Ґадзінський Володимир Антонович
Володимир Антонович Ґадзінський | ||||
---|---|---|---|---|
Псевдонім | Йосиф Гріх[1][2], Оскар Редінг[1][2], Триліський[2] і Стефан Трипільський[1] | |||
Народився | 21 серпня 1888 або 1888[3] Краків, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина | |||
Помер | 11 серпня 1932 або 1932[3] Одеса, Одеська область, Українська СРР, СРСР | |||
Країна | Австро-Угорщина СРСР | |||
Національність | євреї[4] | |||
Діяльність | поет, публіцист, прозаїк, критик, перекладач | |||
Сфера роботи | творче та професійне письмоd[3], літературознавство[3], публіцистика[3] і видавнича справа[3] | |||
Мова творів | українська | |||
Роки активності | 1908–1932 | |||
Жанр | вірш, поема, повість, літературна критика | |||
Magnum opus | «Айнштайн», «Заклик Червоного Ренесансу», «Не-абстракти», «Фраґменти стихії» | |||
| ||||
Ґадзінський Володимир Антонович у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Роботи у Вікіджерелах |
Володи́мир Анто́нович Ґадзі́нський (псевдоніми — Йосиф Гріх, Оскар Редінг, Триліський[5], Стефан Трипільський[6]; 21 серпня 1888 або 1888, Краків, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина — 11 серпня 1932 або 1932, Одеса, Одеська область, Українська СРР, СРСР) — український поет, прозаїк, критик, публіцист, літературознавець, журналіст, перекладач.
Один із зачинателів «наукової» поезії в Україні. Член «Гарту», ВУСППу.
Народився 21 серпня 1888 року в Кракові (на той час — Австро-Угорщина) в єврейській родині[7]. Коли майбутньому письменнику виповнилося п'ять років, сім'я переїхала до м. Станіславова (нині — Івано-Франківськ) у Східній Галичині. Там Ґадзінський закінчив реальну польську школу (1906) і вступив до Львівської вищої політехнічної школи (1907–1909).
Упродовж 1909–1910 років перебував на військовій службі, далі навчався на фізико-математичному факультеті Віденського університету (1910–1913). До початку Першої світової війни працював учителем у гімназії[8].
Від серпня 1914 року — доброволець УСС, в їх Легіоні воював на Тернопільщині в 1915–1916 роках, потрапив у російський полон. У липні-вересні 1920 року в Тарнополі, працював у «Всегалвидав». У 1920 році перебрався на Наддніпрянську Україну. Належав до літературних організацій Спілки пролетарських письменників «Гарт», «Село і місто», ВУСПП.
1918 року вступив до КП(б)У, брав активну участь у партійному й громадському житті. Редагував журнал «Пролетарська освіта» (1920). Від 1921 року — у Москві, один із засновників літгрупи «Село і місто», автор збірки поем «З дороги» (1922)[9].
1923 року виступав проти формального методу в літературознавстві. Від 1925 року— викладач одеських вищих навчальних закладів, редактор журналу «Блиски» (1928—1929).
Автор поем «УСРР», «Айнштайн», «Земля» (всі — 1925), «Заклик Червоного Ренесансу» (1926), «Розум» (1929), поетичних збірок «З дороги» (1922), «Не-абстракти» (1927), фантастичної повісті «Кінець» (1927), збірки статей і рецензій «Фраґменти стихії» (1927). У рукописі залишився роман-трилогія «Звільнення України», а підготовлені до друку «Нотатки з історії української літератури» безслідно зникли[10].
Один із лідерів «Гарту», голова одеської філії Держвидавництва України.
Як публіцист виявив себе під час літературної дискусії 1925—1928 (низка статей в журналах, кн. «На безкровнім фронті»). Автор поем «Айнштайн», «Земля» (обидві — 1925), «Заклик Червоного Ренесансу» (1926), «Розум» (1929), фантастичної повісті «Кінець» (1927) та інших праць, позначених експресіонізмом. Експериментував із вживанням у високій поезії нових, промислових слів та значень: «бунтоносний чавун», «пегас на тракторі».
Пішов із життя 11 серпня 1932 року в Одесі від хвороби серця[5] (за іншими відомостями — від сухот[7]). Існують припущення, що покінчив життя самогубством, оскільки розчарувався в комуністичних ідеалах.
- 1922 — З дороги
- 1925 — Айнштайн; Земля
- 1926 — На безкровному фронті
- 1927 — Не-абстракти
- 1927 — Фрагменти стихії [Архівовано 25 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- 1927 — Кінець
- 1921 — Він і вона
- 1924 — Донбас
- 1925 — УССР
- 192 — Айнштайн
- 1925 — Земля
- 1926 — Заклик Червоного Ренесансу
- 1929 — Розум
- 1930 — Світло-Перекоп
- 19… — Кривавий Млин
- ↑ а б в повідомлення про смерть
- ↑ а б в г д е Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ повідомлення про смерть
- ↑ а б Металеві дні, 1932, с. 84.
- ↑ Герасимова, 2007.
- ↑ а б Степняк, 1932, с. 136.
- ↑ Автобіографії, 2015, с. 133.
- ↑ Віталій ГРИГОРЕНКО. «Московська трійця». Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 21 квітня 2015.
- ↑ День смерті українського поета, прозаїка, критика Володимира Ґадзінського[недоступне посилання з серпня 2019]
- Наукова поезія В. Ґадзінського[недоступне посилання з серпня 2019]
- Герасимова Г. П. Гадзінський Володимир Антонович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 14. — ISBN 966-00-0405-2. [Архівовано 16 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- Герасимова Г. П. Гадзінський Володимир Антонович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2007. — Т. 7 : Ґ — Ді. — 708 с. — ISBN 978-966-02-4457-3. [Архівовано 13 березня 2022 у Wayback Machine.]
- В. А. Ґадзінський : некролог // Металеві дні : журнал. — Одеса : ДВОУ-ЛІМ, 1932. — № 7–8. — липень-серпень. — С. 84–85 : іл.
- Самі про себе. Автобіографії українських митців 1920-х років/ Упоряд. Раїса Мовчан. — Київ : Кліо, 2015. — 640 с. — ISBN 978-617-7023-36-3.
- Стасюк В. Володимир Ґадзінський (1888–1932) // Західня Україна : журнал. — Харків, 1932. — № 10 (34). — жовтень. — С. 62–64. [Архівовано 31 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Степняк М. Володимир Ґадзінський : некролог // Червоний шлях : журнал. — Харків : ДВОУ-«Література і мистецтво», 1932. — № 7–8 (109–110). — липень-серпень. — С. 136–138. [Архівовано 30 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Гадзінський Володимир // Десять років української літератури (1917–1927) / А. Лейтес, М. Яшек. — Харків : ДВУ, 1928. — Т. 1 : Біо-бібліографічний. — С. 88–91, 119, 626. [Архівовано 10 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Григораш Д. Ґадзінський Володимир Антонович // Українська журналістика в іменах. — Львів : Львівська наукова бібліотека, 1997. — С. 42.
- Турчина Л. В. Літературний процес 1920-х років на півдні України крізь призму поглядів В. Ґадзінського // Наукові праці історичного факультету. — Запоріжжя : Запорізький національний університет, 2010. — Вип. XXVIII. — С. 227–230.
- Ґадзінський Володимир : [Про автора] // Українська авангардна поезія. 1910–1930. — К. : Смолоскип, 2014. — С 221–222.
- Волинський Б. Ґадзінський Володимир Антонович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 445. — ISBN 966-528-197-6.
- Крижанівський С. А. Гадзінський Володимир Антонович // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / Редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1988. — Т. 1 : А-Г. — С. . — ISBN 5-88500-003-4. [Архівовано 11 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Айзеншток І.. Володимир Ґадзінський. «Не — абстракти» : [Рецензія] // Червоний шлях : журнал. — Харків, 1927. — № 4. — С. 256–257.