Волюнтаризм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Волюнтари́зм (лат. voluntas — воля) — течія в психології і філософії, що визнає волю особливою, надприродною силою, що лежить в основі психіки і буття в цілому. Теорія, згідно з якою воля є першоосновою і творцем дійсності, основним фактором у психічному житті людини всупереч розумові; соціально-політична діяльність, яка, нехтуючи об'єктивними законами історичного розвитку, керується суб'єктивними бажаннями й довільними рішеннями осіб, які її здійснюють.

Згідно з волюнтаризмом, вольові акти нічим не визначаються, але самі визначають хід психічних процесів. Властиву людині здібність до самостійного вибору мети і способів її досягнення, а також здатність ухвалення рішень, що виражають її особисті установки і власні переконання, волюнтаризм тлумачить як ефект дії, що стоїть за цими актами особливої ірраціональної духовної суті.

Ідея про пріоритет волі в житті людської особи виникла в період краху античного світогляду, коли було поставлено під сумнів переконання у тому, що головною духовною силою є розум. Одним з перших затвердив принцип волі релігійний мислитель Августин (354–430), за яким воля управляє діями душі і тіла, спонукає душу до самопізнання тощо.

Німецькі філософи Артур Шопенгауер і Едуард Гартман абсолютизували волю, наділивши її космічною силою, сліпою і несвідомою першоосновою, похідними від якої є всі психічні прояви людини. Надалі під впливом цього виду волюнтаризму в глибинній психології розвилося уявлення про ірраціональну природу ваблень, яка керує людською поведінкою.

Прихильниками волюнтаризму були також, німецький філософ і психолог Вільгельм Вундт, за яким психічна причинність отримує вищий вираз у вольовому акті перш за все в аперцепції, американський філософ і психолог Вільям Джеймс, який вважав що вирішальна роль у вчинку належить нічим не зумовленому вольовому рішенню (лат. Fiat! — Хай буде!), німецький психолог Р. Мюнстербере, який відстоював панування волі над рештою психічних функцій, і інші західні психологи кінця XIX — початку XX ст.

Інші значення[ред.ред. код]

  • Волюнтаризм — прагнення реалізувати бажані цілі без урахування об'єктивних обставин і можливих наслідків.
  • Економічний волюнтаризм — довільні рішення в господарській практиці, що нехтують об'єктивними умовами і науково обґрунтованими рекомендаціями (в такому значенні це слово офіційно вживалося в СРСР в 1964–1985 для оцінки діяльності Микити Хрущова).
  • У той же час під волюнтаризмом в економіці і політиці на Заході часто мають на увазі прямо протилежний принцип: організація соціального та економічного устрою безпосередньо з волевиявлення всіх людей, без будь-якого зовнішнього примусу (це близько багатьом школам анархізму).
  • Напрям у філософії, що розглядає волю як вищий принцип буття. Волюнтаризм характерний для філософії Августина, Іоанна Дунса Скота та інших. Як самостійний напрям вперше оформився у Шопенгауера.

Література[ред.ред. код]

  1. (рос.) Делез Ж. Ницше и философия. — М., 2005.
  2. Ніцше Ф. Так казав Заратустра. Жадання влади. — К.: «Основи», 1993. ISBN 5308013810
  3. (рос.) Хайдеггер М. Европейский нигилизм // Время и бытие. — М., 1993.
  4. (рос.) Шопенгауэр А. Мир как воля и представление. Томи 1-2. — М, 1993.
  5. Шведа Ю. Політичні партії. Енциклопедичний словник.- Львів: Астролябія.- 2005
  6. Шведа Ю. Теорія політичних партій та партійних систем: Навч. посібник.- Львів: Тріада плюс.
  7. Обушний М. І., Примуш М.В., Шведа Ю. Р. Партологія: Навч. посібник / За ред. М. І. Обушного.- К.: Арістей.- 2006
Аристотель Це незавершена стаття з філософії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.