Гайнц Фішер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гайнц Фішер
Heinz Fischer
нім. Heinz Fischer
Гайнц Фішер Heinz Fischer

Час на посаді:
8 липня 2004 — 8 липня 2016
ПопередникКлестіль Томас
НаступникАлександер ван дер Беллен
Час на посаді:
2004 — 2016

Народився9 жовтня 1938(1938-10-09) (81 рік)
Грац, Штирія
Політична партіяСоціал-демократична партія Австрії
ДружинаМаргіт Біндер
heinzfischer.at

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Гайнц Фі́шер (нім. Heinz Fischer; нар. 9 жовтня 1938) — австрійський державний і політичний діяч, федеральний президент Австрії з 8 липня 2004 року по 8 липня 2016 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив юридичний факультет Віденського університету. У 1993 році став професором Інсбрукського університету. У 1971 вперше став членом парламенту. З 1983 по 1987 був міністром науки в коаліційному уряді Фреда Зіноваца.[1] У 1990 році він став президентом Австрійської Національної ради і працював в цій якості до 2002 року. З 2002 по 2004 він був віце-президентом. 10 січня 2004 був висунутий Соціал-демократичною партією Австрії на пост президента Австрії і переміг на виборах, набравши 52,39 % голосів виборців.

23 листопада 2009 він виставив свою кандидатуру на пост президента Австрії на виборах 2010 повторно, заявивши про це на YouTube. Австрійці не виявили цікавості до виборів та була зафіксована найменша явка виборців на дільниці для голосування.[2] 25 квітня 2010 Фішер переміг, набравши 79,3 відсотка голосів і він був переобраний на другий шестирічний термін.[3]

Зараз, за даними опитувань, він є найпопулярнішим політиком Австрії. Критики відзначають, що Фішер завжди уникає конфліктів. Одружений, має двоє дорослих дітей.

Політичне життя[ред. | ред. код]

Після навчання Фішер був першим з 1962 року в парламенті секретарем соціалістичної парламентської групи, що діє з 1971 року, і він був обраний до Національної ради до якої він, за винятком часу його роботи як міністра з науки (1983—1987), належав аж до 2004 року.

У 1975 році він був головою Соціал-демократичної партії, з 1977 року заступник голови. У період з 1983 по 1987 рік він працював у Федеральному міністерстві у справах освіти, науки і культури на пості міністра науки у федеральному уряді Зіноваца . У 1990 році він став президентом Національної Ради Австрії. Фішер залишався на цій посаді до 2002 року. З 2002 по 2004 рік він був, під час коаліції партій АНП-АПС, заступником спікера нижньої палати.

Президентство[ред. | ред. код]

У січні 2004 року він висунув свою кандидатуру на пост австрійського федерального президента. 10 березня Гайнц Фішер подав у відставку з поста члена федеральної виконавчої влади та заступника голови Соціал-демократичної партії. Вибори відбулися 25 квітня. Фішер виграв з 52,39 % голосів, з перевагою в 4,78 % над Бенітою Ферреро-Вальднер ( Народна партія , підтримана також Партією свободи). 8 липня 2004 Фішер був приведений до присяги як восьмий Президент Австрії. З вступом посаду 8 липня 2004 року, він призупинив членство в СДПА.

23 листопада 2009 він виставив свою кандидатуру на пост Федерального президента Австрії, а на виборах 2010 року він повторно, заявивши про це в YouTube, переміг переважною більшістю голосів. Австрійці не проявили інтересу до виборів і саме на цих виборах зафіксована найменша явка до виборчих пунктів. 25 квітня 2010 Фішер переміг, набравши 79,3 % голосів при явці 53,6 % і він був переобраний на другий шестирічний термін.

Українська криза 2014[ред. | ред. код]

На фоні анексії Криму і підтримки озброєних сепаратистів на сході України Росією, 24 квітня 2014 приймав у Відні з офіційним візитом президента Росії Путіна. У рамках цього візиту, незважаючи на критику партнерів з ЄС та НАТО, було підписано угоду між російським Газпромом та австрійським енергетичним концерном OMV щодо будівництва австрійської ділянки газогону Південний потік. На спільній прес-конференції Фішер зокрема сказав:[4][5]

« Я сподіваюся, що від сьогоднішньої зустрічі у Відні підуть імпульси, які додадуть поштовху мирному рішенню (конфлікту в Україні) »
« Ніхто не може сказати мені, чому газопровід, який перетинає НАТО і країни ЄС не може пройти по 50 кілометрах австрійської території? »

Нагороди[ред. | ред. код]

* Великий офіцер Ордену За заслуги перед Італійською Республікою
* Кавалер Великого хреста ордена Святого Олафа
* Великий Хрест ордену Великого лева (1992)

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]


Попередник:
Томас Клестіль
Федеральний президент Австрії
2004-2016
Наступник:
Александер Ван дер Беллен