Гальцев Юрій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юрій Гальцев
Гальцев Юрий.jpg
Ім'я при народженні Юрій Миколайович Гальцев
Дата народження 12 квітня 1961(1961-04-12) (58 років)
Місце народження Курган, РРФСР
Громадянство СРСР СРСРРосія Росія
Alma mater Kurgan State University[d]
Професія актор, співак
Нагороди
IMDb ID 0303366
Гальцев Юрій Миколайович у Вікісховищі?

Ю́рій Микола́йович Га́льцев (рос. Юрий Николаевич Гальцев; нар. 12 квітня 1961(19610412), Курган, Російська РФСР) — російський артист естради та клоунади, актор кіно, заслужений артист Росії (2003)[1].

Один з артистів, які підписали листа на підтримку політики президента Росії Володимира Путіна щодо російської військової інтервенції в Україну.[2]

Життєпис[ред. | ред. код]

Живе в Санкт-Петербурзі. Працює в різних жанрах: частівки, пантоміма.

Закінчив школу № 31.

У 1978—1983 навчався в Курганському машинобудівному інституті за спеціальністю «Автомобільне господарство». Будучи студентом, очолив агіттеатр, грав і співав у ВІА «Трувери». Отримавши інженерну освіту, вирішив зробити творчу кар'єру і 1988 року закінчив Ленінградський інститут театру, музики та кінематографії за спеціалізацією «Музично-мовленнєва естрада» (курс І. Р. Штокбанта).

Служив у театрах:

  • «Буф» (1989—1995). Грав в естрадних виставах «Гахан та його друзі», «Чорний кіт», «Здрастуйте, товариші, або Ваш вихід, актор!», «Вокзал „Надія“», «Ах, кабаре!» і виставі «Бал злодіїв» (Петро Боно).
  • «Фарси» (1993—1995) Грав у виставах «Фантазії, або Шість персонажів в очікуванні вітру», «Стриптиз», «Три мушкетери».
  • «На Літєйному»[3].
  • «Лицедії» (1995—1998). грав в спектаклях «Доктор Пирогофф» (Матрос), «Асистент-ревю» (Клоун), «Катастрофа» (Пожежник).

1999 року організував власний «УТЮГ» — Універсальний театр Юрія Гальцева, де грав у спектаклях «Віртуози Неви», «Юра з Петербура», «Веселі картинки». 2000 року став лауреатом Кубка Аркадія Райкіна на міжнародному фестивалі «MORE SMEHA» в м. Рига. Єдиний лауреат в історії фестивалю, що отримав Кубок А. Райкіна з рук М. М. Жванецького.

У грудні 2008 був призначений художнім керівником петербурзького Театру естради[4].

Викладає в Санкт-Петербурзькій державній академії театрального мистецтва.

З листопада 2010 разом зі своїм творчим напарником Геннадієм Вєтровим веде гумористичну телепередачу «Два Веселих Гуся». Разом з колегами по естраді проводить в Кургані фестиваль мистецтв «Середина літа».

Громадянська позиція[ред. | ред. код]

У березні 2014 року підписав листа на підтримку політики президента Росії Володимира Путіна щодо російської військової інтервенції в Україну.

Фігурант бази даних центру «Миротворець» як особа, яка незаконно відвідувала окупований Росією Крим, свідомо порушуючи державний кордон України[5].

Творчий доробок[ред. | ред. код]

Дискографія[ред. | ред. код]

Фільмографія[ред. | ред. код]

  1. 1986 — Джек Восьмьоркін — "американець"
  2. 1989 — Філіп Траум
  3. 1992 — Рекет — Сирулієв ? наркокур'єр
  4. 1997 — Історія про Річарда, Мілорда та прекрасну Жар-птицю
  5. 1997 — Шизофренія — бандит-ґвалтівник
  6. 1998 — Любов зла…
  7. 1998 — Про виродків та людей
  8. 1998 — Вулиці розбитих ліхтарів (серія «Підстава») — Юрик (в титрах Валера)
  9. 1999 — Агент національної безпеки-1 (12 серія «Транзит») — Хобот (†)
  10. 1999 — Нові пригоди ментів (серія «Йшла Саша по шосе…») — Сергій Сердюк
  11. 2000 — Вбивча сила — експерт Юрій
  12. 2000 — Вулиці розбитих ліхтарів. Менти-3 — вокал
  13. 2000 — Імперія під ударом — А. І. Франк, приват-доцент
  14. 2001 — Вбивча сила 2 — Юрій, експерт
  15. 2001 — Чорний ворон
  16. 2001 — Ключі від смерті
  17. 2001 — Російські страшилки
  18. 2002 — Розповідь про Федота-стрільця
  19. 2002 — Повелитель калюж — Єпашка, помічник доктора Смога
  20. 2003 — З Новим роком! З новим щастям! — Апокін
  21. 2004 — Тимур і його командос — Командос
  22. 2004 — Сорочинський ярмарок — піп
  23. 2005 — Дванадцять стільців — Батько Федір
  24. 2005 — Жмурки — Серьога (озвучування)
  25. 2005 — Новорічний кілер
  26. 2006 — Російські гроші — Линяєв
  27. 2006 — Єралаш (випуск № 217 «Жага знань»)
  28. 2006 — Бідна крихітка
  29. 2006 — Зоряні канікули — Шоумен
  30. 2007 — Королівство кривих дзеркал — Прем'єр-міністр Абаж
  31. 2008 — Гітлер капут! — Мюллер
  32. 2009 — Золота рибка — Старуха
  33. 2009 — Золотий ключик — Буратіно
  34. 2009 — Найкращий фільм 2 — глашатай
  35. 2009 — Банкрут — Подхалюзін
  36. 2010 — Людина з бульвару Капуцинок — мер
  37. 2010 — Морозко — цар
  38. 2011 — Нові пригоди Аладдіна — султан
  39. 2012 — Ржевський проти Наполеона — мер
  40. 2012 — Червона Шапочка — голий король
  41. 2012 — Вулиці розбитих ліхтарів-12 — Едуард Заславський, інформатор
  42. 2014 — три богатирі (мюзикл)
  43. 2014 — Таємниця принцес — церемонемейстер

Озвучував мультфільми[ред. | ред. код]

Телепередачі[ред. | ред. код]

З кінця 90-х Юрій Гальцев — постійний учасник гумористичних телепередач: «Вєтровик, або Рояль в кущах», «Сміхопанорама», «Кишкін дім», «Аншлаг», «Ізмайловський парк», «Юрмаліна», «Два веселих гуся», «Дві зірки». На каналі «Росія» пройшли два бенефіси актора. Брав участь у програмах «Форт Боярд» та «Жорстокі ігри».

2012 року брав участь як член журі у телепередачі «ШоумаSтгоуон» українського каналу «Новий канал».

Знімання в рекламі[ред. | ред. код]

  • ТВ-ролик російсько-американської компанії «Юніленд».
  • ТВ-ролики супермаркетів електроніки та побутової техніки «Телемакс» (5 різних роликів).

Музика[ред. | ред. код]

  • Записав з групою Дмитра Некрасова «ДНК-Нижній Новгород» пісню «Дєнєжка».

Нагороди[ред. | ред. код]

  • 1995 — На всесвітньому фестивалі клоунади та пантоміми у Франції (Бордо) удостоєний титулу «Гумове обличчя»
  • 1999 — Гран-прі Всеросійського конкурсу артистів естради (Москва)
  • 1999, 2000 — Міжнародний клоунський приз «Золотий ніс» (Рига)
  • 2000 — звання «Найкращого актора року».
  • 2000 — Кубок Аркадія Райкіна та Золота медаль фестивалю сатири та гумору «МORE SMEHA» (Рига)
  • 2001 — «Найкращий актор року» (Санкт — Петербург)
  • 2001 — Приз фестивалю «Золотий Остап» (Санкт-Петербург)
  • 2008 року Юрій брав участь у проекті «Дві зірки» на Першому каналі разом із співачкою Жасмін та дійшов до фіналу.

Співпраця[ред. | ред. код]

Особисте життя[ред. | ред. код]

  • син Михайло Гальцев від першого шлюбу[6];
    • онук Юрій Михайлович Гальцев (н. липні 2003)[6];
  • дружина з 1987[6] — актриса Ірина Ракшина;
  • дочка Марія Гальцева.[7]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]