Вільям Гейвард Пікерінг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вільям Гейвард Пікерінг
William Hayward Pickering
Pickering NASA photo.gif
Народився 24 грудня 1910(1910-12-24)
Веллінгтон
Помер 15 березня 2004(2004-03-15) (93 роки)
Ла-Каньяда-Флінтрідж[d], Лос-Анджелес, Каліфорнія, США
пневмонія
Громадянство
(підданство)
Нова Зеландія
Alma mater Каліфорнійський технологічний інститут
Галузь наукових інтересів космонавтика
Заклад Лабораторія реактивного руху Каліфорнійського технологічного інституту
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор філософії
Науковий керівник Роберт Ендрус Міллікен
Відомий завдяки: дослідження планет
Нагороди медаль Едісона (1972)
медаль Фарні (1976).


CMNS: Вільям Гейвард Пікерінг на Вікісховищі

Сер Вільям Гейвард Пікерінг (англ. Sir William Hayward Pickering; 24 грудня 1910(19101224) — 15 березня 2004) — американський фізик і астроном новозеландського походження.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився у Веллінгтоні (Нова Зеландія), в 1932 закінчив Каліфорнійський технологічний інститут. У 1932-1976 працював у цьому інституті (з 1946 — професор, в 1954-1976 — директор Лабораторії реактивного руху). У 1976-1978 — директор Дослідницького інституту при Університеті бензину і корисних копалин у Саудівській Аравії, з 1978 — президент Пікерінгівскої науково-дослідної корпорації. Був членом багатьох урядових і університетських комісій з дослідження космічного простору.

Очолював роботи зі створення перших американських штучних супутників Землі («Експлорер-1» вийшов на навколоземну орбіту 31 січня 1958), а також керував плануванням, розробкою та здійсненням американських програм дослідження Місяця та планет за допомогою автоматичних станцій «Рейнджер», «Сервейор», «Марінер». «Рейнджер-7», «Рейнджер-8», «Рейнджер-9» (1964-1965) перед жорстким примісяченням передали на Землю перші детальні великомасштабні фотографії місячної поверхні. Апарати серії «Сервейор» (1966-1967) здійснювали м'яку посадку на Місяць і виконували різноманітні дослідження місячної поверхні, зірок, планет, сонячної корони. «Марінер-2» в 1962, пройшовши на відстані 33600 км від Венери, передав на Землю наукову інформацію про атмосферу і температуру поверхні планети, «Марінер-5» (1967) досліджував Венеру з пролітної траєкторії. «Марінер-4» в 1965 успішно досліджував Марс з пролітної траєкторії і сфотографував його, на переданих на Землю знімках вперше були виявлені кратери на поверхні планети. «Марінер-6», «Марінер-7» (1969) і «Марінер-9» (1971-1972) провели докладніше вивчення атмосфери і поверхні Марса. Під час польоту «Марінера-10» (1974) було продовжено дослідження Венери, а потім отримані перші детальні знімки поверхні Меркурія і зроблені спроби виявлення на ньому атмосфери.

Відзнаки і нагороди[ред.ред. код]

Член Національної АН США, член Новозеландського королівського товариства, Міжнародної академії астронавтики, президент Міжнародної астронавтичної федерації (1965-1966).

Премія імені Дж.Вайлда Американського ракетного товариства (1957), медаль імені Х.Колумба (Генуя, 1964), премія імені А.Галабера Міжнародної астронавтичної федерації (1965), премія Годдарда Національного космічного клубу (1965), медаль Едісона інституту інженерів з електротехніки та електроніки (1972), Національна наукова медаль уряду США (1976), медаль Фарні Інституту Франкліна (1976).

Джерела[ред.ред. код]