Севрук Галина Сильвестрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Галина Сильвестрівна Севрук
Дата народження 18 травня 1929(1929-05-18) (88 років)
Місце народження Самарканд, Узбецька РСР, СРСР
Національність українка
Жанр декоративна настінна кераміка, мозаїка, графіка
Напрямок декоративне мистецтво

Севру́к Гали́на Сильве́стрівна (нар. 18 травня 1929(19290518), Самарканд, Узбецька РСР, СРСР) — київська художниця, кераміст-монументаліст. Учасник Клубу творчої молоді (1960–1964). Співавторка (разом з Опанасом Заливахою й Людмилою Семикіною) знищеного в травні 1964 року вітражу в Київському університеті. 1968 року виключена з Спілки художників України за підписання «Листа-протесту 139» на захист репресованих.

Працює в кераміці, мозаїці, графіці. Автор керамічних пано з української історії й міфології, зокрема «Ярославна» (1964), «Лада» (1968) й ін. Заслужений художник України (2005), відновлене членство Спілки художників України.

Біографія[ред.ред. код]

Народилася 1929 року в родині архітектора Сильвестра Севрука в Самарканді. Родина через рік повернулася на Україну. Після навчання в художній школі при Київському художньому інституті Галина Севрук вступає до нього на факультет живопису, який закінчила 1959 року[1].

Подруга Алли Горської.

Твори[ред.ред. код]

1963 року Галина Серврук створила перший значний монументальний твір у техніці набірної мозаїки «Лісова пісня», а ще через рік — панно «Лілея». Нею створено понад 500 камерних керамічних пластів з історії України (образи Ярославни, козака Сірка, дочки Ярослава Мудрого — королеви Франції Анни) та понад 30 монументальних керамічних панно в архітектурних спорудах Києва, Чернігова, Одеси, Алушти тощо[1].

Художниця більше працює в глині без широкого використання полив, вводить колір як доповнення. Вироби Галини Севрук відзначаються красивим силуетом, високою культурою пластики і колориту, ясністю художнього образу[2].

Вітраж «Шевченко. Мати»[ред.ред. код]

У 1964 році Галина Севрук у співавторстві з Аллоллю Горською, Опанасом Заливахою, Людмилою Семикіною та Галиною Зубченко до 150-річчя Тараса Шевченка у вестибюлі Червоного корпусу КНУ створила вітраж «Шевченко. Мати». Скликана після цього комісія кваліфікувала цей вітраж як ідейно ворожий, тож він був знищений адміністрацією університету. Аллу Горську і Людмилу Семикіну через це виключили зі Спілки художників, щоправда, через рік відновили.

Кераміка[ред.ред. код]

  • «Лісова пісня» (1963)
  • «Лілея» (1964)
  • «Плач Ярославни» (1964)
  • «Чумак» (1964)
  • «Лада» (1968)
  • «Кошовий Самійло Кішка» (1969)
  • «Богдан Хмельницький з військом» (1969)
  • «Козак-Нетяга» (1969)
  • «Козак на варті» (1969)
  • «Прелесник та русалочка» (1970)
  • «Мавка та Лукаш» (1970)
  • «Десна» (1980)
  • «Іван Мазепа» (1990-ті)
  • «Молитва» (1994)
  • "Козак Мамай"(1994)

Графіка[ред.ред. код]

Ілюстрації до книжок:

  • Запорізький дуб, фоторозповідь. «Мистецтво» Київ, 1971
  • Давня кам'яна скульптура, фоторозповідь. «Мистецтво» Київ, 1972
  • Гончаренко Марія, Структури Я, поезії. «Сполом» Львів, 2001

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Софійська гончарня. Галина Севрук.
  2. Жоголь Л. Є. Декоративне мистецтво в інтер'єрі житла. — К. : Будівельник, 1973. — С. 61.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.