Мар'ян Спихальський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мар'ян Спихальський
пол. Marian Spychalski
Marian Spychalski.jpg
Народився 6 грудня 1906(1906-12-06)[1]
Лодзь, Петроковська губернія, Російська імперія[1]
Помер 7 червня 1980(1980-06-07)[1] (73 роки)
Варшава, ПНР[1]
Поховання Військові Повонзки
Громадянство
(підданство)
Flag of Poland.svg Польща
Діяльність архітектор, політик, військовослужбовець
Alma mater Faculty of Architecture of Warsaw University of Technologyd
Учасник Друга світова війна
Посада Mayor of Warsawd
Військове звання Маршал
Партія Польська об'єднана робітнича партія і Польська робітнича партіяd
Нагороди

Ма́р'ян Спихальський (пол. Marian Spychalski, підпільний псевдонім — Марек, 6 грудня 1906 — 7 червня 1980) — польський військовий, державний і комуністичний діяч, маршал Польщі.

Біографія[ред. | ред. код]

Довоєнний період[ред. | ред. код]

Народився в Лодзі, що була тоді повітовим містом в Петроковської губернії Російської імперії, в багатодітній сім'ї робітника лодзинської фабрики Юзефа Спихальського, який був членом партії ППС — революційна фракція, і Францішки Лешкевич.

З 1929 року член Спілки незалежної соціалістичної молоді «Життя». У 1931 році закінчив Варшавський політехнічний інститут і в тому ж році вступив до Комуністичної партії Польщі. Багато працював архітектором в Варшаві і в Познані, за його проектами побудовані будівлі кількох шкіл і гімназій, будинок військового суду в Варшаві, церква на одному з варшавських кладовищ. У 1937 році отримав Гран-Прі на міжнародній виставці в Парижі. З 1935 року — генеральний директор Департаменту громадських будівель Варшави.

Друга світова війна[ред. | ред. код]

Після окупації нацистською Німеччиною території Польщі активно включився в Рух Опору в складі комуністичного крила. Будучи давнім і близьким соратником Владислава Гомулки, став одним з великих підпільних комуністичних керівників у Варшаві. У 1942 році — один з творців Гвардії Людової, в січні 1944 року переформована в Армію Людову. З січня 1944 року — заступник начальника Головного штабу Армії Людової, начальник управління інформації в Головному штабі.

У липні 1944 року вийшов на територію, звільнену Червоною Армією і призначений начальником Головного штабу Війська Польського. Однак оскільки Спихальський не мав військової освіти і досвіду бойових дій, він не міг принести значної користі на цій посаді, коли основним завданням Війська Польського стали не партизанські операції, а широкомасштабні бойові дії по звільненню країни. У вересні 1944 року переміщений на посаду мера Варшави (фактично до січня 1945 його повноваження поширювалися тільки на звільнену радянськими військами правобережну частину міста — Прагу).

Перший повоєнний час і арешт[ред. | ред. код]

З 1945 року — член Центрального Комітету і член Політбюро ЦК Польської робітничої партії, а також заступник Міністра оборони Польщі по політичній роботі. У 1948 році при створенні Польської об'єднаної робітничої партії обрано членом її Центрального Комітету і членом Політбюро.

Став однією з жертв боротьби за лідерство в Польщі між Владиславом Гомулкою і Болеславом Берутом, що закінчилася перемогою останнього. Спочатку в квітні 1949 року переміщений на менш важливу посаду Міністра відновлення і будівництва Польщі. Уже в листопаді того ж року на Пленумі ЦК ПОРП звинувачений в націоналістичному ухилі, непокору лінії партії, виведений з Політбюро і відправлений на роботу архітектором в міське управління Вроцлава.

У травні 1950 заарештований, незабаром заарештували і Владислава Гомулку. У висновку піддавався тортурам, визнав себе винним у багатьох злочинах (шпигунство на користь Англії, націоналізм, правий ухил). Однак незабаром після смерті І. В. Сталіна, арешту Л. П. Берії і негласного засудження практики репресій в СРСР, Б. Берут відмовився від ідеї судового процесу над Гомулкою, Спихальським і іншими заарештованими по їх справі. У той же час він не міг їх звільнити з ув'язнення без шкоди для свого авторитету, оскільки його особиста роль в їх арешт була добре відома. Спихальський продовжував залишатися в ув'язненні без суду, хоча допити і тортури були припинені, а умови утримання покращилися.

Реабілітація і робота на вищих постах[ред. | ред. код]

Через кілька днів після смерті Б. Берута в березні 1956 року Спихальський був звільнений і повністю реабілітований, а також відновлений у військовому званні. У жовтні того ж року його старий друг Владислав Гомулка прийшов до влади і став першим секретарем ЦК ПОРП. Спихальський негайно був введений до складу ЦК ПОРП і в Політбюро ЦК ПОРП, призначений заступником Міністра оборони Польщі — начальником Головного політичного управління Війська Польського. Через місяць, в листопаді 1956 року на категоричну вимогу Гомулки з Польщі був відкликаний міністр — маршал Польщі і Маршал Радянського Союзу К. К. Рокоссовський, і Спихальський був призначений на пост Міністра оборони. 7 жовтня 1963 він був проведений в маршали Польщі (останній, кому було присвоєно це звання).

Під час Польської політичної кризи 1968 року Спихальський в квітні 1968 року був звільнений з поста міністра і призначений Головою Державної Ради Польщі (вищий виконавчий пост в державі). У 1970 році Гомулка був відсторонений від влади і вже в грудні М. Спихальський звільнений з посади голови Державної Ради, виведений з Політбюро ЦК ПОРП, а в 1971 році і з складу ЦК.

Будучи відправленим на пенсію, перебував в керівництві деяких громадських організацій, запрошувався на урочисті заходи. Помер 7 червня 1980 року в Варшаві. Похований з вищими державними почестями на цвинтарі Військове Повонзкі.

Рідний брат Юзеф Спихальський до 1939 року служив офіцером у Війську Польському, покинув країну після окупації Німеччиною в 1939 році. У 1942 році перекинутий в Польщу з Лондона і взяв активну участь в діяльності Армії крайової. При спробі арешту агентами гестапо чинив опір і загинув в перестрілці.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]