Перейти до вмісту

Гальцев Юрій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Юрій Миколайович Гальцев
рос. Юрий Николаевич Гальцев Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженніЮрій Миколайович Гальцев
Дата народження12 квітня 1961(1961-04-12) (65 років)
Місце народженняКурган, РРФСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоСРСР СРСРРосія Росія
Alma materКурганський державний університетd і Російський державний інститут сценічних мистецтв Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіIsaak Shtokbantd Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіяактор, клоун, телеведучий, пародист, співак, стендап-комік, комік, ведучий, театральний педагог, гуморист, телеактор, гітарист, акордеоніст, актор озвучування Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладРосійський державний інститут сценічних мистецтв, Musical-Dramatic Theatre "Buff"d, Театр естради імені А. І. Райкінаd, Theater Litsedeyd і Liteiny Theatred Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
IMDbID 0303366 Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Гальцев Юрій Миколайович у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Ю́рій Микола́йович Га́льцев (рос. Юрий Николаевич Гальцев; нар. 12 квітня 1961(19610412), Курган, РРФСР, СРСР) — радянський і російський актор театру, кіно і телебачення, комік, клоун, педагог, гуморист, артист естради, пародист, співак, гітарист, акордеоніст, телеведучий. Заслужений артист Російської Федерації (2003)[1].

Підписав листа російських діячів культури на підтримку політики президента РФ В. Путіна щодо російської військової інтервенції в Україну[2].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 12 квітня 1961 року. Закінчив школу № 31. У 1978—1983 навчався в Курганському машинобудівному інституті за спеціальністю «Автомобільне господарство». Будучи студентом, очолив агіттеатр, грав і співав у ВІА «Трувери». Отримавши інженерну освіту, вирішив зробити творчу кар'єру і 1988 року закінчив Ленінградський інститут театру, музики та кінематографії за спеціалізацією «Музично-мовленнєва естрада» (курс І. Р. Штокбанта).

Живе в Санкт-Петербурзі. Працює в різних жанрах: частівки, пантоміма.

Служив у театрах:

  • «Буф» (1989—1995). Грав в естрадних виставах «Гахан та його друзі», «Чорний кіт», «Здрастуйте, товариші, або Ваш вихід, актор!», «Вокзал „Надія“», «Ах, кабаре!» і виставі «Бал злодіїв» (Петро Боно).
  • «Фарси» (1993—1995) Грав у виставах «Фантазії, або Шість персонажів в очікуванні вітру», «Стриптиз», «Три мушкетери».
  • «На Літєйному»[3].
  • «Лицедії» (1995—1998). грав в спектаклях «Доктор Пирогофф» (Матрос), «Асистент-ревю» (Клоун), «Катастрофа» (Пожежник).

1999 року організував власний «УТЮГ» — «Універсальний театр Юрія Гальцева», де грав у спектаклях «Віртуози Неви», «Юра з Петербура», «Веселі картинки». 2000 року став лауреатом Кубка Аркадія Райкіна на міжнародному фестивалі «MORE SMEHA» в м. Рига. Єдиний лауреат в історії фестивалю, що отримав Кубок А. Райкіна з рук М. М. Жванецького.

У грудні 2008 був призначений художнім керівником петербурзького Театру естради[4].

Викладає в Санкт-Петербурзькій державній академії театрального мистецтва.

З листопада 2010 разом зі своїм творчим напарником Геннадієм Вєтровим веде гумористичну телепередачу «Два Веселих Гуся». Разом з колегами по естраді проводить в Кургані фестиваль мистецтв «Середина літа».

Громадянська позиція

[ред. | ред. код]

У березні 2014 року підписав листа на підтримку політики президента Росії Володимира Путіна щодо російської військової інтервенції в Україну.

Фігурант бази даних центру «Миротворець» як особа, яка незаконно відвідувала окупований Росією Крим, свідомо порушуючи державний кордон України[5].

Творчий доробок

[ред. | ред. код]

Дискографія

[ред. | ред. код]

Фільмографія

[ред. | ред. код]
  1. 1986 Джек Восьмьоркін — «Американець»
  2. 1989 Філіпп Траум
  3. 1992 Рекет Сирулієв ? наркокур'єр
  4. 1997 Історія про Річарда, Мілорда та прекрасну Жар-птицю
  5. 1997 Шизофренія бандит-ґвалтівник
  6. 1998 Любов зла…
  7. 1998 Про виродків та людей
  8. 1998 Вулиці розбитих ліхтарів (серія «Підстава») Юрик (в титрах Валера)
  9. 1999 Агент національної безпеки-1 (12 серія «Транзит») Хобот (†)
  10. 1999 Нові пригоди ментів (серія «Йшла Саша по шосе…») Сергій Сердюк
  11. 2000 Вбивча сила експерт Юрій
  12. 2000 Вулиці розбитих ліхтарів. Менти-3 вокал
  13. 2000 Імперія під ударом А. І. Франк, приват-доцент
  14. 2001 Вбивча сила 2 Юрій, експерт
  15. 2001 Чорний ворон
  16. 2001 Ключі від смерті
  17. 2001 Російські страшилки
  18. 2002 Розповідь про Федота-стрільця
  19. 2002 Повелитель калюж Єпашка, помічник доктора Смога
  20. 2003 З Новим роком! З новим щастям! Апокін
  21. 2004 Тимур і його командос Командос
  22. 2004 Сорочинський ярмарок піп
  23. 2005 Дванадцять стільців панотець Федір
  24. 2005 Жмурки Серьога (озвучування)
  25. 2005 Новорічний кілер
  26. 2006 Російські гроші Линяєв
  27. 2006 Єралаш (випуск № 217 «Жага знань»)
  28. 2006 Бідна крихітка
  29. 2006 Зоряні канікули Шоумен
  30. 2007 Королівство кривих дзеркал Прем'єр-міністр Абаж
  31. 2008 Гітлер капут! Мюллер
  32. 2009 Золота рибка Старуха
  33. 2009 Золотий ключик Буратіно
  34. 2009 Найкращий фільм 2 глашатай
  35. 2009 Банкрут Подхалюзін
  36. 2010 Людина з бульвару Капуцинок мер
  37. 2010 Морозко цар
  38. 2011 Нові пригоди Аладдіна султан
  39. 2012 Ржевський проти Наполеона мер
  40. 2012 Червона Шапочка голий король
  41. 2012 Вулиці розбитих ліхтарів-12 Едуард Заславський, інформатор
  42. 2014 — три богатирі (мюзикл)
  43. 2014 Таємниця принцес церемонемейстер

Озвучував мультфільми

[ред. | ред. код]

Телепередачі

[ред. | ред. код]

З кінця 90-х Юрій Гальцев — постійний учасник гумористичних телепередач: «Вєтровик, або Рояль в кущах», «Сміхопанорама», «Кишкін дім», «Аншлаг», «Ізмайловський парк», «Юрмаліна», «Два веселих гуся», «Дві зірки». На каналі «Росія» пройшли два бенефіси актора. Брав участь у програмах «Форт Боярд» та «Жорстокі ігри».

2012 року брав участь як член журі у телепередачі «ШоумаSтгоуон» українського каналу «Новий канал».

Знімання в рекламі

[ред. | ред. код]
  • ТВ-ролик російсько-американської компанії «Юніленд».
  • ТВ-ролики супермаркетів електроніки та побутової техніки «Телемакс» (5 різних роликів).

Музика

[ред. | ред. код]
  • Записав з групою Дмитра Некрасова «ДНК-Нижній Новгород» пісню «Денежка».

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • 1995 — На всесвітньому фестивалі клоунади та пантоміми у Франції (Бордо) удостоєний титулу «Гумове обличчя»
  • 1999 — Гран-прі Всеросійського конкурсу артистів естради (Москва)
  • 1999, 2000 — Міжнародний клоунський приз «Золотий ніс» (Рига)
  • 2000 — звання «Найкращого актора року».
  • 2000 — Кубок Аркадія Райкіна та Золота медаль фестивалю сатири та гумору «MORE SMEHA» (Рига)
  • 2001 — «Найкращий актор року» (Санкт — Петербург)
  • 2001 — Приз фестивалю «Золотий Остап» (Санкт-Петербург)
  • 2008 року Юрій брав участь у проекті «Дві зірки» на Першому каналі разом із співачкою Жасмін та дійшов до фіналу.

Співпраця

[ред. | ред. код]

Особисте життя

[ред. | ред. код]
  • син Михайло Гальцев від першого шлюбу[6];
    • онук Юрій Михайлович Гальцев (н. липні 2003)[6];
  • дружина з 1987[6] — актриса Ірина Ракшина;
  • дочка Марія Гальцева[7].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Награждён Указом Президента России № 537 от 19 мая 2003 года. Архів оригіналу за 20 червня 2012. Процитовано 25 лютого 2014.
  2. [Архівовано 11 березня 2014 у Archive.is] Деятели культуры России — в поддержку позиции Президента по Украине и Крыму / Министерство культуры Российской Федерации (рос.)
  3. Юрий Гальцев — биография — Кино-Театр. РУ. Архів оригіналу за 23 серпня 2011. Процитовано 25 лютого 2014.
  4. Гальцев назначен худруком петербургского Театра эстрады [Архівовано 16 грудня 2008 у Wayback Machine.] // Взгляд. — 15 декабря 2008
  5. Гальцев Юрій Миколайович [Архівовано 4 квітня 2017 у Wayback Machine.] // «Миротворець»
  6. 1 2 3 Радиокурган — Олег Старцев про Гальцева. Архів оригіналу за 8 лютого 2012. Процитовано 25 лютого 2014.
  7. Ирина Ракшина — биография — Кино-Театр. РУ. Архів оригіналу за 25 січня 2012. Процитовано 25 лютого 2014.

Посилання

[ред. | ред. код]