Вісенте Пальмаролі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Вісенте Пальмаролі
ісп. Vicente Palmaroli
Vicente Palmaroli, de Perea.jpg
При народженні ісп. Vicente Palmaroli
Народження 5 вересня 1834(1834-09-05)
(Сарсалехо) Мадрид
Смерть 25 січня 1896(1896-01-25) (61 рік)
  Мадрид, Іспанія
Поховання San Justo cemetery[d]
Національність іспанець італійського походження
Громадянство Іспанія Іспанія
Жанр пейзаж, побутовий жанр, історичний живопис, портрет
Навчання Королівська академія витончених мистецтв Сан-Фернандо
Діяльність художник[1]
Напрямок академізм з помірними домішками імпресіонізму та неорококо, реалізм
Роки творчості 18541894

Вісенте Пальмаролі у Вікісховищі?


Вісенте Пальмаролі ( ісп. Vicente Palmaroli 5 вересня, 1834, (Сарсалехо) Мадрид — 25 січня, 1896, Мадрид ) — іспанський художник середини 19 ст. Створював портрети, брався за побутовий і батальний жанри. Працював в стилі академічного реалізму і того стилю, що був наближений до легковажного неорококо.

Ранні роки[ред.ред. код]

Походив з родини художника. Батько, Гаетано Пальмаролі, був італійським художником і літографом. Він же став першим вчителем для сина. Батько помер 1853 і син став чиновником-охоронцем в королівських колекціях.

Художня освіта і перебування в Італії[ред.ред. код]

1857 року він взяв відпустку з метою створити подорож до Італії для стажування в мистецтві.

В Римі він прєднався до колонії іспанських художників. що прибули туди раніше за нього. Серед них були — Діоскоро Пуебла, Бенет Меркейд, Луїс Альварес Катала, Хосе Касадо дель Алісал, Маріано Фортуні, Алехо Вера, Едоардо Росалесом.

1862 року Вісенте Пальмаролі дав дві власні картини (створені в Італії) на Національну виставку в Мадриді, де виборов перший приз.

Пальмаролі повернувся до Рима 1863 року і перебував у Італіії до 1866 року.

Залежність від салонного мистецтва і буржуазних смаків[ред.ред. код]

Вісенте Пальмаролі. «Міністр Антоніо Алькала Гальяно», бл. 1870 р.
Вісенте Пальмаролі. «Портрет Консепсьйон Мірамон», 1889 р.

Суттєве мистецтво Іспанії, його національні традиції грунтувались на суворому реалізмі і навіть натуралізмі. В 19 ст. Мистецтво Іспанії почало мінятисяу бік загальєвропейських процесів, в мистецтво, в живопис Іспанії прийшли як пейзажний жанр, так і легковажне неорококо. Якщо від запровадження пайзажу (і графіки як такої, що не мали поширення в монархічній країни) мистецтво Іспанії виграло, від запровадження неорококо посилилась лише декоративна його складова та запанували неглибокі і буржуазні смаки Паризького Салону .

Вісенте Пальмаролі, тісно пов'язаний з королівським двором Іспанії, починав як виученик академізму (малюнок«Христом миє ноги апостолам», антикізована картина «Приховане кохання», «Донька фараона знайшла немовля Мойсея» та інші). Він почав працювати в стилі, навіяному Паризьким Салоном і буржуазними митцями Франції на кшталт Ернеста Мейсоньє ( анекдотичні і безсюжетні ситуації з життя надзвичайно багатих верств населення, князів світських та церковникх, кардиналів, марнуючих життя на незначими дрібниці багатих жінок).

Згодом реалістична манера художника зміцніла лише в портретах. Він продовжив національну традицію подавати портретованих без ідеалізації, не приховуючи ні вад зовнішності, ні недоліків характерів («Автопортрет», «Міністр Антоніо Алькала Гальяно»). Поверхнево привабливими він залишив лише офіційні жіночі портрети ( «Портрет принцеси Ізабели де Бурбон», «Портрет Консепсьйон Мірамон», «Літні дні» ).

Про мало реалізовані потенції власного обдарування свідчила картина «Розстріл іспанців вояками армії Наполеона 3 травня 1808 року в Мадриді», 1871 рік. Але цей напрямок не отримав суттєвого продовження.

Адміністративна кар'єра і пепебування в Парижі[ред.ред. код]

  • Вісенте Пальмаролі включили до складу іспанської делегації на Всесвітню виставку у Парижі. Там же відбулась зустріч з салонним мистецтвом Ернеста Мейсоньє, що мало вплив і на творчість іспанського митця.
  • 1873 року Пальмаролі оселився в Парижі, де створював невеликого розміру картинки з анекдотичними і легковажними сюжетами на потребу буржуазної і багатої публіки.
  • 1883 року він перебрався у Рим, де отримав від короля Іспанії посаду директора Іспанської академії красних мистецтв.
  • 1894 року Вісенте Пальмаролі повернули до Мадрида, де він отримав призначення на посаду директора Музею Прадо. Пальмаролі утримував посаду директора Королівського музею Прадо до власної смерті у 1896 році. Переніс інсульт, став інвалідом і помер від ускладнень хвороби.

Обрані твори (перелік)[ред.ред. код]

  • «Донька фараона знайшла немовля Мойсея»
  • «Портрет скульптора Педро Колладо де Техада», 1858 р.
  • «Створення тонзури» («В цирюльні»)
  • «Хвороба кохання»
  • «Приховане кохання»
  • «Момент тиші»
  • «У кравчині»
  • «Захоплююча історія»
  • «Художник Вентура Мьєра», 1866 р.
  • «Портрет пані Консепсьон Мірамон»
  • «Шляхетна пані в блакитній сукні»
  • «Балерина» («За лаштунками театра»)
  • «Літні дні»
  • «Баталія при Тетуані»
  • «Міністр Антоніо Алькала Гальяно», 1870 р.
  • «Порцелянова зала в Королівському палаці в Мадриді», 1870 р.
  • «Розстріл іспанців вояками армії Наполеона 3 травня 1808 року в Мадриді», 1871 р.
  • «Густаво Адольфо Бекьєр в труні», 1871 р.
  • «Король Іспанії Амедео І», 1872 р.
  • «Жіноча модель в майстерні художника», 1880 р.
  • «Зізнання», 1883 р.

Обрані твори (галерея)[ред.ред. код]

Вісенте Пальмаролі. «Розстріл іспанців вояками армії Наполеона 3 травня 1808 року в Мадриді», 1871 рік.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

d:Track:Q2807d:Track:Q17502094d:Track:Q2882555