Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра
травень 2020 року
травень 2020 року

50°27′11″ пн. ш. 30°35′58″ сх. д. / 50.45333056002777283° пн. ш. 30.59944722002777695° сх. д. / 50.45333056002777283; 30.59944722002777695Координати: 50°27′11″ пн. ш. 30°35′58″ сх. д. / 50.45333056002777283° пн. ш. 30.59944722002777695° сх. д. / 50.45333056002777283; 30.59944722002777695
Країна Україна Україна
Місто
Адреса
Тип театр драми і комедії
Статус академічний
Відкрито 21 квітня 1979
Перебудовано 1990
Репертуар українська та світова класика, сучасна драматургія
Сайт театру
Ідентифікатори і посилання


Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра — театр у Києві, заснований наприкінці 1970-х років.

Історія[ред. | ред. код]

Перший збір трупи театру відбувся 7 вересня 1978 року, а перша прем'єра («Высшая точка — любовь» Родіона Феденьова) — 21 квітня 1979 року у приміщенні Республіканського театру ляльок по вулиці Шота Руставелі, 13.

Багато років театр не мав власного приміщення. У травні 1982 року міська влада передала молодому театрові будівлю кінотеатру «Космос» на лівобережному масиві. Перебудоване приміщення стало першим театром на київському лівобережжі, а також першим театром у Києві за повоєнні роки. 21 грудня 1990 року виставою «Я завжди твоя наречена» за Отаром Іоселіані відбулося офіційне відкриття приміщення театру на лівому березі Дніпра.

Виставою «Брехня» за п'єсою Володимира Винниченка у постановці Олександр Балабан 1992 року було відкрито сторінку україномовних вистав театру.

Театр гастролював у Росії, Грузії, Білорусі, Латвії, Литві, Німеччині. В Україні вистави грали у Дніпропетровську, Одесі, Севастополі, Чернігові, Львові, Івано-Франківську, Полтаві, Тернополі, Дрогобичі, Ужгороді. За період 20002004 років театр брав участь у різноманітних міжнародних театральних фестивалях: Міжнародному фестивалі країн СНД та Балтії «Балтійський дім» у Санкт-Петербурзі, «Біла Вежа» у Бресті, «Граємо Гоголя» у Полтаві, фестивалях російської класики у Гомелі, Тольятті, Брянську, Міжнародному фестивалі «Херсонеські ігри» у Севастополі, Міжнародному фестивалі «Золотий Лев» у Львові, фестивалі «Добрий театр» у Енергодарі, «Вересневі самоцвіти» у Кіровограді, «Прем'єри сезону» у Івано-Франківську та інші, а також Днях української культури за кордоном (виставу «Трохи вина… або 70 обертів» за Луїджі Піранделло грали у Парижі та Нансі, а виставою «Майн Камфп, або Шкарпетки в кавоварці» за п'єсою Джорджа Таборі було представлено київську театральну культуру під час проведення днів культури Києва.

Репертуар[ред. | ред. код]

Під керівництвом Едуарда Митницького[ред. | ред. код]

Прем'єри між керівництвом

Під керівництвом Стаса Жиркова[ред. | ред. код]

Творчий склад[ред. | ред. код]

Директор-художній керівник[ред. | ред. код]

Режисери[ред. | ред. код]

Актори[ред. | ред. код]

Нагороди та номінації[ред. | ред. код]

За час існування премії «Київська пектораль» театр отримав 15 нагород майже у всіх її номінаціях.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Ірина ЧУЖИНОВА (10 вересня 2008). 30 років зі «свистом». Одним із перших у нашій столиці відкриває свій сезон Театр драми та комедії на Лівому березі Дніпра (укр.). Г-та «День». Процитовано 2021-8-09. 
  2. Людмила ОЛТАРЖЕВСЬКА (20 вересня 2012). Дорости до «Войцека (укр.). «Україна Молода». Архів оригіналу за 7 вересня 2018. Процитовано 2018-9-07. 
  3. Тетяна ПОЛІЩУК (19 січня 2018). Все треба робити з любов’ю (укр.). «День» №8-9. Архів оригіналу за 6 Вересня 2018. Процитовано 2018-9-07. 
  4. Олена МИГАШКО (16 травня 2018). «Дім на краю душі», танець на кістках тексту. Прем'єра (укр.). «Укрінформ». Архів оригіналу за 30 Квітня 2019. Процитовано 2018-9-07. 
  5. Сергій ВИННИЧЕНКО (8 лютого 2020). П’ятий елемент «Дому на краю душі» (укр.). Портал «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 10 Січня 2021. Процитовано 2020-12-9. 
  6. Іван БАБЕНКО (4 липня 2018). Парадокси любові (укр.). «День» №102. Архів оригіналу за 4 Липня 2018. Процитовано 2018-9-07. 
  7. Іван БАБЕНКО (24 січня 2019). В чому істина? На Камерній сцені Театру драми і комедії на лівому березі Дніпра представили прем’єру — «Брехня» за Володимиром Винниченком (укр.). «День» №13-14. Архів оригіналу за 23 Січня 2022. Процитовано 2019-1-26. 
  8. Сергій ВИННИЧЕНКО (21 лютого 2019). Міжсезонна «Брехня» (укр.). Портал «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 27 Вересня 2020. Процитовано 2020-12-9. 
  9. Ірина ЧУЖИНОВА (2 жовтня 2019). Сны в стихах (рос.). «Kyiv Daily». Архів оригіналу за 6 Грудня 2020. Процитовано 2020-12-8. 
  10. Сергій ВИННИЧЕНКО (28 квітня 2020). «Гарантовані» санта-барбарові помідорки (укр.). Портал «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 10 Січня 2021. Процитовано 2020-12-9. 
  11. Сергій ВИННИЧЕНКО (28 лютого 2020). Сверхнові «Усі найкращі речі» (укр.). Портал «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 1 Грудня 2020. Процитовано 15 листопада 2020. 
  12. Любов БАЗІВ (30 жовтня 2020). Поліція, любов і Бровари – театральна прем’єра (укр.). «Укрінформ». Архів оригіналу за 16 Листопада 2020. Процитовано 8 листопада 2019. 
  13. Сергій ВИННИЧЕНКО (28 жовтня 2020). «Людина з»а шкалою дискомфортності диджиталізується (укр.). Портал «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 2 Грудня 2020. Процитовано 8 листопада 2020. 
  14. Назвали нового керівника Театру драми та комедії — сайт Gazeta.ua

Посилання[ред. | ред. код]