Вишеславський Гліб Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гліб Вишеславський
Народження 6 травня 1962(1962-05-06) (56 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Жанр живопис, графіка, енвайронмент, інсталяція, відео, фотографія, графічний дизайн, ілюстрація
Діяльність художник, мистецтвознавець
Напрямок contemporary art
Член Національна спілка художників України
Сайт Glib.vysheslavsky.name

Вишеславський Гліб Анатолійович у Вікісховищі?

Вишесла́вський Гліб Анатолійович (нар. 6 травня 1962, Київ) — український художник, мистецтвознавець, кандидат мистецтвознавства (2014), член Національної спілки художників України, Міжнародної асоціації «Мистецтво народів світу», Москва; Міжнародної спілки художників «Sztuka bez Granic», Краків; Незалежної мистецької Асоціації «Terra» Київ. Автор живописних та графічних творів, інсталяцій, перформансів та енвайронментів. Учасник руху московських сквотерів 1980-х рр. Один із засновників і куратор Міжнародної спілки художників «Клуб 1/1», Москва (1990–1994). Засновник і головний редактор часопису «Terra incognita» (1993–2000 рр.), головний редактор київського часопису «Галерея» при ЦСМ «Совіарт» (2007–2010). Науковий співробітник Інституту проблем сучасного мистецтва з 2003 р. Учасник 50-го Венеційського бієнале сучасного мистецтва. Куратор і учасник багатьох мистецьких проектів, які демонструвалися у таких країнах: Україна, Росія, Франція, Швеція, Данія, Італія, Словаччина, Іспанія, Німеччина, Нідерланди, Польща та інших. Автор численних теоретичних публікацій з питань сучасного мистецтва, зокрема,андеґраунду, «нової хвилі» та ін.

Твори представлені в Музеї сучасного мистецтва м. Сараєво, Хорватія; в Художньому музеї м. Мантон, Франція; Національному музеї образотворчого мистецтва України, Київ; Третьяковській галереї, Москва, Росія; Художньому музеї, м. Суми, Україна та інших.

Відзнаки[ред. | ред. код]

Лауреат асоціації «Мистецтво народів світу», Москва, Росія; 2002.

Біографія і творчість[ред. | ред. код]

Гліб Вишеславський народився в Києві 06.05.1962 у сім’ї з багатими культурними традиціями. Його батько –Анатолій Макаров – письменник і літературознавець, мати Ірина Вишеславська – художниця, дідусь – Леонід Вишеславський – був відомим поетом, бабуся – Агнеса Балтага – літератором. Серед предків були священики (в Греції, Румунії, Україні). У Києві Гліб закінчив Республіканську художню школу (1980). «Не можу не згадати з вдячністю перших і, тому мабуть, найважливіших вчителів часів художньої школи: І. Вишеславську, Ю. Золотова, О. Литовченко, М. Вайнштейна.[1].

Після закінчення поїхав до Москви навчатися у Московський Поліграфічний інститут| Московському Поліграфічному інституті. На той час цей виш вирізнявся підвищеною демократичністю, де студенти могли вивчати не тільки традиційні художні техніки, а й вільно знайомитись із світовою культурою та авангардними проявами мистецтва. Великий вплив на формування мистецьких та релігійних поглядів Вишеславського мав опозиційний до радянського режиму священик Олександр Мень, з яким сім’я Вишеславських була знайома особисто. Коли Гліб навчався на другому курсі, постала загроза його виключення з інституту – через його спілкування з отцем О. Менєм, проте декан факультету врятував його. «Я залишився і мав щастя вчитись у дивовижних фахівців – Д. Бісті, М. Мітуріча, О. Васнєцова, О. Чернєвич, В. Лактіонова.»[2]. Потім продовжував навчання у Парижі, Ecole nationale supérieure des beaux-arts, Paris. (1989–1993). Вчився у К. Болтанського, познайомився з С. Фошро, Ж. Леонардтом, С. Перротино, П. Рестани, Н. Шелковським та іншими відомими мистецтвознавцями, що згодом допомагали йому створювати часопис Терра Інкогніта. Пройшов стажування в фундації “Villa Arson” (Ніцца) в 1992 р. Закінчив навчання НАОМА у Києві (1993–1997, заочне, мистецтвознавство).

Під час Перебудови Гліб був учасником андеґраундного руху сквотерів (тобто тих, хто виставлявся у покинутих будівлях – сквотах), став співзасновником однієї з перших галерей сучасного мистецтва «Клуб 1/1», знайомився з новітнім мистецтвом: «1988 рік. Величезні зали ЦДХ (Центрального Будинку художників) на Кримському валі що у Москві, у передвиставковій метушні. Йде підготовка до першої в історії СРСР виставки «західного авангардиста» - одного з основних об’єктів радянської критики. Це Г. Юккер, визначний художник сучасного мистецтва, давній «кумир» моєї генерації. О. Рожин, організатор виставки, знайомить мене зі своїм гостем… Пізніше у Москві пройшли виставки Розенквіста, Раушенберга, Кунеліса… Г. Юккер зіграв величезну роль в моєму розумінні проявів творчості, у бажанні освоїти нові мови мистецтва… Ми вчились у Лонга, Мерца, Голултсворта і, безумовно, Бойса… Були й виставки – сквотах «Лінії м’які та жорсткі», «Московський романтизм»… Пізніше, завдяки підтримці колекціонера та мецената М. Корнілова, мистецтвознавців С. Кускова та Н. Брилінг вдалось створити «Клуб 1/1», що провів декілька виставок У Москві, Італії та Німеччині. Виставляли «сучасну архаїку», крім нас були: Т. Азизова, О. Алексєєв, Т. Антошина-Машукова, О. Бєляєв, Г. Виноградов, А. Гарунов, Т. Добер, А. Литвин, Б. Мамонов, О. Петлюра, С. Пономарьов, К. Преображенський, А. Чернишов, О. Елмар.»[3]

На зміну періоду захоплення архаїкою у нього приходив період акцентуації на техніку й індустрію (проект «Навала», 1990). Від інсталяції він переходив до енвайронменту:

«Інсталяція будується не лише з речей, а й з простору між ними… Але якщо в композиції перевага віддається простору, то це вже енвайронмент… Я відкрив для себе мову інсталяцій та енвайронменту як найбільш відповідну щодо втілення власних задумів. Кожна річ оточена асоціаціями, історією. Якщо поруч з нею з’являється друга річ, вона привносить не лише свої асоціації, вона впливає на зміст першої. Простір між ними також починає говорити. Це дає змогу будувати з речей, а точніше з асоціацій – художні образи, змістовні фрази, а з останніх – художні образи.»
[4]

Паралельно з навчанням за кордоном, Гліб підтримував зв’язки з вітчизняною школою. Так, з 1986 р. брав участь у Молодіжних виставках Спілки Художників Москви (МОСХ) та майже одночасно, у Києві (КОНСХ)), перших виставках «Совіарт». У 1988 р. взяв участь у Всеукраїнській молодіжній виставці у складі славнозвісної групи, відібраної художниками Т. Сільваші і А. Чебикіним для роботи у Седневі, серед яких були О. Бабак, М. Гейко, Р. Жук, П. Керестей, П. Маков, О. Ройтбурд, О. Сухоліт та ін.

Особливість творчості Гліба Вишеславського у надзвичайній пластичності щодо вибору художніх засобів у прагненні візуалізувати невидимий світ думок, ідей, концепцій. «Мені важко віднести себе до якоїсь категорії художників за класичним поділом – графіки, живописці, фотохудожники чи інсталятори… Адже те, з чим ти працюєш, – це лише матеріал для вираження. І якщо є якийсь образ, ідея, коли є що сказати, то для того завжди знайдеться відповідна форма… Завжди цікаво працювати з часом. Якщо матеріалом слугував живопис, мене цікавили серії чи колажна побудова композиції, якщо фото, – з’являлися серії. Через це досить природно було звернутись до відео».[5]

Після навчання у Москві та Парижі, набувши досвіду з організації міжнародних проектів, у яких брав активну участь як художник contemporary art, Гліб Вишеславський повернувся на батьківщину з метою підняти рівень розвитку сучасного українського мистецтва. Він став засновником журналу «Terra incognita» (що з латинської означає «земля невідома») – приватного, незалежного, некомерційного видання, часопису з питань теорії та практики сучасного візуального мистецтва (1993–2001, Київ), періодичністю 1-2 номери на рік. Часопис розповсюджувався в Україні (Києві, Львові, Одесі), в Росії (Москві, Петербурзі), частково у Франції, Канаді, США. Видання оперативно висвітлювало актуальні події в сучасному мистецтві, знайомлячи іноземців з українським мистецтвом, а також надавало українським читачам інформацію про сучасне мистецтво у розвинених країнах. Водночас був головою Незалежної Мистецької Асоціації «Terra», Київ (1994–2003).

Працював директором муніципальної художньої галереї «Славутич», Київ (1995–1997). З 2003 року став науковим співробітником Інституту проблем сучасного мистецтва під керівництвом В. Сидоренко. Захопившись відео мистецтвом, став учасником 50-го Венеційському бієнале сучасного мистецтва. На настуному, 51-у Венеційському бієнале (2005) був призначений членом експертної ради від України. [6] Був головним редактором часопису «Галерея» (2007–2010).

Згодом Гліб розширює діапазон своїх творчих пошуків, як просторово, так і змістовно. У групі «Контра Банда», створеній у 2006, до складу якої увійшли також А. Алабіна і В. Яковець (Черкаси), Гліб з енвайронменту переходить до міського простору, акцій стріт-арту. Група спрямовує свої зусилля на активний діалог з глядачем, залученням його до взаємодії з творами, застосовує різні медіа техніки. В основі проектів групи знаходиться соціально-провокативна тематика [7]. Тенденцію, акцентовану на застосуванні цифрових технологій у мистецтві урбанізованої цивілізації, Гліб Вишеславський реалізував у складі групи «Г. В. Х.» (названої по перших буквах прізвищ художників Голуб, Вишеславський, Харченко). Проект цих митців «Цифрове подвір’я № 3» демонструвався в Амстердамі, Нідерланди (2008) [8]

Гліб Вишеславський, окрім активної виставкової діяльності, чимало зробив як куратор виставкових та віртуальних проектів, як от співзасновник Бієнале “Місяць фотографії в Києві” (2003 р.), виставка «10 років Інституту проблем сучасного мистецтва»[9]. Він автор численних мистецтвознавчих досліджень і публікацій у спеціалізованих та публічних виданнях. Одне з ґрунтовних видань, яке він, як теоретик сучасного мистецтва, створив у співавторстві з О. Сидором-Гибелиндою – «Термінологія сучасного мистецтва», яке аналізує розмаїття світового сучасного мистецтва й презентує творчість понад 400 авторів у контексті його розвитку. Книга ілюстрована переважно світлинами з власного архіву сучасного мистецтва України Г. Вишеславського, який він складає з середини 1980-х рр.[10]

Персональні виставки[ред. | ред. код]

  • 1989 — Галерея "Дом-100", Москва.
  • 1990 — Галерея "Арбат", Москва.
  • 1990 — Виставочний зал асоціації "Cite des Arts", Париж.
  • 1992 — Galleri de Maison France-Russe, Ніцца, Франція.
  • 1993 — «Presence III», галерея "Нікою", Москва.
  • 1997 — «Presence IV», Музей однієї вулиці, Київ.
  • 2001 — «Back side», галерея "Совіарт", Київ.
  • 2002 — «Clones» : галерея “Ірена”, Київ; галерея "М. Кабаре", Ніцца, Франція.
  • 2003 — «Південь - Північ», Французький культурний центр, Київ.
  • 2004  — «За склом». Галерея “Ірена”. Київ.
  • 2005  — «Лани часу». Галерея “Ірена”. Київ, Україна.
  • 2005  — «Вода. Трава. Песок». Презентаційний зал фірми «Нарбутас», Київ, Україна.
  • 2007 — Галерея “Ірена”. Київ
  • 2007 — «Літають», виставка у рамках міжнародного проекту "Караван". Самарканд.
  • 2010 — «Вікна». Виставка живопису. Галерея «Ботега», Київ, Україна.
  • 2011 — Виставка живопису. Бібліотека Академії банківської справи. Суми.
  • 2013 — «Мрії про майбутнє». Галерея “АРТ 14”. Київ. http://www.youtube.com/watch?v=adWJKkwUGBc

Основні колективні виставки[ред. | ред. код]

  • 1981 — Республіканська виставка графіки. Центральний Будинок художника, Київ.
  • 1983 — Весняна художня виставка. Манеж, Москва.
  • 1985 — XIV Московська молодіжна виставка. Кузнецький міст, Москва.
  • 1987 —Всесоюзна молодіжна виставка. Манеж, Москва. Республіканська молодіжна виставка. Центральний Будинок художника, Київ.

"Київ - Таллінн", Політехнічний інститут, Київ.

  • 1988 — "Седнів - 88", Центральний Будинок художника, Київ."Лабіринт", Центральний Будинок молоді, Москва.
  • 1989 — “21 погляд”, Мюнхен, Німеччина; Оденсе, Данія.
  • 1990 —"Українське мистецтво 60-х - 80-х", Оденсе, Данія.“Спалах”, Будинок архітектора, Київ.

Galleri Alexandre, Париж. "Ukrainas Samtida Konst", Марвінсхольм, Швеція.

  • 1991 — Ярмарок "Арт-МІФ", Московська художня ярмарка, Москва.
  • 1992 — “Штиль”, виставочний зал на вул. Горького, Київ."Triad - молоді митці Франції, Росії, Німеччини", Grassimuseum, Лейпциг, Німеччина."Московський романтизм", Центральний будинок художника, Москва.
  • 1993 — Виставка в соборі Saint Germaine des Pres, Париж. "Два музеї", муніципальні зали у містах Рим, Чампіно, Вілетра.

"Степи Європи", Державний центр сучасного мистецтва, Варшава. "Paris-Nord", колишній завод "Citroen", Париж. "L'art en Ukraine", Музей мистецтв, Тулуза, Франція. "Місцевий час", Москва. “3/3” Галерея "Світ-Л", Державний Планетарій, Київ

  • 1994 — “Мистецькі імпресії”, Галерея “Аліпій”, Український дім, Київ. Бієнале сучасного українського мистецтва "Вільна зона", Одеса, Україна.
  • 1995 — Музей "Київська фортеця", Київ.
  • 1996 —"D.Art - NiceExpo", Palais d'Expositions, Ніцца, Франція. "Laboratorium", Міжнародний симпозіум інсталяції, Кошице, Словаччина. Container 96. ART across ocean. Копенгаген, Данія."Art Vision", державний музей українського образотворчого мистецтва, Київ.
  • 1997 — BCN ART DIRECTE, Барселона, Іспанія."Сюрреалізм" галерея "А3", Москва. Виставка у галереї Бізнес-центру при посольстві Німеччини, Київ. Виставка на радіостанції "Супер- Нова", Київ.
  • 1999 — Київська художня ярмарка артгалерей України. "Ковчег", державний музей українського образотворчого мистецтва, Київ.
  • 2000 —Національний музей образотворчого мистецтва, Ментон, Франція.
  • 2001 —Фестиваль медіа-арт. Сараєво. "Благородно лишь понимание…" Центральний Будинок художника, Київ."Катакомби", Галерея "К-11", Київ. Фестиваль сучасного мистецтва. Галерея "Дзиґа". Львів. Галерея "Лавра". Київ.
  • 2002 — Національний музей образотворчого мистецтва, Ментон, Франція."Вбивча краса" Центральний Будинок художника, Київ.

Галерея Гельмана у Києві, Київ. Арт Москва. Галерея Гельмана. Москва. Фотобієнале «Місяць фотографії у Києві» Галерея «Совіарт», Київ.

  • 2003 — 50 Венеційське бієнале. Експозиція Музею сучасного мистецтва м. Сараєво, Венеція, Італія.

Виставка сучасного мистецтва митців середземномор’я. Ніцца, Франція.

  • 2004 — «Перша колекція». Центральний Будинок художника. Київ. Доба романтизму», Центральний будинок художника, Київ., Варшава

«Кемп». Галерея «L-Art», Київ.

  • 2005 — «Прощавай зброє», Арсенал, Київ. «Помаранчева хвиля», галерея «Ірена». Київ, Краків.

Виставка українських художників. Муніципальний зал Кракова, Польща. «Бірючий 006». Виставковий зал Спілки художників, Запоріжжя, Україна. «Літня міграція». Галерея на Спаській, 45, Миколаїв, Україна.

  • 2007 — «Чарівне-казкове» Галерея «Київ», Київ. «Мова», ЦСМ «Совіарт», Київ. «Контрабанда в Венецію», Галерея «Мистецький Курінь». Київ. «Мистецтво майбутнього», Перший міжнародний фестиваль соціальної скульптури. Київ
  • 2008 — «DIGITAL YARD № 3/ ЦИФРОВЕ ПОДВІР'Я № 3», WG Kunst Gallery, Амстердам, Нідерланди,
  • 2011 — 10 років Інституту проблем сучасного мистецтва, Київ

Джерела[ред. | ред. код]

  • Пацюков В. Глеб Вышеславский //. Каталог выставки. – Москва, 1989.
  • Perottino S. Gleb Vysheslavsky on le Pensee du sensible.// Meditrrancee. - 1992. - № 10.
  • Перротино С. Мышление восприимчивости. // Альманах. - 1993. - № 1. - 14-16 c.
  • Сизоненко І. Символика Вишеславського. // Дзержинець. - 1989. - № 188.
  • Копачев В. Проникновение в мир интуиции. // Архитектура (приложение к газете Советская культура). - 1990. - № 2.
  • Копачев В. Окно, распахнутое в мир. // Досуг в Москве. - 1990. - 20 января.
  • Сизоненко І. Вікно, відчинене навстіж. // Вітчизна. - 1991. - № 10.
  • Кусков С. У Врат Солнца. // Гуманитарный Фонд. - 1992. - № 14 - 2 c.
  • Kuskov S. Triade. lunge Kunst ans Frankreich, Rusland und Deutscland. Ausstellungs-katalog. Leipzig, 1992 - 63).
  • Ульяшина Н. Немного солнца в холодной воде и лошади в выставочном зале. // Киевские ведомости - 1993. – 31 марта.
  • Sacharuk V. Robit swoje nigzego nie oczekujac. // Magazyn Sztuki. - 1994. - № 4. - 160-167 р.
  • Перротино С. Art Impressions. // Каталог. – Київ, - 1994. - 20-22 с.
  • Сидор-Гібелинда О. Неіснуюча виставка. – Київ, 1995. - 28-38 c.
  • Стукалова К. Чуття міста // Медіаполіс. - 1997. - № 1. - 90-91 с.
  • Титаренко А. Back Side // Буклет виставки. - Киев, 2001.
  • Милитинская К. Back Side // Буклет виставки. - Киев, 2001
  • Волохов С. Что внутри доллара? // Еженедельник. - 2001. - № 8. - 3 с.
  • Дубна І. Зворотній бік // Українське слово. - 2001. - 8-14 березня - 14 c.
  • Бурлака В. Весняний вернісаж. // Каталог виставки. - Київ, 2001.
  • Бурлака В. Du cote de l'art. // Gleb Vyche-Slavsky. Musee des beaux-arts. Каталог выставки. Мантон, Франция, 2002 - 1 с.
  • Войтенко В. Відео-арт. // Kino-Коло, 2002, (16) - 138-139 с.
  • Laffont N. Entre peinture et photo. // Nice-Matin, 27 octobre 2002 - 16 p.
  • Минко Е. «Две стороны света». // Domus designe, апрель 2003 - 33 с.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Гліб Вишеславський. Альбом. К.: Головне управління культури, мистецтв та охорони культурної спадщини КМДА. 2004, ст. 4.
  2. Гліб Вишеславський. Альбом. К.: Головне управління культури, мистецтв та охорони культурної спадщини КМДА. 2004, ст. 8.
  3. Гліб Вишеславський. Альбом. К.: Головне управління культури, мистецтв та охорони культурної спадщини КМДА. 2004, ст. 18.
  4. Гліб Вишеславський. Альбом. К.: Головне управління культури, мистецтв та охорони культурної спадщини КМДА. 2004, ст. 32.
  5. Войтенко В. Відео-арт. // Kino-Коло, 2002, № 16, С. 138-139.
  6. Глеб Вышеславский. 51-я Венецианская биеннале//Галерея. 2005, № 2, стр.4-5.
  7. Група "КОНТРА БАНДА"
  8. Петро Яковенко.. Група «Г. В. Х.» // День, 2008,  — 8 жовтня. [1]
  9. Петро Яковенко. Художній «хаос». 2012, — 25 січня. [2]
  10. Гліб Вишеславський, Олег Сидор-Гібелинда.// Термінологія сучасного мистецтва, Paris-Kyiv, Terra Incognita, 2010  — 416 С. ISBN 978-966-96839-2-2.

Посилання[ред. | ред. код]