Гокон VIII
| Його Величність Гокон VIII Haakon Magnus | |||
| |||
|---|---|---|---|
| з 28 серпня 2026 | |||
| Попередник: | Гаральд V | ||
| Спадкоємець: | Інгрід Александра | ||
| Ім'я при народженні: |
норв. Haakon Magnus | ||
| Народження: |
20 липня 1973 (53 роки) , Осло | ||
| Країна: |
| ||
| Релігія: |
Церква Норвегії | ||
| Освіта: |
Smestad skoled (1986), Kristelig Gymnasiumd (1992)[1][2], Royal Norwegian Naval Academyd (1995)[1], Університет Каліфорнії (Берклі) (1999)[1], Університет Осло (2000)[3][4][5], Лондонська школа економіки та політичних наук (2003)[1][6] і Гарвардський інститут державного управління ім. Джона Ф. Кеннеді (11 квітня 2008)[6] | ||
| Рід: | Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Глюксбург | ||
| Батько: | Гаральд V | ||
| Мати: | Соня | ||
| Шлюб: | Метте-Маріт Т'єссем Хьойбі | ||
| Діти: | Інгрід Александра (2004), Сверре Магнус (2005) | ||
| Монограма: | |||
| Нагороди: | |||
|
| |||
Його Величність Гокон VIII (імена при хрещенні Гокон Маґнус, (норв. Haakon Magnus; нар. 20 липня 1973) — король Норвегії з 28 серпня 2026 року[7]. Син короля Норвегії Гаральда V і королеви Соні. Представник династії Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Глюксбург.
Гокон — офіцер військово-морського флоту і, як король, формально є Верховним головнокомандувачем Збройних сил Норвегії. Він обіймав посаду Посла доброї волі Програми розвитку ООН та брав участь у низці благодійних та міжнародних ініціатив, зокрема був членом мережі «Молоді світові лідери» та її раді фонду. Він має ступінь бакалавра політології Каліфорнійського університету в Берклі та ступінь магістра з досліджень у галузі розвитку Лондонської школи економіки.
Принц відвідував звичайний дитячий садок і середню школу, потім перейшов в Християнську гімназію, яку закінчив у 1992 році. Став кронпринцом 17 січня 1991 року, коли був коронований його батько. 20 липня 1991 р. він вперше взяв участь у засіданні Державної ради, а 22 липня 1991 р., у зв'язку з від'їздом короля, вперше головував у Державній раді. У 1992 році вступив у Військово-морську підготовчу школу в Ставангер і, звідки був переведений у Військово-морське училище в Хортен. Служив на флоті, але військову кар'єру не продовжив, а отримав ступінь бакалавра зі суспільно-політичних наук в США.
У 2003 р. Кронпринц Гокон отримав пропозицію виступити послом доброї волі від програми розвитку ООН (UNDP). За повідомленням норвезького радіо і телебачення від 15 жовтня 2003 року, кронпринц подякував за високу честь представляти UNDP як посол і погодився виконувати цю роботу протягом одного року. У травні 2025 року Гокон здійснив візит до Києва, відвідав українських військових, вшанував пам'ять жертв російського вторгнення в Україну, зустрівся з президентом Володимиром Зеленським[8].
28 серпня 2026 року кронпринц Гокон зійшов на престол під ім'ям Гокон VIII після смерті свого батька[9][10]. Гаслом свого правління він обрав вислів «Усе для Норвегії», що є гаслом норвезьких монархів з 1905 року[11][12]. 1 вересня новий король склав присягу на вірність конституції перед Стортингом — парламентом Норвегії[13].

25 серпня 2001 року кронпринц Гокон одружився з Метте-Маріт Т'єссем Хьойбі, простолюдинкою та матір'ю-одиначкою. Церемонія одруження проходила в Кафедральному Соборі Осло.[14][15] Фредерік, кронпринц Данії, який згодом став королем Фредеріком X, виступив у ролі шафера.[16]
21 січня 2004 року в кронпринца і кронпринцеси народилася принцеса Інгрід Александра — спадкоємиця норвезького престолу. 3 грудня 2005 року у кронпринца Гокона і кронпринцеси Метте-Маріт народився син — принц Сверре Магнус. Наразі він займає друге місце в лінії спадкоємства (слідом за сестрою).
У короля Гокона також є пасинок Маріус Борґ Гьойбю, син королеви Метте-Маріт від її першого шлюбу з Мортеном Борґом, народжений в 1997 році[17], який не бере участь у спадкуванні престолу Їхньою офіційною резиденцією є маєток Скаугум, розташований поблизу Семсванета.[18]
Принц Гокон відмінно бігає на лижах, водить яхту, захоплюється дельтапланеризмом. Завзятий театрал, віддає перевагу рідному Генріку Ібсену над іншими драматургами.
Брав участь у кількох олімпійських церемоніях. На зимових Олімпійських іграх 1994 року в Ліллехаммері король оголосив Ігри відкритими, а Гокон запалив олімпійський вогонь, продовживши олімпійську традицію своєї родини. У 2016 році його донька Інгрід Александра виконала ту саму роль на II Зимових юнацьких Олімпійських іграх, які також відбулися в Ліллехаммері. Гокон був присутній на церемонії відкриття Зимових Олімпійських ігор 2010 року у Ванкувері.
Він акомпанував гурту Katzenjammer під час запису пісні «Vi tenner våre lykter» («Ми запалюємо наші ліхтарі») для їхнього однойменного різдвяного альбому 2011 року. Виручені кошти були передані до «Фондів Їхніх Королівських Високостей кронпринца та кронпринцеси».[19]
- Кавалер Великого хреста на ланцюзі ордена Святого Олафа
- Кавалер Великого хреста Норвезького ордена «За заслуги»
- Пам'ятна медаль Олафа V
- Ювілейна медаль Олафа V
- Медаль до 100-річчя Олафа V
: Орден «Стара Планина» на стрічці[20]
: Кавалер ордена Слона (20 липня 1991)[21]
: Кавалер Великого хреста Маріїнського Ордена Хреста (10 квітня 2002)[22]
: Кавалер Великого хреста ордена Білої троянди
: Кавалер Великого хреста ордена «За заслуги перед ФРН»
: Кавалер Великого хреста ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»
: Кавалер Вищого ордена Хризантеми[23]
: Кавалер Великого хреста ордена Відродження[24]
: Кавалер Великого хреста ордена Трьох зірок (20 вересня 2000)[25]
: Кавалер Великого хреста ордена «За заслуги» (16 вересня 2003)[26]
: Кавалер Великого хреста ордена Інфанта дона Енріке (13 лютого 2004)[27]
: Кавалер Великого хреста на ланцюзі ордена Карла III (26 травня 2006)[28]
: Кавалер ланцюга ордена Серафимів[29]
: Кавалер Великого хреста ордена Вітовта Великого (23 березня 2011)[30][31]
Є 68-м в порядку спадкування британського престолу
- 1 2 3 4 H.K.H. Kronprins Haakon — Королівська родина Норвегії.
- ↑ Skrede K. M. Kronprinsbarna til privatskole — 2014.
- ↑ TANGNES J. Hjem til jus-studier — 1999.
- ↑ McBRIDE H. D. Utdanner seg til konge — 1999.
- ↑ Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
- 1 2 Haugedal S. Kronprinsen begynner på Harvard — 2008.
- ↑ Wandrup, Fredrik; Allkunne; Forr, Gudleiv (28 серпня 2026), Haakon 8., Store norske leksikon (норв.), процитовано 28 серпня 2026
- ↑ «Я глибше розумію, як це було». Кронпринц Норвегії Гокон поділився своїми враженнями від візиту до України. NV (укр.). Процитовано 28 серпня 2026.
- ↑ Norway's crown prince becomes King Haakon VIII after his father's death. AP News (англ.). 28 серпня 2026. Процитовано 28 серпня 2026.
- ↑ Новий король Норвегії офіційно зійшов на престол під ім'ям Гокон VIII. 24 Канал (укр.). 28 серпня 2026. Процитовано 15 вересня 2026.
- ↑ Nordbø, Børge (28 серпня 2026), Alt for Norge, Store norske leksikon (норв.), процитовано 28 серпня 2026
- ↑ Hansen, Lars Martin J. (28 серпня 2026). Han ga virkelig «Alt for Norge». Romerikes Blad (норв.). Процитовано 28 серпня 2026.
- ↑ Norway's King Haakon pledges an oath of allegiance to the constitution as his father lies in state. The Washington Post (амер.). 1 вересня 2026. ISSN 0190-8286. Процитовано 1 вересня 2026.
- ↑ Norwegian prince ties the knot. BBC.com. 25 серпня 2001.
- ↑ Baciero, César Andrés (25 серпня 2025). Princess Mette-Marit of Norway and the Wedding Gift She Rarely Wears. Vanity Fair.
- ↑ Crown Prince Haakon and Crown Princess Mette-Marit's royal wedding. HELLO! (англ.). 15 березня 2018. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 19 червня 2021.
- ↑ Prince Haakon. Biography, news, photos and videos. Hello Magazine (English) . 8 жовтня 2009. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 19 червня 2021.
- ↑ The Royal House of Norway – Skaugum Estate. Архів оригіналу за 13 грудня 2013. Процитовано 11 грудня 2013.
- ↑ Katzenjammer — Vi tenner våre lykter [Архівовано 15 April 2016 у Wayback Machine.], accessed 26 October 2012.
- ↑ The Decorations of HRH The Crown Prince. The Royal House of Norway. 15 жовтня 2024. Процитовано 15 жовтня 2024.
- ↑ Modtagere af danske dekorationer. Kongehuset (дан.). 12 грудня 2017. Архів оригіналу за 12 травня 2019. Процитовано 3 вересня 2019.
- ↑ Official website of the President of Estonia (Estonian)
- ↑ Norwegian Crown Prince website. Архів оригіналу за 10 червня 2011. Процитовано 31 серпня 2012.
- ↑ The Decorations of HRH The Crown Prince. The Royal House of Norway. 15 жовтня 2024. Процитовано 15 жовтня 2024.
- ↑ Par Norvēģijas Karalistes pavalstnieku apbalvošanu…. Latvijas Vēstnesis (латис.). Архів оригіналу за 3 вересня 2019. Процитовано 3 вересня 2019.
- ↑ Postanowienie Prezydenta Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 15 września 2003 r. o nadaniu orderów. prawo.sejm.gov.pl. Архів оригіналу за 11 червня 2020. Процитовано 3 вересня 2019.
- ↑ Alvará n.º 2/2004 [Архівовано 6 May 2021 у Wayback Machine.].
- ↑ Boletín Oficial del Estado (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 12 січня 2015. Процитовано 16 липня 2013.
- ↑ The Decorations of HRH The Crown Prince. The Royal House of Norway. 15 жовтня 2024. Процитовано 15 жовтня 2024.
- ↑ Lithuanian Presidency [Архівовано 19 April 2014 у Wayback Machine.], Lithuanian Orders searching form
- ↑ Photo [Архівовано 26 August 2014 у Wayback Machine.] of a State visit of Lithuania to Norway, March 2011
- Народились 20 липня
- Народились 1973
- Уродженці Осло
- Випускники Університету Каліфорнії в Берклі
- Випускники університету Осло
- Випускники Лондонської школи економіки
- Випускники Школи управління ім. Джона Ф. Кеннеді
- Кавалери Великого хреста ордена Оранських-Нассау
- Нагороджені орденом Корони (Бельгія)
- Великі офіцери ордена Почесного легіону
- Кавалери Великого хреста ордена Карлоса III
- Кавалери Великого Хреста особливого ступеня ордена За заслуги перед ФРН
- Кавалери ордена Хреста землі Марії
- Лицарі ордена Білої зірки 1 ступеня
- Кавалери Великого хреста ордена Святого Олафа з ланцюгом
- Командори Великого хреста ордена Трьох зірок
- Нагороджені Хрестом Визнання
- Кавалери ордена «Стара Планина»
- Кавалери Великого хреста ордена Білої Троянди
- Кавалери ордена Серафимів
- Кавалери Великого Хреста Ордена «За заслуги перед Польщею»
- Кавалери Великого хреста ордена Вітовта Великого
- Кавалери Великого хреста ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»
- Кавалери Великого золотого почесного знака на стрічці «За заслуги перед Австрійською Республікою»
- Кавалери Великого хреста ордена Інфанта дона Енріке
- Кавалери йорданського ордена Відродження
- Кавалери ордена Слона
- Кавалери ордена Сокола
- Нагороджені орденом Білої Троянди
- Кавалери ордена Трьох зірок
- Королі Норвегії
- Почесні професори
- Німці Норвегії
- Кавалери Великого Хреста ордена За заслуги перед ФРН
- Глюксбурги
- Чинні керівники держав

