Віялка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віялка ХІХ ст. Україна. Полтавщина.
Віялка ХІХ ст. Готовий чистий продукт — надрешітний, пил і полова — підрешітний.

Ві́ялка[1] — пристрій, сільськогосподарська машина для провіювання, тобто очищення і калібрування зерна після обмолоту. Віялки замінили собою примітивні знаряддя (на зразок лопат, совків), якими здійснювали провіювання після молотьби ціпами.

У ранішні часи в основу роботи віялок було покладено процес просіювання на ситах (див. рис.). Сучасні віялки використовують також пневматичний спосіб очищення і калібрування зерна. Віялки найпростішої конструкції звалися ще млинками[2].

Історія[ред. | ред. код]

Китай[ред. | ред. код]

Китайська віялка з обертовим вентилятором, з енциклопедії Тяньгун Кайу , опублікованій 1637 Сун Інсіном.

У стародавньому Китаї вперше була застосована віялка з обертовим вентилятором, який створював повітряний потік для відділення полови. Про це написав у 1313 китайський першодрукар Ван Чжень у праці по сільському господарству «Нін Шу».[3]

Європа[ред. | ред. код]

В саксонських поселеннях в Нортумберленд, таких як Джефрін (нині Йіверінг), описаних Бедом,[4] були показані реконструкції будівель по розкопках, які мали протилежні входи. У коморах ці двері призначалися для створення протягу-вітродува[5]

Розроблена в Китаї техніка для віяння зерна не був сприйнята в Європі до 1700-х років, коли віялки стали використовуватися під назвою «морський вентилятор».[6] Віялки з обертовим вентилятором били експортовані в Європу голландськими моряками між 1700 і 1720 рр. Мабуть, вони отримали їх від голландських поселенців в Батавії на Яві, в Голландській Ост-Індії. Шведи імпортували аналогічні зразки з Південного Китаю приблизно в цей же час, а єзуїти доставили кілька штук до Франції з Китаю в 1720 році. До початку вісімнадцятого століття ніяких обертових вентиляторів на Заході не існувало.[7]

У 1737 році Ендрю Роджер, фермер з маєтку Каверс в Роксбургшіре, розробив віялку для кукурудзи, названу «віяльник». Її застосування було успішним, і сім'я продавала їх по всій Шотландії протягом багатьох років. Деякі шотландські пресвітеріанські священики побачили в віяльнику гріх проти Бога, бо вітер був ним створений спеціально, а штучний вітер був зухвалою і нечестивою спробою узурпувати те, що належить одному Богу.[8]

У грецькій міфології[ред. | ред. код]

Використання спеціальних совків для віяння хліба в Давньому Єгипті.

Вітродув-вентилятор (грец. λίκνον, «лікнон») згаданий в обрядах Діоніса і в Елевсинських містерії. Як зауважила Джейн Еллен Харрісон, «це було просте сільськогосподарське пристосування, яке перейшло в містику в релігії Діоніса».[9]

У поемі «Одіссея» мертвий оракул Тиресій повідомляє Одіссею, що він покине Ітаку з веслом, і буде відсутній, поки мандрівник не повідомить йому про ветродува-вентилятора, і в тому місці буде побудований храм Посейдону.

У Новому Завіті[ред. | ред. код]

В євангелії від Матвія в п. 3.12 записано про відділення зерен від плевел (хорошого від поганого) за допомогою «вітродувного вентилятора в твоїх руках» (редакція Американської Стандартної Біблії). У Новій Міжнародній Редакції переклад терміну змінений на «вітродувну лопату».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Віялка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Млинок // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. The Question of the Transmission of the Rotary Winnowing Fan from China to Europe: Some New Findings, Hans Ulrich Vogel, 8th International Conference on the History of Science in China
  4. Münzenberg, Hessen. Chapel and Palas (G.Binding, Burg Münzenberg, 1962)
  5. M.W.Thompson, The Rise of the Castle, (Cambridge University Press, 1991), 5-6.
  6. Broadcasting and winnowing, Antique Farm Tools
  7. Robert Temple, The Genius of China, p. 24
  8. Chambers, Robert (1885). Domestic Annals of Scotland. Edinburgh: W & R Chambers. p. 397.
  9. Harrison, Prolegomean to the Study of Greek Religion, 3rd ed. (1922:159).

Джерела[ред. | ред. код]