Тернопільський історико-меморіальний музей політичних в'язнів
Тернопільський обласний історико-меморіальний музей політичних в'язнів  | |
|---|---|
 | |
| 49°33′11″ пн. ш. 25°35′52″ сх. д. / 49.55320149956531850° пн. ш. 25.5978242224573371° сх. д.Координати: 49°33′11″ пн. ш. 25°35′52″ сх. д. / 49.55320149956531850° пн. ш. 25.5978242224573371° сх. д. | |
| Тип | музей |
| Країна |
 Україна |
| Розташування | м. Тернопіль |
| Адреса | вул. Коперника, 1 |
| Засновано | 14.10.1996 |
| Відкрито | 14.10.1996 |
| Режим роботи | 10:00 - 17:00, закрито в понеділок та середу |
| Директор | Уляна Рикун |
| Куратор | Ігор Олещук, Орест Савка |
  Тернопільський історико-меморіальний музей політичних в'язнів (Україна) | |
 | |
 Тернопільський історико-меморіальний музей політичних в'язнів у Вікісховищі | |
Музей політичних в'язнів — історико-меморіальний музейний заклад у місті Тернополі. Діє від 14 жовтня 1996. Перший музей-меморіал в Україні.
Засновник — Інститут національного відродження України та Тернопільська обласна спілка політв'язнів і репресованих України. Директор — Уляна Рикун, старші наукові працівники Ігор Олещук та Орест Савка, співробітники Мирослав Чорномаз та Ігор Гуралевич.
Історія музею[ред. | ред. код]
«Історико-меморіальний музей політичних в'язнів», як відділ Тернопільського обласного краєзнавчого музею відкрито й освячено 14 жовтня 1996 року на свято Покрови Пресвятої Богородиці[1]. Ідея створення музею належить краєзнавцю, археологу, директору Інституту національного відродження — Ігорю Ґереті. Його підтримали колишній директор Тернопільського обласного краєзнавчого музею Венедикт Лавренюк, обласна Спілка політв'язнів і репресованих та обласне товариство «Меморіал» імені Василя Стуса. Власне тоді і було відкрито першу експозицію, яка розміщувалась лише у кількох камерах.
Рішенням Тернопільської обласної ради №1197 від 6 листопада 2018 року створено комунальну установу Тернопільської обласної ради “Музей національно-визвольної боротьби Тернопільщини”, який охопить усі пам'ятні місця області, пов'язані з історією боротьби за волю та незалежність України. Музейний комплекс складають: Історико-меморіальний музей політичний в’язнів у м. Тернополі, Народний історико-меморіальний музей Ярослава і Слави Стецьків у с. Великий Глибочок Тернопільського р-ну, Музей національно-визвольної боротьби ОУН-УПА у с. Бишки Козівського р-ну, Музей ІІІ Надзвичайного Великого Збору ОУН у с. Золота Слобода Козівського р-ну, Музей визвольних змагань УПА у с. Слов’ятин Бережанського р-ну.
Станом на сьогодні виставкові зали музею розміщені у 28-ми камерах колишнього слідчого ізолятора радянської спецслужби. Будівля, в якій знаходиться музей, розміщена на вул. Коперника, 1 та була побудована на базі підвалів будинків XVII та XIX століть у 1944—1947 роках німецькими військовополоненими.
Так, згідно із штатним розкладом, станом на 15 травня 1944 року (тобто через місяць, після вступу червоноармійців до Тернополя) установа, яка розміщувалась у цій будівлі мала назву Управління НКДБ по Тернопільській області і нараховувала 9 підрозділів Управління та 38 районних. Внутрішня тюрма відносилась до Адміністративно-господарського відділу (АГВ) і нараховувала 31-у штатну одиницю.
Власне згадана будівля перестала використовуватись як приміщення для спецслужби у 1986 році, а сама внутрішня тюрма, розпочинаючи із кінця 1970-х — початку 1980-х, втратила своє функціональне призначення.
Важливо відзначити, що перед «виселенням» спецслужби із цього приміщення всі стіни камер були старанно замальовані та поштукатурені. Камери музею відкривались у кілька етапів, у зв'язку із тим, що перед від'їздом у в'язниці було зведено ряд стін, які відділяли одну частину в'язничного коридору від іншої. Та завдяки спогадам політв'язнів і посильній роботі працівників музею, врешті вдалось відновити автентичний вигляд внутрішньої тюрми[2].
Експонати[ред. | ред. код]
У 28 колишніх камерах слідчого ізолятора КДБ розміщено матеріали зібраних фондів та експозиції, що розповідають про національно-визвольну боротьбу на теренах Тернопільщини. Таким чином, кожна камера присвячена окремим подіями XX ст. і в комплексі демонструє історію боротьби з комуністичним режимом.
Камера присвячене репресіям 1939-1941 рр. представлена унікальними експонатами, зокрема, оригінальними дверми до в’язничної камери, наручниками зразка 1940-х рр. та кийками, якими слідчі радянських органів державної безпеки домагалися зізнання у «ворогів народу». Окремої уваги заслуговують чотири графічні роботи художника Ярослава Омеляна, які ілюструють добу радянських репресій.
У другій залі, що знаходиться у двох камерах (у 1960-х рр. їх перепланували в одну), представлено експозицію, що розповідає про заснування, діяльність і боротьбу Організації українських націоналістів (ОУН) та Української повстанської армії (УПА). На виставкових стендах представлено біографії очільників української національно-визвольної боротьби XX ст., зокрема — Євгена Коновальця, Степана Бандери та Романа Шухевича. Багато матеріалів, що стосуються історії УПА: копії повстанських документів, листівок та фотографій. Окремою рубрикою, яка заслуговує уваги, є добірка матеріалів з історії діяльності УПА на Тернопіллі, зокрема, Військових округів «Богун» та «Лисоня».
В одному із колишніх карцерів музею утворено символічну капличку, яка використовується для проведення панахид і богослужінь. Ще одна камера присвячена жінкам, зокрема, розміщені експонати про Катерину Зарицьку, Галину Дидик, Марію Потикевич-Заболотну, Євгенію Нагай та інших. Експонуються їх особисті речі, виготовлені власними руками каторжанок: вервечка, зроблена із хліба, альбом із малюнками, жіночі тюремні костюми, взуття, оригінали табірних листів, поштівки, фото, тощо. В експозиції також представлені макети виправно-трудового табору, бараку, вагона, у якому вивозили політв’язнів у віддалені райони СРСР, а також карта, на якій позначено більшість таборів ГУЛАГу.
В камері, присвяченій історії Товариства політв’язнів і репресованих, на чотирьох стендах подано історію в особистостях Тернопільської обласної організації Всеукраїнського товариства політичних в’язнів і репресованих.
З ініціативи Тернопільсько-Зборівської єпархії УГКЦ окремою експозицією у музеї представлено історію репресій над церквою та її діячами в Україні. На стендах яскраво представлено життєвий шлях митрополита Йосипа Сліпого, єпископа Микити Будки та Григорія Хомишина, священиків Омеляна Ковча, Івана Сенківського та інших.
У 2005 p., з ініціативи Тернопільської міської організації «Спілки Української Молоді в Україні», в одній із камер музею було створено реконструкцію криївки. Повстанське ліжко із «лежанкою» (матрац), оригінальні друкарська машинка та радіостанція, а також повстанська зброя наявно розповідають про український резистанс. Доповнюють експозицію також і макети криївок, виготовлені та подаровані художником Іларіоном Пилипцем.
Меморіальна кімната героя України Степана Бандери представлена унікальними експонатами — копія посмертної маски С.Бандери, фотографії похорону та його особистого кабінету, а також житла, що були передані з ініціативи Спілки Українців Британії та Спілки Української Молоді Великої Британії. Також експонується автентичний бронежилет Ярослава Стецька, що був переданий з Німеччини.
Про дисидентський рух та шістдесятників присвячені окремі експозиції. У двох камерах можна ознайомитись з біографіями очільників цього руху: Ю. Шухевича, В. Чорновола, В. Стуса та ін. Окремою темою висвітлено історію так званої «Чортківської групи». Унікальними експонатами у цій камері є вишиванка та кобза, що подарована музеєві репресованим кобзарем Миколою Литвином, та оригінальне тюремне ліжко дисидентського періоду.
На сходовій клітці музею, яка у період існування тюрми вела в’язнів від ізолятора до кабінетів слідчих знаходиться експозиції присвячені: «Голодоморам в Україні», «Комуністичному терору» та «Історії УПА»[3].
Впродовж восьми місяців 1973 року перебуває під слідством в Тернопільському КДБ тернопільський поет, публіцист, правозахисник, член Національної спілки письменників України (1991), міжнародного ПЕН-клубу (1992), Української Гельсінської спілки (1987) Степан Сапеляк, якого як учасника молодіжної підпільної групи, яка у ніч 22 січня 1973 р. на честь 50-річниці Акту Злуки УНР і ЗУНР у м. Чорткові вивісили жовто-блакитні прапори й розклеїли летючки із протестом й закликом: «звільнити політв'язнів із радянських тюрем й концтаборів». На фасаді будівлі з боку вулиці висить меморіальна дошка присвячена політв'язню.
Живим експонатом музею є співпрацівник Ігор Олещук, який у 1948 був засуджений на 25 років таборів суворого режиму на шахтах Воркути. Ігор Андрійович був в одній із цих 28 камер. Його заарештували в 17 років за співпрацю з повстанцями. "Мама передала мені покривало, передала сухарі, передала смалець. Вони мене роздягнули, викинули з горщика смалець, сухарі на те покривало, кинули мене на нього, потім згорнули разом з усім тим і занесли в третю камеру", — розповів Ігор Олещук. Тепер у цій камері експозиція про історію УПА[4].
Додатково[ред. | ред. код]
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
Єдиний в Україні історико-меморіальний музей політв'язнів відзначає 25-річчя |
У музеї знято декілька фільмів: «Нескорені краяни», спільний україно-канадський фільм-хроніка «Розповіді учасників підпільної боротьби», "Шлях до світанку"(реж. Т. Ткаченко" (2019).[5] Започатковані перші частини стрічки «Загадка Норильського повстання». Український дисидент Семен Глузман зняв про музей оглядовий фільм, а емігрант Богдан Луговий знімав тут епізоди для фільму про тюремний побут політв’язнів.
Вже традиційним для музею стала молодіжна акція «Доба», яка проводиться з ініціативи СУМ в Україні із 2005 р. Молоді люди добровільно зголошуються провести добу у камерах колишнього слідчого ізолятора КДБ.
27 лютого 2024 року в музеї відкрилася виставка «Світло Стефанії Шабатури», в рамках мандрівного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA[6][7]
Сітлини[ред. | ред. код]
| Фото музею | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
|
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Першому в Україні меморіалу-музею політв’язнів виповнилось 25 років. 2022.
- ↑ Мудра, А. Є.; Олещук, О. М. (26 квітня 2015). ОСОБЛИВОСТІ ВИКЛАДАННЯ МЕДИЧНОЇ БІОХІМІЇ СТУДЕНТАМ-ІНОЗЕМЦЯМ. Медична освіта. № 3. doi:10.11603/me.v0i3.3610. ISSN 1681-2751. Процитовано 29 листопада 2020.
- ↑ Трембовецький, О.Г.; Гулеватий, Д.Ю. (27 лютого 2018). Аналіз та ознаки воєнно-політичних ризиків, викликів та загроз на державному кордоні. Збірник наукових праць Харківського національного університету Повітряних Сил. № 1(55). с. 23—29. doi:10.30748/zhups.2018.55.03. ISSN 2073-7378. Процитовано 29 листопада 2020.
- ↑ suspilne.media https://suspilne.media/84002-ukrainska-diaspora-z-ternopilsini-vsanuvala-pamat-zertv-golodomoriv/. Процитовано 29 листопада 2020.
{{cite web}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ #khanasv (пʼятниця, 1 листопада 2019 р.). Тернопіль сьогодні: Прем'єра документального фільму "Шлях до світанку". Тернопіль сьогодні. Процитовано 17 березня 2021.
- ↑ Світло у підземеллі. ПОГЛЯД (укр.). 28 лютого 2024. Процитовано 28 лютого 2024.
- ↑ У підземеллі музею відкрили виставку, натхненну роботами художниці-десидентки - 20 хвилин. te.20minut.ua (укр.). Процитовано 28 лютого 2024.
Джерела[ред. | ред. код]
- Олещук І. Музей політичних в'язнів // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 574. — ISBN 966-528-199-2.
- Олещук І., Савка О. Тернопільський історико-меморіальний музей політичних в 'язнів. Путівник /І. Олещук, О. Савка. - Тернопіль: Воля,2011. - 23 с.
- Бірчак В. Історія створення та діяльність Історико-меморіального музею політичних в’язнів [Т екст] / В. Бірчак // Збірник праць / Терноп. осередок Наук. т-ва ім. Шевченка ; ред. Е. Бистрицька. – Тернопіль : Терно-граф, 2013. – Т. 8 : Музеї Тернопільщини. – С. 89−96.
- Олещук І. Шлях до прозріння. Документи, спогади, публіцистичні ілітературні твори про громадсько-політичне життя 90-х років XX і початку XXI століття /І. Олещук. - Тернопіль: Джура, 2011. - 384 с.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Тернопільський історико-меморіальний музей політичних в'язнів |
| Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
|
Тернопільський музей політв'язнів на YouTube // Спілка офіцерів. — 2012. — 23 грудня. |
|
|
Двір музею політичних в'язнів та репресованих став патріотичним на YouTube // Телеканал TV-4. — 2014. — 11 вересня. |
|
|
Про політв'язнів з Тернопільщини відкрили виставку на YouTube // Телеканал ІНТБ. — 2016. — 23 серпня. |
| |||||||||||||||||||||||