Вулиця Івана Сльоти

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вулиця Івана Сльоти
 Україна
Населений пункт Житомир
Місцевість Привокзальний[1]
Район Корольовський
Історичні відомості
Назва на честь українського диригента Івана Сльоти
Колишні назви провулок Пиржановського, Столярний провулок, Будівельний провулок, Промислова вулиця, вулиця Бородія
Загальні відомості
Протяжність 1200 м
Координати 50°15′48″ пн. ш. 28°41′50″ сх. д. / 50.26342010002777272° пн. ш. 28.69737660002777702° сх. д. / 50.26342010002777272; 28.69737660002777702Координати: 50°15′48″ пн. ш. 28°41′50″ сх. д. / 50.26342010002777272° пн. ш. 28.69737660002777702° сх. д. / 50.26342010002777272; 28.69737660002777702
Поштові індекси 10001, 10024
Транспорт
Рух двосторонній
Покриття асфальт
Інфраструктура
Забудова садибна житлова, малоповерхова житлова, багатоповерхова житлова, комерційна
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap r10947123  ·R
Мапа
Мапа

Вулиця Івана Сльоти — вулиця в Корольовському районі Житомира, названа на честь українського диригента, художнього керівника Поліського державного ансамблю пісні і танцю «Льонок» Івана Сльоти.

Розташування[ред. | ред. код]

Вулиця розташована в привокзальній частині міста.[2] Орієнтовно від перехрестя з вулицею Бориса Тена, вулиця пролягає на теренах Путятинки — перетинає мікрорайон з розмовною назвою «Промавтоматика»[3], збудований на місці заболоченого верхів'я русла річки Путятинки, відомого до осушення як «Дмитрівське болото»[4][5]. Закінується в районі Ботанічного саду[6].

Історія[ред. | ред. код]

Історія зміни назв[ред. | ред. код]

Попередні назви вулиці: провулок Пиржановського, Столярний провулок, Будівельний провулок, Промислова вулиця, вулиця Бородія.

Історична назва вулиці (в межах між сучасними вулицями Київською та Гоголівською) — провулок Пиржановського. З 1930-х до 1953 року відома за назвами Столярний провулок, Будівельний провулок.[7] На мапі 1941 року підписана як «Zimmermanns Gasse».[8] У 1953 — 1965 рр. — Промислова вулиця. У 1965 — 2016 рр. — вулиця Бородія.

Відповідно до розпорядження Житомирського міського голови від 19 лютого 2016 року № 112 «Про перейменування топонімічних об'єктів та демонтаж пам'ятних знаків у м. Житомирі», перейменована на вулицю Івана Сльоти[9].

Під час громадських обговорень щодо перейменувань вулиць та провулків, котрі підпадають під декомунізацію, розглядалась версія найменування вулиці на честь Симона Петлюри[10].

Історія розвитку вулиці[ред. | ред. код]

Вулиця почала формуватися наприкінці ХІХ століття як провулок Пиржановського. Наприкінці ХІХ століття — початку ХХ століття завершувалася перехрестям з Вацківським провулком (який тоді був довшим та протягувався до залізничного полотна).[11][12] У першій половині ХХ століття забудова зосереджувалася зі східної сторони початку провулка Пиржановського (пізніше Столярного).[8][13] До 1953 року завершувалася перехрестям з Гоголівською вулицею.[7] У 1953 році вулиця продовжилася на південний схід з розгортанням будівництва, зокрема, за місцем розташування осушеного Дмитрівського болота — заболоченої місцевості у верхів'ї річки Путятинки.[7][4] До середини ХХ століття це була заміська територія, на якій з початку ХІХ століття формувалася система хуторів, зокрема[4] — хутір Леніна (у 1920 — 1930-х роках відомий як хутір Станишівської сільської ради Іванківського району)[14]. У 1980-х роках за місцем розташування хутора здійснювалося будівництво мікрорайону 9-14-поверхових житлових будинків із будівлями соціально-побутового призначення. Якщо станом на 1968 рік вулиця та її забудова завершувалася глухим кутом південніше перехрестя з вулицею Бориса Тена, то до кінця 1980-х років вулиця та нова багатоповерхова забудова сформувалися до перехрестя з вулицею Шевченка, пролягаючи у новому мікрорайоні, що отримав розмовну назву серед населення — «Промавтоматика».[3]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Мокрицький Г.П. (2003). Всі вулиці Житомира: Топографічний і топонімічний довідник. Житомир: Волинь. ISBN 966-690-030-0.
  2. Мокрицький Г.П. (2003). Всі вулиці Житомира: Топографічний і топонімічний довідник. Житомир: Волинь. ISBN 966-690-030-0.
  3. а б Мокрицький Г.П. (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Том 1. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 396. ISBN 966-690-084-X.
  4. а б в Мокрицький Г.П. (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Том 1. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 344. ISBN 966-690-084-X.
  5. Мокрицький Г.П. (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Том 1. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 399. ISBN 966-690-084-X.
  6. Мокрицький Г.П. (2003). Всі вулиці Житомира: Топографічний і топонімічний довідник. Житомир: Волинь. ISBN 966-690-030-0.
  7. а б в Мокрицький Г.П. (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Том 1. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 35. ISBN 966-690-084-X.
  8. а б Офіційний геопортал Житомирської міської ради з використанням шарів «Топографічний план 1:2000», «Історичні плани», «Адресний реєстр», інструменту «виміряти відстань». Архів оригіналу за 23 грудня 2021. Процитовано 28 вересня 2023.
  9. Сергій Сухомлин підписав розпорядження про перейменування вулиць у Житомирі. http://old.zt-rada.gov.ua/. Архів оригіналу за 11 листопада 2021. Процитовано 28 травня 2021.
  10. Краєзнавець Мокрицький пояснив логіку перейменування вулиць та провулків Житомира. https://www.zhitomir.info/. Архів оригіналу за 19 травня 2021. Процитовано 28 травня 2021.
  11. Мокрицький Г.П. (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Том 1. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 53 (фрагмент плану привокзальної частини міста 1897р.). ISBN 966-690-084-X.
  12. План Житомира 1915 року.
  13. Двохверстовий лист Південного поясу № XXXI-26(Левков). Ситуація на 1908-1909рр.
  14. Мокрицький Г.П. (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Том 1. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 379. ISBN 966-690-084-X.