Луцій Цецилій Метелл Далматік

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Луцій Цецилій Метелл Далматік
Помер 103 до н. е.
Громадянство
(підданство)
Стародавній Рим
Діяльність політик, військовослужбовець
Посада давньоримський сенатор[d], цензор і консул
Батько Луцій Цецилій Метелл Кальв
Брати, сестри  • Caecilia Metella Calva[d] і Квінт Цецилій Метелл Нумідійський
Діти Цецилія Метелла Далматік і Луцій Цецилій Метелл

Луцій Цецілій Метелл Далматік (лат. Lucius Caecilius Metellus Dalmaticus; 155 — 103 роки до н. е.) — політичний діяч Римської республіки, великий понтифік з 114 до 103 року до н. е.

Опис[ред. | ред. код]

Походив з роду нобілів Цециліїв Метеллів. Син Луція Цецилія Метелла Кальва, консула 142 року до н. е.

У 122 році до н. е. був претором Риму, у 119 році до н. е. його обрано консулом разом з Луцієм Аврелієм Коттою. Під час консульства намагався завадити прийняттю законопроекту Гая Марія стосовно голосування, втім останній як народний трибун наказав відвести Метелла до в'язниці, чим зламав його спротив. Цецилій Метелл у 118 році до н. е. отримав як проконсул провінцію Далмацію. Тут він залишався до 117 року до н. е. Розпочав війну з далматинцями і, хоча не вів активних бойових дій з ними, отримав від сенату тріумф.

У 115 році до н. е. його обрано цензором. На цій посаді виключив з сенату 32 особи, які не відповідали статусу та цензу сенатора. Також боровся з Аппулеєм Сатурніном.

У 114 році став членом колегії понтифіків й практично відразу обраний новим великим понтифіком. На цій посаді вів слідство щодо весталок Емілії, Ліцинії, Марції. Відбудував храм Кастора у Римі.

Родина[ред. | ред. код]

Діти:

  • Луцій Цецилій Метелл
  • Марк Цецилій Метелл
  • Цецилія Метелла Далматік, дружина Марка Емілія Скавра (1-й раз), Луція Корнелія Сулли (2-й раз).

Джерела[ред. | ред. код]

  • Karl-Ludwig Elvers: [Caecilius I 24] C. Metellus Delmaticus, L. // Der Neue Pauly. Bd. 2, 1997, Sp. 888f. (нім.)
  • Manuel Dejante Pinto de Magalhães Arnao Metello and João Carlos Metello de Nápoles, «Metellos de Portugal, Brasil e Roma», Torres Novas, 1998 (порт.)