Беклемішев Володимир Олександрович
| Беклемішев Володимир Олександрович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Худ. Філіп Малявін. Портрет В.О. Беклемішева | ||||
| Народження |
3 (15) серпня 1861 Катеринославщина | |||
| Смерть | 21 грудня 1919 (3 січня 1920) (58 років) | |||
| Петербург | ||||
| Поховання | Санкт-Петербург | |||
| Країна | Російська імперія | |||
| Навчання | Петербурзька академія мистецтв (1887) | |||
| Діяльність | скульптор | |||
| Напрямок | реалізм, академізм | |||
| Роки творчості | 1888 — 1917 | |||
| Вчитель | Безперчий Дмитро Іванович | |||
| Відомі учні | Севера Іван Васильович, Пухальський Валентин Ілліч, Балавенський Федір Петрович і Голубкіна Ганна Семенівна | |||
| Працівник | Вище художнє училище при Російській імператорській академії мистецтв | |||
| Твори | монументи, портрети, сюжетні скульптури | |||
| Батько | Aleksandr Beklemishevd | |||
| Нагороди |
 | |||
|
| ||||
 Беклемішев Володимир Олександрович у Вікісховищі | ||||
Володи́мир Олекса́ндрович Беклемі́шев (3 (15) серпня 1861, Катеринославщина, Російська імперія — 21 грудня 1919 (3 січня 1920), Новоржев, нині місто Псковської області, Росія) — український та російський скульптор та педагог. Серед учнів митця — Матвій Манізер, Коньонков Сергій та Голубкіна Анна.
Життєпис[ред. | ред. код]
Ранні роки. Батьківщина[ред. | ред. код]
Народився на Катеринославщині в сім'ї художника-декоратора. Початкову художню освіту здобув у 2-ї харківській гімназії (1873–1878), де малювання викладав український художник Дмитро Іванович Безперчий. У 1875–1878 відвідував приватну студію українського живописця-пейзажиста Єгора Єгоровича Шрейдера. Одночасно навчався у Харківській малювальній школі Марії Раєвської-Іванової (1875–1878).
Рідна сестра скульптора — Ніна Олександрівна Беклемішева (1852 — між 1902 і 1909), в шлюбі Тихоцька. Дружина харківського домовласника Георгія Тихоцького. Мати Ольги Георгіївни Тихоцької (1891—1956) — дружини академіка Олександра Олександровича Богомольця (1881—1946) і Софії Георгіївни Тихоцької (1878—1947), яка вийшла заміж за його кузена, Вадима Михайловича Богомольця (1878—1936).
Відома українська лікарка і співачка Ольга Богомолець — двоюрідна праправнучка Володимира Беклемішева.
Навчання в Петербурзі[ред. | ред. код]
Освіту продовжив в Петербурзькій академії мистецтв (1878–1887). Успіхи в навчанні дали право на пенсіонерську подорож до Італії, куди він відбув у 1888 році.
Італійський період[ред. | ред. код]
В Італії працював плідно, створив декілька скульптур, надихаючись літературними чи біблійними сюжетами. Серед них такі картини:
- «Християнка перших століть», 1891
- «Як свіжі і прекрасні були тоді троянди»(за Тургенєвим «Как хороши, как свежи были розы»), 1892
- «Раб-втікач», 1891.
Повернувшись з Італії, він показав свої твори на академічній виставці в Петербурзі, після чого з 1892 року отримав звання академіка Петербурзької академії мистецтв, з 1894 — професор академії.
У 1901–1911 — ректор Вищого художнього училища при Петербурзькій академії мистецтв[1].
Всесвітня виставка в Чикаго[ред. | ред. код]
Скульптуру «Раб-втікач», створену в Італії, визнавали особливо вдалою. Саме вона представляла скульптурне мистецтво Російської імперії в Чикаго на Всесвітній виставці в 1893 році.
Радянський період[ред. | ред. код]
Влітку 1917 року Беклемішев був членом комісії, що готувала нову конституцію Академії, та керівником Петроградського відділу охорони пам'яток історії та мистецтва (уповноважений відділ охорони старих пам'яток і мистецтв в Петрограді). 6 вересня 1919 р. його заарештував ЧК за членство в Конституційно-демократичній партії. 18 вересня 1919 ррку він був звільнений із в'язниці. 1 грудня 1919 року був змушений переїхати з Петрограда (Санкт-Петербург) до Новоржева в Псковській губернії, де він помер 21 грудня 1919 року[2].
Творчість[ред. | ред. код]
Творчість Беклемішева розвивалась під впливом реалізму передвижників (жанрова скульптура «Селянська любов», портрети П. Чайковського, 1898; В. Маковського 1906; А. Куїнджі, 1909), хоч деяким творам властиві риси академізму (скульптура імператриці Марії Федорівни, садиба Павловськ). Автор пам'ятників Єрмаку (Новочеркаськ, 1904), Грибоєдову (Тегеран, 1904), С. Боткіну (Ленінград, 1908).
Серед творів на українську тему — портрети Тараса Шевченка (1898, 1899). 1909 і 1913 року брав участь у конкурсах на проєкт пам'ятника Тарасові Шевченку для Києва. Автор першого в світі скульптурного зображення Тараса Шевченка. Бюст поета роботи Володимира Беклемішева зберігався в садибі Христини Алчевської.
Раб-втікач[ред. | ред. код]
Зі скульптурою «Раб-втікач» не бажав розставатися і залишив її у приватній власності. Лише незадовго до смерті передав її в подарунок Академії мистецтв. З ідеологічних міркувань скульптуру після більшовицького перевороту 1917 р. передали в так званий Музей Революції, що поспіхом організували в розкішних залах Зимового палацу Растреллі. Згодом скульптура загубилася.
Її, пошкоджену і забруднену, випадково знайшли замурованою в старому отворі однієї зі стін палацу у 2010 р. Вона буде одним з експонатів ювілейної виставки митця, що планується у 2011 році.
Галерея[ред. | ред. код]
-
![Погруддя першого в Україні пам'ятника Тарасу Шевченку, 1899, мармур. Нині зберігається в Національному музеї Тараса Шевченка[3]](//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/e/e8/%D0%9F%D0%B0%D0%BC%27%D1%8F%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D0%A8%D0%B5%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D1%83_%D0%A5%D0%B0%D1%80%D0%BA%D1%96%D0%B2_1.jpg/88px-%D0%9F%D0%B0%D0%BC%27%D1%8F%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D0%A8%D0%B5%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D1%83_%D0%A5%D0%B0%D1%80%D0%BA%D1%96%D0%B2_1.jpg)
Погруддя першого в Україні пам'ятника Тарасу Шевченку, 1899, мармур. Нині зберігається в Національному музеї Тараса Шевченка[3] -
-
Беклемішев В.О. «Тургенівська дівчина» -
Беклемішев В.О. Надгробок Федора Стравинського, Тихвинський цвинтар, Санкт-Петербург
![Погруддя першого в Україні пам'ятника Тарасу Шевченку, 1899, мармур. Нині зберігається в Національному музеї Тараса Шевченка[3]](/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9F%D0%B0%D0%BC%27%D1%8F%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D0%A8%D0%B5%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D1%83_%D0%A5%D0%B0%D1%80%D0%BA%D1%96%D0%B2_1.jpg)
_by_shakko_01.JPG)
Див. також[ред. | ред. код]
- Богомолець Вадим Михайлович
- Ольга Вадимівна Богомолець
- Побутовий жанр
- Академізм
- Люди, пов'язані із Санкт-Петербургом
- Богомольці
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Зайцева, Надія. В. О. Беклемишев. Царскосельская Газета. Архів оригіналу за 29 січня 2020. Процитовано 29 січня 2020. (рос.)
- ↑ ЗАКЛЕЙМЕННЫЕ ВЛАСТЬЮ. Меморіал (організація). Архів оригіналу за 28 січня 2020. Процитовано 29 січня 2020. (рос.)
- ↑ Мистецький детектив: Історія першого – нелегального – пам’ятника Тарасу Шевченку в Україні
Література[ред. | ред. код]
- Мистецтво України: Біографічний довідник. — К., 1997. — С. 50.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- «Тихоцкие. География Российской империи в истории одной семьи». Сост. А. И. Тихоцкий. Издатель — Ольга Богомолец. 2012. — Т. I. — С. 72, 111, 112.
- Логдачева Н. В. В. А. Беклемишев и его мастерская: к изучению русской скульптурной школы рубежа XIX–XX веков. Диссертация на соискание ученой степени кандидата искусствоведения. Санкт-Петербург, 2019. [Архівовано 10 липня 2020 у Wayback Machine.]
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Беклемішев Володимир Олександрович- Скульптор Владимир Беклемишев, 1861-1920. Архів оригіналу за 08 серпня 2017. Процитовано 29-01-2020.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|1=(довідка) (рос.)
|
