Вулиця Івана Сльоти
Вулиця Івана Сльоти Україна | |
|---|---|
| Населений пункт | Житомир |
| Місцевість | Привокзальний[1] |
| Район | Корольовський |
| Історичні відомості | |
| Назва на честь | українського диригента Івана Сльоти |
| Колишні назви | провулок Пиржановського, Столярний провулок, Будівельний провулок, Промислова вулиця, вулиця Бородія |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 1200 м |
| Координати | 50°15′48″ пн. ш. 28°41′50″ сх. д. / 50.26342010002777272° пн. ш. 28.69737660002777702° сх. д.Координати: 50°15′48″ пн. ш. 28°41′50″ сх. д. / 50.26342010002777272° пн. ш. 28.69737660002777702° сх. д. |
| Поштові індекси | 10001, 10024 |
| Транспорт | |
| Рух | двосторонній |
| Покриття | асфальт |
| Інфраструктура | |
| Забудова | садибна житлова, малоповерхова житлова, багатоповерхова житлова, комерційна |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r10947123 ·R |
| Мапа | |
 | |
Вулиця Івана Сльоти — вулиця в Корольовському районі Житомира, названа на честь українського диригента, художнього керівника Поліського державного ансамблю пісні і танцю «Льонок» Івана Сльоти.
Розташування[ред. | ред. код]
Вулиця розташована в привокзальній частині міста.[2] Орієнтовно від перехрестя з вулицею Бориса Тена, вулиця пролягає на теренах Путятинки — перетинає мікрорайон з розмовною назвою «Промавтоматика»[3], збудований на місці заболоченого верхів'я русла річки Путятинки, відомого до осушення як «Дмитрівське болото»[4][5]. Закінується в районі Ботанічного саду[6].
Історія[ред. | ред. код]
Історія зміни назв[ред. | ред. код]
Попередні назви вулиці: провулок Пиржановського, Столярний провулок, Будівельний провулок, Промислова вулиця, вулиця Бородія.
Історична назва вулиці (в межах між сучасними вулицями Київською та Гоголівською) — провулок Пиржановського. З 1930-х до 1953 року відома за назвами Столярний провулок, Будівельний провулок.[7] На мапі 1941 року підписана як «Zimmermanns Gasse».[8] У 1953 — 1965 рр. — Промислова вулиця. У 1965 — 2016 рр. — вулиця Бородія.
Відповідно до розпорядження Житомирського міського голови від 19 лютого 2016 року № 112 «Про перейменування топонімічних об'єктів та демонтаж пам'ятних знаків у м. Житомирі», перейменована на вулицю Івана Сльоти[9].
Під час громадських обговорень щодо перейменувань вулиць та провулків, котрі підпадають під декомунізацію, розглядалась версія найменування вулиці на честь Симона Петлюри[10].
Історія розвитку вулиці[ред. | ред. код]
Вулиця почала формуватися наприкінці ХІХ століття як провулок Пиржановського. Наприкінці ХІХ століття — початку ХХ століття завершувалася перехрестям з Вацківським провулком (який тоді був довшим та протягувався до залізничного полотна).[11][12] У першій половині ХХ століття забудова зосереджувалася зі східної сторони початку провулка Пиржановського (пізніше Столярного).[8][13] До 1953 року завершувалася перехрестям з Гоголівською вулицею.[7] У 1953 році вулиця продовжилася на південний схід з розгортанням будівництва, зокрема, за місцем розташування осушеного Дмитрівського болота — заболоченої місцевості у верхів'ї річки Путятинки.[7][4] До середини ХХ століття це була заміська територія, на якій з початку ХІХ століття формувалася система хуторів, зокрема[4] — хутір Леніна (у 1920 — 1930-х роках відомий як хутір Станишівської сільської ради Іванківського району)[14]. У 1980-х роках за місцем розташування хутора здійснювалося будівництво мікрорайону 9-14-поверхових житлових будинків із будівлями соціально-побутового призначення. Якщо станом на 1968 рік вулиця та її забудова завершувалася глухим кутом південніше перехрестя з вулицею Бориса Тена, то до кінця 1980-х років вулиця та нова багатоповерхова забудова сформувалися до перехрестя з вулицею Шевченка, пролягаючи у новому мікрорайоні, що отримав розмовну назву серед населення — «Промавтоматика».[3]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Мокрицький Г.П. (2003). Всі вулиці Житомира: Топографічний і топонімічний довідник. Житомир: Волинь. ISBN 966-690-030-0.
- ↑ Мокрицький Г.П. (2003). Всі вулиці Житомира: Топографічний і топонімічний довідник. Житомир: Волинь. ISBN 966-690-030-0.
- ↑ а б Мокрицький Г.П. (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Том 1. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 396. ISBN 966-690-084-X.
- ↑ а б в Мокрицький Г.П. (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Том 1. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 344. ISBN 966-690-084-X.
- ↑ Мокрицький Г.П. (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Том 1. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 399. ISBN 966-690-084-X.
- ↑ Мокрицький Г.П. (2003). Всі вулиці Житомира: Топографічний і топонімічний довідник. Житомир: Волинь. ISBN 966-690-030-0.
- ↑ а б в Мокрицький Г.П. (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Том 1. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 35. ISBN 966-690-084-X.
- ↑ а б Офіційний геопортал Житомирської міської ради з використанням шарів «Топографічний план 1:2000», «Історичні плани», «Адресний реєстр», інструменту «виміряти відстань». Архів оригіналу за 23 грудня 2021. Процитовано 28 вересня 2023.
- ↑ Сергій Сухомлин підписав розпорядження про перейменування вулиць у Житомирі. http://old.zt-rada.gov.ua/. Архів оригіналу за 11 листопада 2021. Процитовано 28 травня 2021.
- ↑ Краєзнавець Мокрицький пояснив логіку перейменування вулиць та провулків Житомира. https://www.zhitomir.info/. Архів оригіналу за 19 травня 2021. Процитовано 28 травня 2021.
- ↑ Мокрицький Г.П. (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Том 1. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 53 (фрагмент плану привокзальної частини міста 1897р.). ISBN 966-690-084-X.
- ↑ План Житомира 1915 року.
- ↑ Двохверстовий лист Південного поясу № XXXI-26(Левков). Ситуація на 1908-1909рр.
- ↑ Мокрицький Г.П. (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Том 1. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 379. ISBN 966-690-084-X.
| |||||||||||||||||||
