Вулиця Івана Франка (Тернопіль)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вулиця Івана Франка
Тернопіль
Бібліотека-музей «Літературне Тернопілля» у пам'ятці архітектури XIX ст. «Вілла Грабовських», вул. І. Франка, 21
Бібліотека-музей «Літературне Тернопілля» у пам'ятці архітектури XIX ст. «Вілла Грабовських», вул. І. Франка, 21
Місцевість Центр
Історична інформація
Назва австрійського періоду (українською) Стрілецька Вища
Назва радянського періоду (українською) Івана Франка
Назва радянського періоду (російською) Ивана Франко
Координати початку 49°33′13″ пн. ш. 25°35′51″ сх. д. / 49.55361° пн. ш. 25.59750° сх. д. / 49.55361; 25.59750
Координати 49°33′18″ пн. ш. 25°35′50″ сх. д. / 49.55500° пн. ш. 25.59722° сх. д. / 49.55500; 25.59722
Координати кінця 49°33′23″ пн. ш. 25°35′50″ сх. д. / 49.55639° пн. ш. 25.59722° сх. д. / 49.55639; 25.59722
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Заклади культури Міська дитяча бібліотека, «Кінопалац»

Вулиця Івана Франка (до 1948 Стрілецька Вища або Реальна) — вулиця в Тернополі, на якій збереглося багато пам'яток старовинної міської архітектури. З півдня примикає до вулиці В'ячеслава Чорновола, яка розділяє вулиці Івана Франка і Миколи Коперника. З півночі примикає до вулиці Качали.

Історія[ред.ред. код]

Заселення території нинішньої Франка почалася вкінці 17 століття. У давнину вулиця сягала міської околиці старовинного Збаразького передмістя, межею якого була Збаразька, а потім Старозбаразька вулиця.

Тут діяла каса допомоги рядовим поліції, дитяче передшкілля (дитсадок).

У 1948 році вулицю перейменували на Івана Франка — вчесть видатного українського письменника, громадського діяча, філософа, науковця.

Визначні будівлі[ред.ред. код]

Уцілі будинку на вулиці Івана Франка — характерні для забудови 19 — початку 20 століття.

В одній із кам'яниць (тоді це був № 20), що була власністю Державної казни, квартирував 54-ий полк піхоти, який дислокували у місті у польський період 1920—1939 років.

На Стрілецькій Вищій також знаходилася учительська бурса — гуртожиток для синів учителів тодішніх Тернопільського, Теребовлянського, Гусятинського, Збаразького та Скалатського повітів, які навчалися у освітніх закладах Тернополя. Будівлю було споруджено 1894 року. Нова бурса мала велике подвір'я і город. Приміщення відповідало усім гігієнічним нормам і оцінювалося у 19011902 роках в 40 тисяч корон.

Одна із давніх будівель на цій вулиці дала їй нову назву — у вересні 1890 року розпочалося будівництво оселі для польського гімнастично-пожежного товариства «Сокул». Наприкінці 1970-их років цю споруду було реконструйовано на соціалістичний манер і Тернопіль втратив ще одну архітектурну пам'ятку. Нині у цьому приміщенні працює «Кінопалац».

На вулиці Івана Франка також збереглася давня вілла — зразок респектабельного помешкання заможних тернополян. Збудована в 1894 році. Належажа тернопільському лікару Олександру Грабовському. Тепер у цьому приміщенні діє дитяча бібліотека.

Зберігся також будинок, де тривалий час містився «Хліб України».

Світлини[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Любомира Бойцун. Вулиця Івана Франка як острівець старого Тернополя // Місто, 19 березня 2008, стор. 19.