Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра
Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра, листопад 2009
Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра, листопад 2009

50°27′11″ пн. ш. 30°35′58″ сх. д. / 50.45333056002777283° пн. ш. 30.59944722002777695° сх. д. / 50.45333056002777283; 30.59944722002777695Координати: 50°27′11″ пн. ш. 30°35′58″ сх. д. / 50.45333056002777283° пн. ш. 30.59944722002777695° сх. д. / 50.45333056002777283; 30.59944722002777695{{#coordinates:}}: не можна мати більш ніж один первинний теґ на сторінку
Країна Україна Україна
Місто
Адреса
Тип театр драми і комедії
Статус академічний
Відкрито 21 квітня 1979
Перебудовано 1990
Репертуар українська та світова класика, сучасна драматургія
drama-comedy.kiev.ua

Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра — театр у Києві, заснований наприкінці 1970-х років. Театр працює двома мовами — російською і українською (вистава «Брехня» за п'єсою Володимира Винниченка (1992, реж. Олександр Балабан) стала першою українською виставою у російськомовному театрі).

Історія[ред. | ред. код]

Перший збір трупи театру відбувся 7 вересня 1978 року, а перша прем'єра («Высшая точка — любовь» Родіона Феденьова) — 21 квітня 1979 року у приміщенні Республіканського театру ляльок по вулиці Шота Руставелі, 13.

Багато років театр не мав власного приміщення. У травні 1982 року міська влада передала молодому театрові будівлю кінотеатру «Космос» на лівобережному масиві. Перебудоване приміщення стало першим театром на київському лівобережжі, а також першим театром у Києві за повоєнні роки. 21 грудня 1990 року виставою «Я завжди твоя наречена» за Отаром Іоселіані відбулося офіційне відкриття приміщення театру на лівому березі Дніпра.

Театр гастролював у Росії, Грузії, Білорусі, Латвії, Литві, Німеччині. В Україні вистави грали у Дніпропетровську, Одесі, Севастополі, Чернігові, Львові, Івано-Франківську, Полтаві, Тернополі, Дрогобичі, Ужгороді. За період 20002004 років театр брав участь у різноманітних міжнародних театральних фестивалях: Міжнародному фестивалі країн СНД та Балтії «Балтійський дім» у Санкт-Петербурзі, «Біла Вежа» у Бресті, «Граємо Гоголя» у Полтаві, фестивалях російської класики у Гомелі, Тольятті, Брянську, Міжнародному фестивалі «Херсонеські ігри» у Севастополі, Міжнародному фестивалі «Золотий Лев» у Львові, фестивалі «Добрий театр» у Енергодарі, «Вересневі самоцвіти» у Кіровограді, «Прем'єри сезону» у Івано-Франківську та інші, а також Днях української культури за кордоном (виставу «Трохи вина… або 70 обертів» за Луїджі Піранделло грали у Парижі та Нансі, а виставою «Майн Камфп, або Шкарпетки в кавоварці» за п'єсою Джорджа Таборі було представлено київську театральну культуру під час проведення днів культури Києва у Москві.

Репертуар[ред. | ред. код]

Творчий склад[ред. | ред. код]

Директор-художній керівник[ред. | ред. код]

Режисери[ред. | ред. код]

Актори[ред. | ред. код]

Нагороди та номінації[ред. | ред. код]

За час існування премії «Київська пектораль» театр отримав 15 нагород майже у всіх її номінаціях.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Людмила ОЛТАРЖЕВСЬКА (20 вересня 2012). Дорости до «Войцека (ua). «Україна Молода». Процитовано 2018-9-07. 
  2. Тетяна ПОЛІЩУК (19 січня 2018). Все треба робити з любов’ю (ua). «День» №8-9. Процитовано 2018-9-07. 
  3. Олена МИГАШКО (16 травня 2018). «Дім на краю душі», танець на кістках тексту. Прем'єра (ua). «Укрінформ». Процитовано 2018-9-07. 
  4. Іван БАБЕНКО (4 липня 2018). Парадокси любові (ua). «День» №102. Процитовано 2018-9-07. 

Посилання[ред. | ред. код]