Вулиця Івана Франка (Тернопіль)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вулиця Івана Франка
Тернопіль
Бібліотека-музей «Літературне Тернопілля» у пам'ятці архітектури XIX ст. «Вілла Грабовських», вул. І. Франка, 21

Бібліотека-музей «Літературне Тернопілля» у пам'ятці архітектури XIX ст. «Вілла Грабовських», вул. І. Франка, 21
Місцевість Центр
Історичні відомості: колишні назви
австрійського періоду (українською) Стрілецька Вища
радянського періоду (українською) Івана Франка
радянського періоду (російською) Ивана Франко
Загальні відомості
Координати початку 49°33′13″ пн. ш. 25°35′51″ сх. д. / 49.55361° пн. ш. 25.59750° сх. д. / 49.55361; 25.59750
Координати 49°33′18″ пн. ш. 25°35′50″ сх. д. / 49.55500° пн. ш. 25.59722° сх. д. / 49.55500; 25.59722
Координати кінця 49°33′23″ пн. ш. 25°35′50″ сх. д. / 49.55639° пн. ш. 25.59722° сх. д. / 49.55639; 25.59722
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Заклади культури Міська дитяча бібліотека, «Кінопалац»
зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim

Вулиця Івана Франка (до 1948 Стрілецька Вища або Реальна) — вулиця в Тернополі, на якій збереглося багато пам'яток старовинної міської архітектури. Початок вулиці з південного сходу від вулиці В'ячеслава Чорновола, яка розділяє вулиці Івана Франка і Миколи Коперника. Закінчується на північному заході на вулиці Степана Качали.

Історія[ред.ред. код]

Заселення території нинішньої Франка почалося наприкінці 17 століття. У давнину вулиця сягала міської околиці старовинного Збаразького передмістя, межею якого була Збаразька, а потім Старозбаразька дорога (пізніше вулиця).

Тут діяла каса допомоги рядовим поліції, дитяче передшкілля (дитсадок).

1893 року в гімнастичній залі приміщення польського товариства «Сокул» виступав з концертом Олександр Мишуга.[1] Ця будівля була осередком діяльності польських харцерів, під час російської окупації протягом першої світової війни її перетворили на церкву.[2]

У 1948 році вулицю перейменували на Івана Франка — на честь видатного українського письменника, громадського діяча, філософа, науковця.

Визначні будівлі[ред.ред. код]

Уцілілі будинки на вулиці Івана Франка — характерні для забудови 19 — початку 20 століття.

В одній з кам'яниць (тоді це був № 20), що була власністю Державної скарбниці, квартирував 54-ий полк піхоти, який дислокували у місті в польський період 1920—1939 років.

На Стрілецькій Вищій також знаходилася учительська бурса — гуртожиток для синів учителів тодішніх Тернопільського, Теребовлянського, Гусятинського, Збаразького та Скалатського повітів, які навчалися у освітніх закладах Тернополя. Будівлю було споруджено 1894 року, приміщення відповідало усім гігієнічним нормам і оцінювалося у 19011902 роках в 40 тисяч корон. Нова бурса мала велике подвір'я і город. Закладом опікувалися директор Першої гімназії та вчителі. Будівля збереглася до наших днів, не надто змінившись.

Одна з давніх будівель на цій вулиці дала їй нову назву — у вересні 1890 року розпочалося будівництво оселі для польського гімнастично-пожежного товариства «Сокул». Наприкінці 1970-их років цю споруду реконструйовано на соціалістичну манеру і Тернопіль втратив ще одну архітектурну пам'ятку. Нині в цьому приміщенні працює «Палац кіно».

На вулиці Івана Франка також збереглася давня вілла — зразок респектабельного помешкання заможних тернополян. Збудована в 1894 році. Належала тернопільському лікарю Олександрові Грабовському (тепер у цьому приміщенні діє дитяча бібліотека і бібліотека-музей «Літературне Тернопілля».

Зберігся також будинок, де тривалий час містився офіс тернопільського відділення ДАК «Хліб України».

Світлини[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Весна Х. Мишуга Олександр Пилипович // {{ТЕС|2}|525}
  2. Popiel M. Wiktor Frantz // Skaut. — 2007. — № 1 [9] marzec). — S. 3. (пол.)

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]