Кіберпростір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Кіберпро́стір (Cyberspace) — інтерактивне інформаційне середовище, яке функціонує за допомогою комп'ютерних систем.

Етимологія[ред.ред. код]

Термін кіберпростір є сполученням двох слів «кібер» та «простір». Слово «кібер» походить від грецького κυβερ та означає «над». Згідно одному з визначень, наданому у великому тлумачному словникові сучасної української мови[1], під простором розуміють вільний великий обшир; просторінь; територію. Таким чином, буквально кіберпростір — це якась надтериторія. Проте, більш логічно розглядати кіберпростір як скорочення словосполучення «кібернетичний простір», тобто простір, який створений, працює на основі принципів, методів кібернетики.

Історія[ред.ред. код]

Вперше термін «кіберпростір» було введено у вжиток письменником Вільямом Гібсоном у 1982 р. в новелі «Палаючий Хром» («Burning Chrome»). У 1984 році це поняття було більш детально розкрито у творі «Нейромант» («Neuromancer»). На думку Гібсона, кіберпростір (суberspace) — це злагоджена галюцинація, яку щодня зазнають мільярди звичайних операторів у всьому світі. Це логічне представлення відомостей, збережених в пам'яті та на магнітних носіях комп'ютерів всього розумного людства. Потоки даних, що протікають у просторі розуму; скупчення та сузір'я інформації[2].

У липні 1990 р. Джон Перрі Барлоу разом з Мітчеллом Капором опублікував маніфест «Перетинаючи електронні кордони» (Across the Electronic Frontier)[3], у якому розвинули сутність терміну «кіберпростір», підкресливши його інтерактивну складову.

В іноземних та міжнародних документах поняття кіберпростір почало зустрічатися з кінця ХХ ст. В цьому контексті можна згадати визначення кіберпростору, надане Верховним судом США, — унікальний носій, відомий його користувачам як кіберпростір, що не знаходиться на певній території, але доступний кожному в будь-якій точці cвіту через Інтернет[4].

У рекомендації «Про розвиток та використання багатомовності та загальному доступі до кіберпростору», прийнятій на 32-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО у 2003 р., кіберпростір визначається як віртуальний світ цифрової та електронної комунікації, пов'язаної з глобальною інформаційною інфраструктурою[5].

У 2013 році групою експертів НАТО було запропонвано визначення кіберпростору як середовища, яке сформовано з фізичних та нефізичних елементів, та характеризується використанням комп'ютерів та електро-магнітного спектру для зберігання, зміни та обміну даними з використанням комп'ютерних мереж[6].

Ознаки та види[ред.ред. код]

Кіберпростір характеризується трьома основними ознаками:

  • це інформаційний простір;
  • він є комунікативним середовищем;
  • утворюється за допомогою технічних (комп'ютерних) систем.

Кіберпростір можна розглядати як 1) локальне середовище, у випадку функціонування засобу комп'ютерної техніки, який не підключено до мережі, та як розосереджене середовище, яке виникає в разі підключення засобу комп'ютерної техніки до 2) локальної або 3) глобальної мережі передачі даних (Інтернет)[7].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. — К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005.
  2. Gibson W. Neuromancer / W. Gibson. — London: HarperCollins, 1994
  3. Kapor M. Across the Frontier [Електронний ресурс / M. Kapor, J.P. Barlow, 1990. 10 July]
  4. Reno v. ACLU / 117 S.Ct. 2329, 2334–35 (1997)
  5. Рекомендация о развитии и использовании многоязычия и всеобщем доступе к киберпространству
  6. Tallinn Manual on the International Law Applicable to Cyber Warfare
  7. Манжай О. В. Використання кіберпростору в оперативно-розшуковій діяльності / О. В. Манжай // Право і безпека, 2009. — № 4 (31).

Література[ред.ред. код]

  • Кіберпростір як новий вимір геополітичного суперництва: моногр. / Д. В. Дубов. — К. : НІСД, 2014. — 328 с. — ISBN 978-966-554-240-7.
  • Кравцова М. О. Запобігання кіберзлочинності в Україні: монографія / М. О. Кравцова, О. М. Литвинов / [За загальною редакцією д-ра юрид. наук, проф. О. М. Литвинова]. — Харків: Панов, 2016. — ISBN 978-617-7293-94-0.
  • Манжай О. В. Використання кіберпростору в оперативно-розшуковій діяльності / О. В. Манжай // Право і безпека, 2009. — № 4 (31).

Посилання[ред.ред. код]