Воля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Во́ля — сила свідомої обдуманої дії;

Визначення[ред.ред. код]

Різні визначення волі:

    • Здатність (дар) за допомогою якої мислячий розум робить вибір своїх цілей дії, та керує зусиллями у виконанні своїх прагнень; у популярному вжитку, вибір, намір або кероване намагання;
    • Вчинок чи досвід застосування цієї здатності; хотіння або вибір;
    • Те, що було вирішено чи зважено; мета;
    • Сила владно завершити справу; свобода дій;
    • праві) Юридична декларація намірів людини щодо свого майна після своєї смерті; письмовий документ яким хтось проголошує свої бажання щодо розподілу власності;
    • Свідома схильність щодо якоїсь мети чи бажання;
    • Вимога або наказ.

Методи вироблення сильної волі[ред.ред. код]

Китайська філософія бойових мистецтв вчить, що для вироблення сильної волі звичайно потрібний час. Відбувається боротьба між емоційним розумом та розумом мудрості. Якщо розум мудрості керує всією сутністю людини, то вона може придушувати всяке хвилювання, що походить від емоційного розуму і для такої волі буде менше завад. Сила волі залежить від щирості прагнення до мети. Це прагнення повинно мати глибинний характер, і не бути лише випадковим, смутним бажанням.

Синоніми волі[ред.ред. код]

Воля у філософії[ред.ред. код]

В історико-філософській традиції виразно проявляються дві тенденції трактування феномену воля:

  • з одного боку воля інтерпретується як продукт зовнішньої детермінації, природа якої розуміється як фізіологічна, психологічна, соціальна чи трансцендентна (залежно від загальної спрямованості концепції); феномен воля в рамках даних філософських теорій, як правило, не акцентується і практично не виступає предметом спеціального філософського розгляду.
  • Другий вектор філософської традиції пов'язаний в цьому контексті з інтерпретацією воля як фінально автохтонного феномена, атрибутивної характеристикою якого виступає самодостатня свобода і який визначає сутність буття і формує його, що задає в історії філософії таку самостійну традицію, як волюнтаризм. У концепціях постмодерну поняття воля використовується для позначення принципово вільної і не обмеженої дискурсивними правилами суб'єктивності, що не конституюється, однак, в якості суб'єкта як такого і яка протистоїть традиційній інтерпретації останнього («номадичні сингулярності» Дельоза, наприклад). В якості універсалії культури воля аксіологічно акцентується у ряді національних традицій, осмислена в якості апофеозу свободи (див. традиційна російська «воля вільна», як зняття будь-яких просторових і нормативних кордонів — на відміну від зрозумілої як результат раціонально обгрунтованих обмежень свободи, або в якості феномена, який не збігається зі свободою). У даному випадку воля трактується як іманентний людині стан на відміну від свободи як результату свідомого подолання несвободи у свідомому зусиллі[1].

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Англійською мовою: