Вініфред Георг Зебальд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
В. Г. Зебальд
Вініфред Георг Зебальд
Зебальд Вініфред Георг.jpg
Псевдо Макс Зебальд
Народився 18 травня 1944(1944-05-18)
Вертах, Кемптен (Альгой), Німеччина
Помер 14 грудня 2001(2001-12-14) (57 років)
Норфолк, Англія
·серцева недостатність
Громадянство Німеччина Німеччина
Діяльність письменник, поет, професор, фотограф
Alma mater Університет Фрібура
Володіє мовами англійська і німецька[1]
Заклад Манчестерський університет
Членство Німецька академія мови і поезії
Нагороди
Сторінка в Інтернеті wgsebald.de

Ві́ніфред Ге́орг Зе́бальд (нім. Winfried Georg Sebald; нар. 18 травня 1944(19440518), Вертах, Кемптен (Альгой), Німеччина  — пом. 14 грудня 2001, Норфолк, Англія) — німецький письменник та літературний критик.

Життєпис[ред. | ред. код]

Зебальд народився у містечку Вертах другою дитиною в сім'ї Рози Еґельгофер і Георга Зебальда. Мав старшу сестру Гертруду, що народилася 1941 р., і молодшу — Беату — 1951 р.

З 1948 до 1963 Зебальд жив на півдні Німеччини, в альпійському селі Зонтгофен.

Батько, Георг — син залізничника, починав вчитися на слюсара, а в 1929 вступив до армії. Будучи солдатом Вермахту, піднявся до рангу капітана. До 1947 був у французькому воєнному полоні. З середини п'ятдесятих років, завершуючи сімдесят першим роком служив у Бундесвері (останнім часом у званні полковника). Проте, найбільше чоловічий вплив на Зебальда справляв дідусь по материній лінії, що 40 років пропрацював сільським жандармом.

Мати у 1943 році, напередодні народження сина пережила бомбардування в батьківському містечку Бамберг. З 1954 навчається в гімназії «Марія Стерн» в Імменштадті, потім з 1955 — в середній школі Оберстдорфа, де в 1963 і отримує атестат зрілості. 1956 помирає дід. Звільнений з військової служби за станом здоров'я, (порок серця) Зебальд зміг вивчати германістику в університеті Фрібурга), котрий закінчив 1966 року бакалавром. 1966 року емігрує до Англії, де одружується в 1967 році зі своєю подругою кінця шкільних років. 1976 переїхав разом із дружиною та дочкою до Хінгема в парафіяльний будинок у вікторіанському стилі із величезним напів здичавілим садом.[2]

1968 року пише магістерську про Карла Штернхайма. Згодом Зебальд стає лектором університету Манчестера; рік також викладає англійську та німецьку мови у приватній школі-інтернаті Institut auf dem Rosenberg в Сент-Галлен. З 1970 викладає в Університеті Східної Англії в Норвічі, пише докторську дисертацію про Альфреда Дьобліна 1988 року стає професором сучасної німецьклї літератури. З 1996 року — член німецької Академії мови і літератури.

Зебальд помер 14 грудня 2001 р. в результаті серцевого нападу в автомобільній аварії, в котру потрапив разом із дочкою Анною. Похований на кладовищі (святого Андрія) в Норвічі.

Свої імена Вініфред і Георг, Зебальд відкинув. Вініфред для нього було надто "нацистське" ім'я; родина та друзі кликали його Макс. Тісна дружба поєднує його з письменником Майклом Хамбургером і той перекладає деякі Зебальдові твори англійською.

Літературна творчість[ред. | ред. код]

Забальдів літературний доробок сформувався головним чином з кінця 1980-х років. У той час, як в Німеччині до середини дев*яностих про нього не було відомо. Велику популярність знайшов у Великій Британії, США та Франції, його тексти перекладала Сьюзен Зонтаґ. Сьогодні ж Зебальд один із найобговорюваніших німецькомовних авторів.

Багато текстів помітно меланхолійні. Важливим є питання про сенс та функції пам'яті. Автор присвячує твори травмованим людям: вигнанцям, які, як і Зебальд-оповідач, залишили свою країну і в чужій намагаються переорієнтуватися. Особливе значення для письменника має питання німецько-єврейських відносин. У підлітковому віці він був обурений мовчанням батькового покоління про події війни і про Голокост. Пізніше спрямовував свою критику також і проти мовчання літератури і суспільства, що проігнорвали знищення німецьких міст бомбардуваннями союзників. Аргументаційна дія есеїста і критика Зебальда безсумнівна. Професійно вів суперечку за моральну цілісність Альфреда Андерша, що мав певне відношення до Третього Рейху, яку він розв'язав в есе надрукованому 1993 року в журналі[3]. Врешті став підтримкою для германістики у Великій Британії і посередником німецькомовної літератури в англосакському просторі.

Nach der Natur. Ein Elementargedicht[ред. | ред. код]

Слідом за природою: елементарні вірші (1988) перша Зебальдова літературна робота у вузькому сенсі слова. Перші частини розповідають про художника Матіаса Ґрюневальда і про лікаря та натураліста Георга Вільгельма Стеллера (учасників другої камчатської експедиції Windsheim); остання третина відбувається у Вертах. На фоні стоять екзистенційні питання людства та біографія автора.

Schwindel. Gefühle[ред. | ред. код]

Запаморочення. Почуття (1990) Зебальд перетворює в чотири тісно переплетені між собою подорожніх розповіді з власного досвіду і меланхолійні спогади про Стендаля та Кафку, маршрутами яких і подорожує герой.

Die Ausgewanderten.Vier lange Erzählungen[ред. | ред. код]

Емігранти. Чотири довгі розповіді (1992) Містить історії життя чотирьох людей, побудовані частково на автентичних документах. В Паулеві Берейтері Зебальд втілює свого вчителя початкових класів із Зонтховена, історичному прототипу якого, Арміну Мюллеру як єврею, в нацистську епоху було заборонено навчати німецьких дітей. З вигаданого двоюрідного діда Амброса Адевальда Зебальд робить дворецького одного багатого єврея-американця, що помирає від психічного розладу часто охоплений жахами Першої світової війни. Йоханес Наеґелі, друг головного героя першої розповіді, має риси зебальдового діда. Історія Луїзи Ланценберг в останній частині, розповідає в літературній формі про народжену в 1891 році Тею Франк-Ґ.

Das Buch Die Ringe des Saturn. Eine englische Wallfahrt[ред. | ред. код]

Кільця Сатурна[en] «Одне англійське паломництво.» Книга — подорожні нотатки. Я-розповідач мандрує в меланхолійному настрої англійським графством Саффолк.

For Years Now (2001)[ред. | ред. код]

Збірка зебальдових коротких віршів англійською.

Austerlitz (2001)[ред. | ред. код]

Роман «Аустерліц» вважається шедевром Зебальда. У творі йдеться про пошуки шістдесятилітнім Жаком Аустерліцем свого походження.

Доробок[ред. | ред. код]

Літературні твори[ред. | ред. код]

  • Nach der Natur. Ein Elementargedicht. Greno, Nördlingen 1988, ISBN 3-89190-436-3; Eichborn, Frankfurt am Main, 2001, ISBN 3-8218-4713-1; als Taschenbuch: Fischer, Frankfurt am Main 1995, ISBN 3-596-12055-1.
  • Schwindel. Gefühle. Fischer, Frankfurt am Main 1990, ISBN 3-596-12054-3.
  • Die Ausgewanderten. Eichborn, Frankfurt am Main 1992, ISBN 3-8218-4093-5.
  • Die Ringe des Saturn. Eine englische Wallfahrt. Fischer, Frankfurt am Main 1995, ISBN 3-596-13655-5.
  • For years now. 2001.
  • Austerlitz. Hanser, München 2001, ISBN 3-446-19986-1; als Taschenbuch: Fischer, Frankfurt am Main 2003, ISBN 3-596-14864-2.
    • аудіокнига, читає Мішаель Крюґер / gelesen von Michael Krüger: Hörverlag, München 2017, 9 CD.
  • Unerzählt, 33 Texte. Hanser, München, 2003.
  • Campo Santo. Herausgegeben von Sven Meyer. Hanser, München 2003, ISBN 3-446-20356-7.
  • Über das Land und das Wasser. Ausgewählte Gedichte 1964–2001. Herausgegeben von Sven Meyer. Hanser, München 2008.

Есеїстика і літературознавство[ред. | ред. код]

  • Carl Sternheim: Kritiker und Opfer der Wilhelminischen Ära. Kohlhammer, Stuttgart 1969.
  • Der Mythus der Zerstörung im Werk Döblins. Ernst Klett, Stuttgart 1980.
  • Die Beschreibung des Unglücks. Zur österreichischen Literatur von Stifter bis Handke. 1985.
  • A radical stage: theatre in Germany in the 1970s and 1980s. (Radikale Bühne – Theater in Deutschland in den 1970er und 1980er-Jahren.) Herausgegeben von W.G. Sebald. Berg, Oxford 1988.
  • Unheimliche Heimat. Essays zur österreichischen Literatur. 1991.
  • Logis in einem Landhaus. (Autorenporträts über Gottfried Keller, Johann Peter Hebel, Robert Walser u.a.) 1998.
  • Luftkrieg und Literatur: Mit einem Essay zu Alfred Andersch. 1999.
  • Ich möchte zu ihnen hinabsteigen und finde den Weg nicht. Zu den Romanen Jurek Beckers. In: Sinn und Form 2/2010, S. 226–234

Інтерв'ю[ред. | ред. код]

  • Torsten Hoffmann (Hg.): »Auf ungeheuer dünnem Eis«. Gespräche 1971 bis 2001. Fischer-Taschenbuchverlag, Frankfurt am Main 2011, ISBN 978-3-596-19415-5.

Література[ред. | ред. код]

  • Elena Agazzi: La grammatica del silenzio di W. G. Sebald. Artemide, Roma 2007, ISBN 978-88-7575-046-6.
  • Marcel Atze / Franz Loquai (Hgg.): Sebald. Lektüren. Ed. Isele, Eggingen 2005, ISBN 3-86142-363-4.
  • Marcel Atze: Sebald in Freiburg, Deutsche Schillergesellschaft, Marbach am Neckar 2014 (Reihe Spuren, Heft 102). ISBN 978-3-937384-89-4
  • Heinz L. Arnold (Hg.): W. G. Sebald. Text + Kritik, Heft 158, 2003, ISBN 3-88377-728-5.
  • Klaus Bonn: Homoerotik, Hasard, Hysterie unter anderem. Zur Figuration der Männlichkeit bei W. G. Sebald. In Forum Homosexualität und Literatur, Nr. 49. Siegen 2007, ISSN 0931-4091, S. 5–40.
  • Ulrich von Bülow et al. (Hgg.): Wandernde Schatten. W. G. Sebalds Unterwelt. Marbacher Katalog Nr. 62. Deutsche Schillergesellschaft, Marbach 2008, ISBN 978-3-937384-45-0.
  • Jo Catling / Richard Hibbit (Hgg.): Saturn's Moons, W. G. Sebald – A Handbook. LEGENDA Modern Humanities Research Association and Maney Publishing 2011, ISBN 978-1-906540-02-9.
  • Scott Denham / Mark McCulloh: W. G. Sebald: History – Memory – Trauma. De Gruyter, Berlin / New York 2006, ISBN 3-11-018274-2.
  • Thomas Diecks. Sebald, W. G.. // Neue Deutsche Biographie. — Berlin: Duncker & Humblot, 2010. — Band 24. — S. 106 f. (Посилання).
  • Anton Distler: Kein Verstehen ohne fundamentale Ontologie. Eine philosophische Analyse des Werks von W. G. Sebald aufgrund der „existentiellen Psychoanalyse“ Jean-Paul Sartres. Königshausen & Neumann, Würzburg 2008, ISBN 978-3-8260-3812-9.
  • Anne Fuchs: „Die Schmerzensspuren der Geschichte.“ Zur Poetik der Erinnerung in W. G. Sebalds Prosa. Böhlau, Köln 2004, ISBN 3-412-08104-3.
  • Rüdiger Görner (Hg.): The Anatomist of Melancholy: Essays in Memory of W. G. Sebald. Iudicium, München 2003, ISBN 3-89129-774-2.
  • Rüdiger Görner: W. G. Sebald – Gespräch mit Lebenden und Toten. Bogen 48, Hanser, München / Wien 2001, ISBN 3-446-20032-0.
  • Mario Gotterbarm: Die Gewalt des Moralisten. Zum Verhältnis von Ethik und Ästhetik bei W. G. Sebald. Wilhelm Fink, Paderborn 2016, ISBN 978-3770560684.
  • Christina Hünsche: Textereignisse und Schlachtenbilder. Eine sebaldsche Poetik des Ereignisses. Aisthesis, Bielefeld 2012, ISBN 978-3-89528-903-3.
  • Franz Loquai: W. G. Sebald. Edition Isele, Eggingen 1997, ISBN 3-86142-103-8.
  • Gerhard Köpf (Hg.): Mitteilungen über Max. Marginalien zu W. G. Sebald. Laufen, Oberhausen 1998, ISBN 3-87468-142-4.
  • Michael Krüger (Hg.): W. G. Sebald zum Gedächtnis. Akzente. Zeitschrift für Literatur, Heft 1, 2003.
  • Florian Lehmann: Realität und Imagination. Photographie in W. G. Sebalds Austerlitz und Michelangelo Antonionis Blow Up. University of Bamberg Press, Bamberg 2013, ISBN 978-3-86309-140-8.
  • Sigurd Martin, Ingo Wintermeyer (Hgg.): Verschiebebahnhöfe der Erinnerung. Zum Werk W. G. Sebalds. Königshausen & Neumann, Würzburg 2007, ISBN 978-3-8260-3384-1.
  • James P. Martin: The crisis of cultural knowledge in [Michael Koehlmeier's „Telemach“, Christoph Ransmayr's „Morbus Kitahara“ and W. G. Sebald's „Die Ringe des Saturn“. Washington 2004, OCLC 177275147 (дисертація Georgetown University Washington D.C. 2004, 227 с.).
  • Mark McCulloh: Understanding W.G. Sebald. University of South Carolina Press, Columbia, SC 2003, ISBN 1-57003-506-7.
  • Tanja Michalsky: Zwischen den Bildern. W.G. Sebalds Gewebe der Erinnerung, in: Peter Geimer, Michael Hagener (Hgg.): Nachleben und Rekonstruktion. Vergangenheit im Bild, Wilhelm Fink, München 2012, ISBN 978-3-7705-5339-6, S. 251–275.
  • Bettina Mosbach: Figurationen der Katastrophe. Ästhetische Verfahren in W. G. Sebalds „Die Ringe des Saturn“ und „Austerlitz“. Aisthesis, Bielefeld 2008, ISBN 978-3-89528-645-2.
  • Michael Niehaus, Claudia Öhlschläger (Hgg.): W. G. Sebald. Politische Archäologie und melancholische Bastelei. Erich Schmidt Verlag, Berlin 2006, ISBN 3-503-07966-1.
  • Susanne Schedel: „Wer weiß, wie es vor Zeiten wirklich gewesen ist?“ Textbeziehungen als Mittel der Geschichtsdarstellung bei W. G. Sebald. Königshausen & Neumann, Würzburg 2004, ISBN 3-8260-2728-0.
  • Fridolin Schley: Kataloge der Wahrheit: Zur Inszenierung von Autorschaft bei W. G. Sebald. Göttingen: Wallstein, 2012, ISBN 978-3-8353-0960-9.[4]
  • Peter Schmucker: Grenzübertretungen: Intertextualität im Werk von W. G. Sebald. De Gruyter (Spectrum Literaturwissenschaft / Spectrum Literature) 2012, ISBN 978-3-11-027835-4.
  • Uwe Schütte: Weil nicht sein kann, was nicht sein darf. Anmerkungen zu W. G. Sebalds Essay über Jurek Beckers Romane, in: Sinn und Form 2/2010, S. 235–242.
  • Uwe Schütte: W. G. Sebald. Einführung in Leben und Werk. Vandenhoeck & Ruprecht, Göttingen 2011, ISBN 978-3-8252-3538-3.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  2. В. Г. Зебальд «Доктор Генри Селвин»
  3. Lettre International (W.G. Sebald: Between the Devil and the Deep Blue Sea — Alfred Andersch. Das Verschwinden in der Vorsehung. In: Lettre International, Heft 20, I. Vj./93
  4. Feldzüge eines Eroberers in: FAZ vom 4. Dezember 2012, Seite 30

Посилання[ред. | ред. код]

Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Searchtool.svg Max Sebald