Болеслав Берут

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Болеслав Берут
пол. Bolesław Bierut
PL Bolesław Bierut (1892-1956).jpg
Народився 18 квітня 1892(1892-04-18)[1][2]
Люблін, Люблінський повіт[d], Люблінська губернія, Російська імперія[3]
Помер 12 березня 1956(1956-03-12)[4][1][2] (63 роки)
Москва, СРСР[4]
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of Poland.svg Королівство Польща
Flag of Poland (1928–1980).svg Польська Республіка
Flag of Poland (1928–1980).svg ПНР
Діяльність політик
Володіє мовами польська
Членство Польський комітет національного визволення
Посада президент Польщі, президент Польщі і прем'єр-міністр Польщі
Партія Communist Party of Poland[d], Польська робітнича партія[d], Польська об'єднана робітнича партія і Польська партія соціалістична — лівиця
Конфесія атеїзм
У шлюбі з Małgorzata Fornalska[d] і Janina Górzyńska-Bierut[d]
Діти Aleksandra Jasińska-Kania[d], Krystyna Bierut-Maminajszwili[d] і Jan Chyliński[d]
Нагороди
орден «Будівельників Народної Польщі» Хрест Грюнвальда 1-го ступеня Партизанський Хрест Medal of Victory and Freedom 1945 медаль «За Варшаву 1939-1945»

Болеслав Берут (пол. Bolesław Bierut, псевдоніми Яно́вський, Іваню́к, То́маш, Бенько́вський, Рутко́вський, * 18 квітня 1892, с. Рури Єзуїтське біля Любліна, Російська імперія — 12 березня 1956, Москва, РРФСР, СРСР) — польський політичний і державний діяч прорадянського спрямування. Перший і єдиний президент ПНР. Офіцер НКВД. Переконаний сталініст.

Біографія[ред. | ред. код]

Отримав середню освіту.

З 1912 брав участь у лівацькому революційному русі, будучи членом ПСП — лівиці.

З грудня 1918 — член комуністичної партії Польщі (КПП).

У 1915—1923 — активіст профспілок кооперативів Польщі, потім — у КПП.

У 1923-1924 — член Виконавчого комітету окружної парторганізації в Заглембу-Домбровському.

У 1928 емігрував до СРСР, де з 1930 — слухач Міжнародної ленінської школи в Москві. Берута завербувало НКВС, після цього його переправлено для агентурної роботи в Австрію, потім Чехословаччину й Болгарію (1930-1932). За шпигунство та диверсійну діяльність засуджено до 7-ми років ув'язнення, але 1938 звільнено за амністією; втік до СРСР.

У 1939-1941 роках працював на окупованих територіях Польщі у структурах НКВС.

У роки Другої світової війни — один із послідовних сталіністів, ідеолог окупації Польщі та нав'язування країні радянського державного ладу. За рознарядкою НКВС СРСР, його включено в керівні органи Польської робітничої партії (ПРП, 1942). Вів підривну роботу на території Білорусі.

У 1943 закинуто на територію Польщі, що перебувала під контролем Німеччини. Працює над створенням мережі шпигунів-сталіністів.

Партійна кар'єра[ред. | ред. код]

Місце поховання, кладовище Військові Повонзки, Варшава

У 1943—1944 — член Секретаріату, 1944—1956 — член Політбюро ЦК Польської робітничої партії. 1 січня 1944 р. обрано на голову Крайової Ради Народової, перебував на цьому пості до 4-го лютого 1947 року.

21 липня 1944 створено Польський комітет національного визволення, що 31 грудня проголосив себе тимчасовим керівництвом.

У 1947—1952 р. — президент Польської Республіки (Польщі) й голова Державної Ради.

З вересня 1948  голова ЦК і Секретаріату ЦК.

У 1952-1954 р. — голова Ради Міністрів ПНР. З березня 1954 р. і до своєї смерті — перший секретар ПОРП.

З вересня 1948 — генеральний секретар ЦК ППР, з грудня 1948 — член Політбюро ЦК і голова ЦК Польської об'єднаної робітничої партії(ПОРП).

З березня 1954 р. — перший секретар ЦК ПОРП.

Був присутній як почесний гість на ХХ з'їзді КПРС. Після скандальної доповіді М. С. Хрущова «Про культ особистості та його наслідки» Берута розбив параліч, і він незабаром помер.

Пам'ять[ред. | ред. код]

  • Іменем Болеслава Берута названо вулицю в Мінську.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]