Гай Папірій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гай Папірій
лат. C.Papirius
Народився 6 століття до н. е.
невідомо
Помер невідомо
невідомо
Громадянство
(підданство)
Стародавній Рим
Діяльність священик, політик
Суспільний стан патрицій
Посада давньоримський сенатор[d][1] і Pontifex Maximus[1]
Батько невідомо[2]
Мати невідомо[2]

Гай Папірій — великий понтифік часів давньоримського царя Тарквинія Гордого (?- 495 н. е.), відомий правник часів останніх царів Риму.

Життєпис[ред. | ред. код]

Стосовно Гая Папірія мало відомостей. Він був представників патриціанського роду Папірієв, першим відомим з цього роду, сенатором за часів царя Тарквінія II Гордого. У 509 році до н. е. той домігся обрання Гая Папірія великим понтифіком Риму. Найвідомішою справою Гая Папірія є складання збірки усіх законів часів володарювання у Римі царів — Jus Civile Papirianum. Про подальше життя нічого невідомо.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Salvatore Tondo, Leges regiae e paricidas, Firenze, Leo S. Olschki Editore, pp. III — 214 ISBN (італ.)
  1. а б Thomas Robert Shannon Broughton The Magistrates of the Roman RepublicSociety for Classical Studies, 1951. — ISBN 0-89130-812-1, 0-89130-811-3
  2. а б http://www.strachan.dk/family/papirius.htm