Габрієль Нарутович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Габріель Нарутович
Gabriel Narutowicz
Габріель Нарутович
Прапор
1-й Президент Польщі
Попередник: Нова посада
Наступник: Станіслав Войцеховський
8-й Міністр закордонних справ Польщі
Попередник: Константій Скірмунт
Наступник: Олександр Скшиньський
 
Партія: безпартійний
Професія: Гідроінженер
Національність: поляк
Народження: 17 березня 1865(1865-03-17)
Тельше, Ковенська губернія, Flag of Russia.svg Російська імперія
Смерть: 16 грудня 1922(1922-12-16) (57 років)
Варшава, Польща Польська Республіка
 
Нагороди: Орден Білого орла

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Габріель Наруто́вич (пол. Gabriel Narutowicz; 17 березня 1865, Тельше, Ковенська губернія (тепер — Литва) — 16 грудня 1922, Варшава, Польська Республіка) — перший президент Польщі, який пробув на посаді всього 5 днів, з 11 грудня (обраний 9) до вбивства 16 грудня 1922 року.

Професор Технологічного інституту в Цюриху, гідроінженер. Рідний брат Станіслава Нарутовича (Станісловас Нарутавичюс), який зробив кар'єру як литовський політик і брав участь у проголошені незалежності Литви у 1918 році.

Політична кар'єра[ред.ред. код]

Габріель Нарутович з'явився в польскій політиці у 1919 році як безпартійний депутат; був міністром громадських робіт, потім закордонних справ. Обраний на пост президента республіки Сеймом, після чого йому передав владу «Голова держави» маршал Юзеф Пілсудський.

Нарутович був підтриманий лівими і коаліцією національних меншин (євреїв, українців, литовців та ін.), тому одразу ж проти нього націоналістами була розгорнута кампанія. Вони називали його «президентом євреїв», «тим хто не знає польську» тощо.

Вбивство та наслідки[ред.ред. код]

16 грудня новообраний президент був застрелений на виставці у Варшаві екстремістом Елігіушем Невядомським — критиком-модерністом і художником крайньоправих поглядів. Невядомський був засуджений до смертної кари і розстріляний 31 січня 1923 року у Варшавській цитаделі. На похоронах вбивці були присутні 10 тисяч осіб і націоналісти оголосили його мучеником.

Вбивство Нарутовича посилило політичну нестабільность в державі й скепсис Юзефа Пілсудського щодо республіканської влади; ця криза закінчилася Травневим переворотом 1926 року.

Посилання[ред.ред. код]