Вільям Гібсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вільям Гібсон
William Gibson
Вільям Гібсон, 2008
Вільям Гібсон, 2008
Дата народження 17 березня 1948(1948-03-17) (68 років)
Місце народження Конвей, Південна Кароліна, США
Національність американець
Громадянство (підданство) Flag of the United States.svg США
Alma mater Університет Британської Колумбії
Мова творів англійська
Рід діяльності письменник, новеліст[d], сценарист і письменник-фантаст[d]
Жанр кіберпанк, стімпанк, посткіберпанк
Нагороди Премія Неб'юла за найкращий роман, Премія «Г'юґо» за найкращий роман, Philip K. Dick Award[d] і Seiun Award for Best Translated Novel[d]
Премії «Неб'юла», «Г'юґо», Премія Філіпа Кіндреда Діка
WilliamGibsonbooks.com
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Ві́льям Гі́бсон (англ. William Gibson 17 березня 1948) — американський та канадський письменник-фантаст, есеїст та публіцист. Його називають першопрохідцем піджанру наукової фантастики, відомого як кіберпанк. Почав свою письменницьку кар'єру в кінці 1970-х років. Його ранні роботи були похмурими прогнозами на ближче майбутнє людства. В них досліджувались впливи технологій, кібернетики і комп'ютерних мереж на людей. Гібсон також ввів термін «кіберпростір» в своєму короткому оповіданні «Палаючий Хром» (1982), а потім популяризував поняття в гучному дебютному романі «Нейромантик» (1984). Його трилогія «Кіберпростір» («Нейромантик», «Граф Нуль»«Мона Ліза Овердрайв») привернула увагу мільйонів читачів. Деякі твори Гібсона написані у співавторстві з Брюсом Стерлінгом. Проза Гібсона має яскраво виражений соціально-психологічний и соціально-філософский характер, він вважається одним із кращих стилистів сучасної американської літератури. Лауреат премій «Хьюго» и «Небьюла», а також премії Філіпа К. Діка (1985).

У 1999 році журнал The Guardian описав Гібсона як «найважливішого романіста останніх двох десятиліть», в той час як Sydney Morning Herald назвав його «похмурим пророком» кіберпанку. Протягом усієї своєї кар'єри, Гібсон написав понад 20 коротких оповідань і 10 романів з дуже хорошими відгуками, статті для кількох великих публікацій, а також співпрацював з акторами, режисерами та музикантами. Його творчість завдала значного впливу в різних сферах, таких як наукові дослідження, дизайн, кіно, література, музика, кіберкультурі та технології.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в місті Конвей, штат Південна Кароліна, у звичайній американській родині. Не сказати, що хлопчикові хотілося піти по стопах батьків і все життя працювати на державу, яка ледь помічала їхні жалюгідні спроби вибитися в люди. В 12 років він твердо знає, що буде письменником-фантастом. В 13 років, таємно від матері, купив собі набір книжок письменників біт-покоління — Джека КеруакаВільяма Берроуза та інших, що значною мірою змінили його уявлення про літературу та й життя вцілому. Вчився в місцевій школі з баскетбольним нахилом, хоча весь свій вільний час проводив у кімнаті читаючи. Вільям був дуже сором'язливим підлітком. В 15 років поїхав вчитися в приватну школу в Арізоні.

Після смерті матері, коли йому було 18 років, Гібсон кинув школу і відправився подорожувати Каліфорнією та Європою. В 1967 році він переїжджає в місто Торонто — за його словами він поїхав із США, щоб уникнути призову на в'єтнамську війну. В 1972 році він одружився та облаштувався в Ванкувері (тихоокеанське узбережжя Канади), де і почав писати фантастику. Зрозумівши, що простіше розраховувати на стипендію, ніж працювати, вступає до університету Британської Колумбії, і в 1977 році він отримує ступінь бакалавра англійської літератури.

В університеті Гібсон відвідував курси наукової фантастики; в цей час він пише своє перше оповідання Осколки голографічної троянди. В кінці 1980-их Гібсон познайомився із творчістю Віктора Цоя і працював з Рашидом Нугмановим над сценарієм фільму, в якому головна роль відводилась знаменитому музиканту, але смерть Цоя не дозволила цьому проекту втілитись в життя.

З 1968 року постійно проживає за межами США.

Творчість[ред.ред. код]

Першими творами, які автор виніс на суд публіки, були короткі фантастичні оповідання, повні незрозумілих термінів, що описують симбіоз кібернетики і людського життя, що оповідають про те, як віртуальна реальність змінила життя людей. У першій половині 1980-их років, крім інших оповідань, опублікував «Джонні-Мнемонік» (1981) і «Палаючий Хром» (1982), якими практично відкрили новий напрямок у фантастиці, який пізніше одержав назву «кіберпанк». 1984 року Гібсон видав роман «Нейромантик», який став класичним твором в стилі «кіберпанк». Критики в один голос заявляють, що Вільям Гібсон є родоначальником літературного стилю кіберпанк, хоча сам автор від цього категорично відхрещується. Цікавий факт, що Гібсон, не маючи на той момент практично ніякого досвіду роботи з комп'ютером, висунув і розробив ідеї кіберпростору і віртуальної реальності, що були технічно реалізовані через кілька років — причому пріоритет ідеї Гібсона визнавався всіма розробниками.

1986 року вийшов роман «Граф Нуль», а роман «Мона Ліза Овердрайв» (1988) залучив мільйони читачів. Деякі твори Гібсона створені в співавторстві з Брюсом Стерлінгом.

При гострому сюжеті насичував твори описами ґаджетів. Пророкував, що центром постіндустріального суспільства стане Японія, хоча сам в цій країні ніколи не бував. Наприклад, Тіба в «Нейромантику» — це деяка фантазія на тему американського Детройта, перенесена в Японію. «Детройтом ж ніхто ніколи не пишався — це просто брудна й жахлива окраїна» — говорить автор. Багато писав про Японію тому, що спілкувався з багатьма японськими туристами, що заїжджали в Ванкувер, і їх розповіді про зовсім іншу культуру його зацікавлювали. Рушійною силою глобалізації бачив діяльність транснаціональних корпорацій. При цьому, світ майбутнього в описі Гібсона — не дуже приємне місце. Життя суспільства в ньому повністю підпорядковане інтересам ворогуючих корпорацій.

Сам Гібсон вважає жанр наукової фантастики тільки інструментом, за допомогою якого він може зробити щось нове в літературі. А від ярлика «винахіхника нового жанру» він відхрещується, оскільки вважає, що навішування ярликів на свою діяльність несе загрозу смерті цілому жанру. «Думаю, що ярлик заплутає менш відомих авторів, які захочуть займатись цим надалі. З'явиться багато історій про хлопцях з ірокезами, які раптом сіли за комп'ютер. Кіберпанк б'є мимо мішені», — зазначив автор у своєму інтерв'ю 1986 року. — « Коли оповідання „Червона зірка, орбіта зими“ було опубліковане, ми ще навіть не знади про схожі терміни».

В творах останнього цикла («Розпізнавання образів», «Країна привидів») Гібсон відійшов від традиційного опису кіберпанкового світу. В цих оповіданнях Гібсон переносить дії із майбутнього в теперішнє, де немає біоімплантантів та інших ознак стилю. Описані раніше «фантастичні» речі вже непомітно ввійшли в ввжиток у звичайному житті людей.

Проза Гібсона має яскраво виражений соціально-психологічний і соціально-філософський характер, він вважається одним з найкращих стилістів сучасної американської літератури.

Лауреат премій «Г'юґо», «Неб'юла» і нагороди імені Філіпа К. Діка (1985).

За його оповіданнями знято два фільми: «Джонні-Мнемонік» (1995) і «Готель „Нова Троянда“» (1998).

Бібліографія[ред.ред. код]

Романи[ред.ред. код]

  • Трилогія «Кіберпростір» (Cyberspace Trilogy, 1984—1988)
  1. Нейромант (Neuromancer, 1984)
  2. Граф Нуль (Count Zero, 1986)
  3. Мона Ліза Овердрайв (Mona Lisa Overdrive, 1988)
  • Різницева машина (також «Машина різниць»; The Difference Engine, у співавторстві з Брюсом Стерлінгом, 1990)
  • Трилогія «Міст» (Bridge Trilogy, 1993—1999)
  1. Віртуальне світло (Virtual Light, 1993)
  2. Ідору (Idoru, 1996)
  3. Усі вечірки завтрашнього дня (All Tomorrow's Parties, 1999)

Оповідання[ред.ред. код]

  • Осколки голографічної троянди (Fragments of a Hologram Rose, 1977)
  • Континуум Гернсбека (The Gernsback Continuum, 1981)
  • Джонні-Мнемонік (Johnny Mnemonic, 1981) перекладено українською / екранізовано 1995
  • Hinterlands (1981)
  • Готель «Нова Троянда» (New Rose Hotel, 1981) / екранізовано 1998
  • The Belonging Kind (у співавторстві з Брюсом Стерлінгом, 1981)
  • Палаючий Хром (Burning Chrome, 1982)
  • Red Star, Winter Orbit (у співавторстві з Брюсом Стерлінгом, 1983)
  • Зимовий ринок (The Winter Market, 1985)
  • Dogfight (у співавторстві з Майклом Свонвіком, 1985)
  • Doing Television (1990)
  • Skinner's Room (1990)
  • Кібер-Санта (Cyber-Claus, 1991)
  • Thirteen Views of a Cardboard City (1997)
  • Hippy Hat Brain Parasite

П'єси[ред.ред. код]

  • The Miracle Worker — Створила диво (1959). Про Гелен Келлер, екранізовано 1962

Статті[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]