Гологоро-Кременецький кряж
Гологоро-Кременецький кряж
| ||||
 Кременецькі гори
| ||||
| Країна |  Україна
| |||
|---|---|---|---|---|
| Області | Львівська, Тернопільська, Рівненська | |||
| Довжина | ≈ 170 км | |||
| Найвища точка | Камула | |||
| - розташування | Перемишлянський р-н | |||
| - координати | 49°41′02″ пн. ш. 24°20′45″ сх. д. / 49.68389° пн. ш. 24.34583° сх. д. | |||
| - висота | 471 м | |||
| Поділяється на: | Гологори, Вороняки, Кременецькі гори | |||
 Гологоро-Кременецький кряж у Вікісховищі | ||||
Голого́ро-Кремене́цький кряж (східець) — крайня північно-західна, найбільш підвищена частина Подільської височини у межах Львівської, Тернопільської і (частково) Рівненської областей.
Довжина кряжу бл. 170 км, висота 350—470 м. Спадає різким уступом (150—200 м) на півночі до котловини над Бугом, Стиром, Іквою й Горинню. Найбільша висота — 471 м (гора Камула — найвища точка Подільської височини). Кряж має вигляд плоских останцевих масивів, розчленованих річковими долинами, балками та ярами. Гологоро-Кременецький кряж знижується на південний схід, має чітко виражену асиметричну будову — стрімкий північний схил, заввишки 150—200 м, і пологий південний.
Геологія[ред. | ред. код]
Гологірсько-Кременецький східець частково тектонічного походження. Під впливом ерозійних процесів унаслідок великої різниці денудаційних рівнів і малої відпірності гірських порід, з яких збудований (м'які крейдові шари,вапняки, мергелі, що на них залягають твердіші міоценові пісковики), перетворився на ерозійне нагір'я, вкрите лісами. Цьому також сприяє досить велика кількість атмосферних опадів (до 700 мм).
Природа[ред. | ред. код]
Під широколистими дубово-грабово-буковими лісами на лесовидних суглинках і мергелях сформувалися ясно-сірі лісові ґрунти. Це район лісового і сільського господарства та рекреації.
Районування[ред. | ред. код]
За природними особливостями кряж поділяється на окремі частини:
- західну частину (від Львова до Золочева) — Гологори,
- середню (по річку Ікву) — Вороняки,
- східну частину (по річку Горинь) — Кременецькі гори.
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Кошик Ю. О. Подільська височина // Географічна енциклопедія України. — Т. 3. — К., 1993. — С. 52.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |