Гнатюк Анатолій Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гнатюк Анатолій Васильович
Народився 12 червня 1964(1964-06-12) (56 років)
Старокостянтинівський район, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність актор, телеведучий, співак
IMDb nm2967392
Нагороди та премії
Заслужений артист України Народний артист України

Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Анатолій Васильович Гнатюк (нар. 12 червня 1964, с. Немирівка Старокостянтинівського району Хмельницької області) — актор Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, телеведучий. Заслужени артист України (2004), Народний артист України (2015).

Рідний брат естрадного співака Миколи Гнатюка

До життєпису[ред. | ред. код]

Навчався гри на баяні в Старокостянтинівській музичній школі. Продовжив навчання в драматичній студії при Палаці піонерів у Києві.[1]

Після закінчення в 1981 Київського інституту театрального мистецтва (акторський факультет, викладач Зимня Валентина Іванівна) працює в Національному драматичному театрі імені Івана Франка (Київ).

Акторська творчість[ред. | ред. код]

Телебачення[ред. | ред. код]

Вів низку телепрограм, зокрема:

  • «Музична пошта» (1998, УТ-2),
  • «Фільм на замовлення» (1999, СТБ),
  • «Київ театральний з Анатолієм Гнатюком» (2002, «Київ»),
  • «Лото забава» (2003, «1+1»).

Концертні програми[ред. | ред. код]

Виступав як співак у концертних програмах, а також з сольною програмою «Посміхнемось разом». 2003 року випустив сольний альбом «Крила». Разом з братом Миколою Гнатюком виконав пісню «Ой смереко», що стала шлягером.

Ролі в театрі[ред. | ред. код]

  • Іван Барильченко («Суєта» І. Карпенка-Карого),
  • Санчо Панса («Сміх і сльози Дон Кіхота» за М. де Сервантесом),
  • Барон Тузенбах («Три сестри» А. Чехова),
  • Шельменко («Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка),
  • Степан («Кохання в стилі бароко, або Любов з неохоти» Я. Стельмаха),
  • Голохвастов («За двома зайцями» М. Старицького),
  • Хлестаков («Ревізор» М. Гоголя);

Ролі в кіно[ред. | ред. код]

  1. 1990 — Це ми, господи… — епізод
  2. 1992 — Вінчання зі смертю — епізод
  3. 2001 — Леді Бомж — епізод
  4. 2002 — Сьогодні і назавжди
  5. 2003 — «Троянський спас», реж. О. Денисенко — Режисер Колота
  6. 2004 — Троянський спас — Колот
  7. 2004 — Другий фронт — Ляхов
  8. 2005 — телесеріал «Махно», реж. М. Каптан — генерал Шкуро
  9. 2006 — Дев'ять життів Нестора Махна — генерал Шкуро
  10. 2009 — Дот — командир розвідників
  11. 2010 — Сусіди
  12. 2009 — Танець нашого кохання — Геннадій
  13. 2012 — Брат за брата–2 — Чернецький
  14. 2014 — Трубач — Сергій Петрович
  15. 2014 — Муж на годину — Славонька
  16. 2017 — Посттравматична рапсодія — Гундермарк
  17. 2018 — Дві матері
  18. 2019 — Тарас. Повернення

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Анатолій Гнатюк - пісні, біографія. Українські пісні. Процитовано 10 жовтня 2020. 

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  1. Грицук В. Нова грань органічності // Кіно-Театр. 2000. № 4;
  2. Гуренко Л. Мудрий Фіґаро // Театр.-концерт. Київ. 2002. № 5–7.