ; Науково-редакційний відділ при управлінні культури Івано -Франківської обласної державної адміністрації. — Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2003. — 207 с. + 8 арк. іл., карт. — ББК Т3(4УКР-4ИВА)0/6,02 + Д890(4УКР-4ИВА)
Посилання[ред. | ред. код]
- Веб-ресурс с. Вовчинця.
- Сайт «Історичне Прикарпаття»
- Wołczyniec // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1893. — Т. XIII. — S. 868. (пол.)
| ||||||||