Марінер-4

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Mariner 4
Mariner 4
Автоматична міжпланетна станція
Основні параметри
Повна назва Mariner 4
COSPAR ID 1964-077A
NORAD ID 00938
Організація НАСА
Оператор США
Тип апарата орбітальний
Проліт Марса
Дата прольоту липень 1965
Штучний супутник Сонця
Дата запуску 28 листопада 1964 19:22:05 UTC
Ракета-носій Atlas Agena D 289D (AA11)
Космодром Канаверал
Технічні параметри
Маса 260,8
Розміри 1,3 × 2,9 м
Потужність 170
Джерела живлення Сонячні батареї
Орбітальні дані
Велика піввісь 199 591 220
Ексцентриситет 0,17024754
Нахил орбіти 2,51 °
Період обертання 562,888 днів
Вебсторінка
Вебсторінка NASA NSSDC Master Catalog

Mariner 4 (разом із «Марінер-3[en]» відомий як Mariner-Mars 1964) — безпілотний космічний апарат, 4-м у серії космічних апаратів, призначених для дослідження планет у режимі прольоту в рамках програми «Марінер». Запущений 28 листопада 1964 року[1] для дослідження міжпланетного простору Сонячної системи. Пролетів повз Марс на висоті близько 9846 кілометрів і передав на Землю його перші знімки. Загалом було передано 22 знімки поверхні. Це були перші зображення іншої планети, коли-небудь повернуті з глибокого космосу. Фотографії покрили невелику ділянку поверхні розміром 300 × 300 км. Зображена на них мертва поверхня, вкрита кратерами, значною мірою змінила уявлення наукової спільноти про можливість життя на Марсі[2][3]. Згідно з даними «Марінера-4», Марс дуже нагадував Місяць, і лише інформація «Маринера-6 і «Марінера-7» показала, що це не так. «Марінер-4» також встановив, що атмосфера Марса за густиною не перевищує 1 % земної і складається переважно з вуглекислого газу. Іншими цілями місії було проведення вимірювань полів і частинок у міжпланетному просторі поблизу Марса, а також отримання досвіду і знань про інженерні можливості для міжпланетних польотів великої тривалості.

Спочатку очікувалося, що «Марінер-4» пробуде в космосі вісім місяців, але місія тривала близько трьох років на сонячній орбіті[4]. Надалі «Марінер-4» працював на навколосонячній орбіті, передаючи, зокрема, інформацію про сонячний вітер.

Зв'язок зі станцією було втрачено в грудні 1967 року. Нині космічний апарат покинутий на зовнішній геліоцентричній орбіті[5][6].

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. NASA - NSSDCA - Spacecraft - Details. nssdc.gsfc.nasa.gov. Процитовано 11 лютого 2024. 
  2. Mariner IV. web.archive.org. 20 червня 2002. Процитовано 11 лютого 2024. 
  3. Cruise Mode. web.archive.org. 30 грудня 2008. Процитовано 11 лютого 2024. 
  4. https://www.jpl.nasa.gov. Mariner 4 - Mars Missions - NASA Jet Propulsion Laboratory. NASA Jet Propulsion Laboratory (JPL) (амер.). Процитовано 11 лютого 2024. 
  5. Paul (5 січня 2004). : : d u r a : m a t e r : :: Beagle! Here Beagle, Beagle... Процитовано 11 лютого 2024. 
  6. Pyle, Rod (2012). Destination Mars. Prometheus Books. p. 348. ISBN 978-1-61614-589-7. Врешті-решт він приєднався до свого брата, “Марінера-3”, який загинув... на широкій навколосонячній орбіті