Безперчий Дмитро Іванович
Безперчий Дмитро Іванович | ||||
---|---|---|---|---|
автопортет
| ||||
Народження | 18 (30) жовтня 1825 або 1825[1] Борисовка (смт), Хотмижський повіт, Курська губернія, Російська імперія | |||
Смерть | 17 (30) вересня 1913 або 1913[1] | |||
Харків, Російська імперія[2] | ||||
Навчання | Петербурзька академія мистецтв | |||
Діяльність | художник, графік, art educator | |||
Вчитель | Брюллов Карл Павлович | |||
Відомі учні | Агафонов Євген Андрійович, Бекетов Олексій Миколайович, Беклемішев Володимир Олександрович, Васильківський Сергій Іванович, Левченко Петро Олексійович, Генріх Семирадський, Сумцов Микола Федорович, Татлін Володимир Євграфович, Ткаченко Михайло Степанович і Шевченко Олександр Васильович | |||
| ||||
Безперчий Дмитро Іванович у Вікісховищі | ||||
Дмитро́ Іва́нович Безпе́рчий (Бесперчий, Бесперчи; 30 жовтня 1825, Борисовка — 30 вересня 1913, Харків) — український художник і педагог.
Народився 18 [30] жовтня 1825 року в слободі Борисовці Курської губернії Російської імперії (нині селище міського типу Борисовського району Бєлгородської області, Російська Федерація). Був кріпаком графа Дмитра Шереметьєва. Художньої майстерності спочатку навчався у свого батька Івана Андрійовича. З 1841 року був вільним слухачем Імператорської академії мистецтв у Санкт-Петербурзі. З 1843 року навчався у Карла Брюллова. 1846 року отримав звання некласного художника історичного і портретного живопису. Слід вважати, що у 1845 році Безперчий знайомиться з Тарасом Шевченком, який брав уроки майстерності у Брюллова.
Протягом 1846—1850 років викладав малювання у Ніжинському ліцеї; у 1850—1900 роках — в реальному училищі і середніх школах Харкова (2-й та 3-й гімназіях), зокрема у 1860–1870-х роках у малювальній школі Марії Раєвської-Іванової. Серед учнів: Євген Агафонов, Олексій Бекетов, Володимир Беклемішев, Сергій Васильківський, Генріх Семирадський, Петро Левченко, Михайло Ткаченко, Олександр Шевченко, Костянтин Первухін, Володимир Татлін, Микола Сумцов.
У грудні 1886 року з учнями брав активну участь у відкритті Харківського міського художньо-промислового музею. На початку 90-х років ХХ сторіччя Безперчий втрачує дружину Ольгу Григорівну та улюблену доньку Марію. У 1894 році Дмитро Іванович долучався до написання статуту художньої школи Раєвської-Іванової М.Д. 1896 року нечисленна художня та гімназійна громада відсвяткувала 50- річчя творчої та педагогічної діяльності персоналії.
Наприкінці серпня 1900 року Д.І. Безперчий вийшов у відставку. За даними Парамонова А. мешкав художник на вулиці Садовій, будівля не збереглася. Помер в Харкові 17 [30] вересня 1913 року. Похований в Харкові на Іоанно-Усікновенському кладовищі поруч із дружиною, яка залишила його ще до 1895-го.
Некрологи та спогади про учителя опублікували Сумцов М.Ф. в газеті "Южный край" та Семирадський Г. у газеті "Утро".
Найактивніший період творчості — 1850-ті роки. В цей працював олійними фарбами та часто аквареллю. Чудово володів олівцем, виконував малюнки темперою, тушшю, сепією. Відомий своїми пейзажами, натюрмортами, а згодом і портретами. У 1860–1890-х працював в жанрі релігійного живопису, розписував храми в селах Слобідської України, Криму. Найбільш відомий розпис церкви при Харківській малювальній школі.
У 1848 митець задумав серію малюнків до поеми Тараса Шевченка «Гайдамаки» (зберігся лише начерк). Вплив поезії Шевченка помітний і у жанрових творах художника. Серед робіт:
- «Автопортрет» (1846; Харківський художній музей);
- «Сватання на Гончарівці»;
- «Сільський пейзаж» (1956);
- «З поля» (1859—1860; Харківський художній музей);
- «Бандурист» (1860-ті, Сумський художній музей; другий варіант та акварель — 1860, Національний художній музей України у Києві).
Види палацу «Альгамбра» в Алупці, садиби «Ольшани» в Лебединському повіті, села Кочетка поблизу Чугуєва мають етнографічну цінність.
Працював над ілюстраціями до «Мертвих душ» Миколи Гоголя («Собакевич», «Чічіков у Бегрищева»), до творів Олександра Пушкіна, Михайла Лермонтова. Тяжів до творчості передвижників, відвідував з учнями їх виставки у Харкові.
1913 року друга дружина Безперчого передала значну частку його картин до Університетського музею образотворчого мистецтва у Харкові. За часів ІІ Світової війни багато картин персоналії було втрачено.
Життя та діяльність Д.І. Безперчого аналізуються у книгах Антоновича Д.В. ( до 100 річчя з народження персоналії), Чернової М.В. ( до 50 річчя зі смерті) та у публікації І. Можейко 2020 року до 195 річниці з дня народження персоналії.
Ім'я Безперчого носять вулиця, провулок та в'їзд у Слобідському районі Харкова.
- ↑ а б Зведений список імен діячів мистецтва
- ↑ Czech National Authority Database
- Антонович, Д. Дмитро Безперчий (1825–1913) [Електронна копія] : [про життя і діяльн. Д. Безперчого взято із спогадів акад. М. Сумцова та ін. і з листів Г. Семирадського, зібраних у вид. Д. Гордєєва: Материалы для худож. летописи г. Харькова. Харків, 1914. ] / Д. Антонович. — Електрон. текст. — Прага : Вид-во укр. молоді, 1926 — 13 с
- Чернова М. Дмитро Іванович Безперчий. Київ: Мистецтво, 1963 — 37 с, іл., репродукції;
- Безперчий Дмитро Іванович // Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1966. — Т. 1 : А — Кабарга. — С. 160.;
- Безперчий (Бесперчий, Бесперчи), Дмитрий Иванович // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. — Москва : «Искусство», 1970. — Т. 1 (Аавик—Бойко). — С. 324. (рос.);
- Безперчий Дмитро Іванович // Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — 272 с.;
- Безперчий Дмитро Іванович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1977. — Т. 1 : А — Борона. — 542, [2] с., [38] арк. іл. : іл., табл., портр., карти с.;
- Безперчий Дмитро Іванович // Шевченківський словник / відповідальний редактор Є. П. Кирилюк. — Інститут літератури імені Тараса Шевченка Академії наук Української РСР, Головна редакція Української радянської енциклопедії. — Київ : «Поліграфкнига», 1976. — Т. 1 А—Мол. — С. 416 с. ., С. 60—61;
- Безперчий Дмитро Іванович // Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 55 . — ISBN 5-88500-042-5.;
- Безперчий Дмитро Іванович // Мистецтво України: Енциклопедія в 5 томах. / А. В. Кудрицький, відповідальний редактор. — К.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 1 : А—В. — С. 173. — ISBN 5-88500-27-1;
- Безперчий Дмитро Іванович // Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 48 . — ISBN 5-88500-071-9.;
- В. Д. Путятін. Безперчий Дмитро Іванович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — 872 с. — ISBN 966-02-2681-0.;
- Глафіра Паламарчук, Валентина Юван. Безперчий Дмитро Іванович // Шевченківська енциклопедія: У 6-ти т / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, 2013. — Т. 1 А—В. — С. 356. — ISBN 978-966-02-6421-2.;
- О. Ламонова. Безперчий (Бесперчий, Бесперчи) Дмитро Іванович // Словник художників України. Біобібліографічний довідник. Книга 1 : А—В / Г. Скрипник. — Київ : видавництво ІМФЕ, 2019. — С. 100. — ISBN 978-966-02-8960-4.
- Можейко І. Харківський вихователь талантів: кому були вдячні Васильківський та Семирадський. — Слобідський край — 10 жовтня 2020 року. URL: https://www.slk.kh.ua/news/khronograf/xarkivskij-vixovatel-talantiv-komu-buli-vdyachni-vasilkivskij-ta-semiradskij.html
- Парамонов А. Неизвестный Харьков: художники Дмитрий и Иван Безперчие. Дозор, 4 марта 2019. URL: https://dozor.com.ua/columns/paramonov/1214781.html
- Харківщина: енциклопедичний словник / КП «Регіональний інформаційний центр» Харківської обласної ради; ред. рада: С. І. Чернов, В. С. Бакіров, М. І. Тітов та ін.; редкол. С. І. Посохов (голова), К. В. Астахова, С. М. Куделко та ін. — Харків: Золоті сторінки, 2014. — 439 с. — ISBN 978-966-400-319-0.
- Народились 30 жовтня
- Народились 1825
- Уродженці Хотмижського повіту
- Померли 30 вересня
- Померли 1913
- Померли в Харкові
- Випускники Петербурзької академії мистецтв
- Художники, чиї твори перебувають у суспільному надбанні
- Українські живописці
- Українські ілюстратори
- Українські художники-монументалісти
- Художники Російської імперії
- Ілюстратори Російської імперії
- Художники-монументалісти Російської імперії
- Художники XIX століття
- Художники XX століття
- Педагоги XX століття
- Педагоги XIX століття
- Педагоги Харкова
- Викладачі Ніжинського державного університету
- Акварелісти
- Педагоги Російської імперії
- Художники Харкова