Гончаренко Аверкій Матвійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аверкій Гончаренко
11 УНР 30-03-1920 Полковник.svg Полковник
Аверкій Гончаренко.jpg
200px
Загальна інформація
Народження 22 жовтня 1890(1890-10-22)
Дащенки, Лохвицький повіт Полтавська губернія,
Flag of Russia.svg Російська імперія
Смерть 12 квітня 1980(1980-04-12) (89 років)
Flag of the United States.svg США
Національність українець
Військова служба
Роки служби 19181952
Приналежність Flag of the Ukranian State.svg УНР
Вид ЗС Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
Dyvizia Galychyna.svg дивізія «Галичина»
Рід військ Українська Народна Республіка Сухопутні війська
Війни / битви

Перша світова війна
Радянсько-українська війна

Друга світова війна

Нагороди та відзнаки
Хрест Симона Петлюри
«Воєнний хрест» (УНР)
Георгіївський хрест 4 ступеня

Старшини дивізії «Галичина», 4 серпня 1944 року. Другий зліва — сотник Аверкій Гончаренко.

Аве́ркій Матвійович Гончаре́нко (* 22 жовтня 1890, село Дащенки Лохвицького повіту Полтавської губернії, нині Варвинського району Чернігівської області — † 12 квітня 1980, США) — український військовик, командир українських частин у бою під Крутами.

Біографія[ред. | ред. код]

1912 року з відзнакою закінчив Чугуївське військове училище. Служив в одному з гвардійських полків російської армії.

Учасник Першої світової війни. Командував батальйоном. Капітан. Георгіївський кавалер — за бойові заслуги нагороджений хрестом святого Георгія.

1917 року викладав тактику в Київській школі прапорщиків.

У січні 1918 року — командир першого куреня першої юнацької військової школи імені Богдана Хмельницького, керівник оборони Бахмача та станції Крут від більшовицького війська.

1918 року був військовим комендантом Подільської губернії, 1919 року — начальником канцелярії Головного отамана Симона Петлюри.

Після війни проживав у Галичині, де працював в українській кооперації.

У 1943—1945 роках Гончаренко — старшина Першої української дивізії Української національної армії (дивізія СС «Галичина»). Згадує ветеран дивізії «Галичина» Володимир Малкош:

«У 1943 році 53-річний полковник зголосився добровольцем до дивізії "Галичина" як один із перших старшин Армії УНР. Командування дивізії оберігало А. Гончаренка, зважаючи на його поважний вік та попередні бойові заслуги. Здебільшого він вишколював молодих вояків у запасному полку. Полковник пройшов із Дивізією всіма воєнними дорогами. Капітуляція гітлерівської Німеччини застала його на території Австрії. Завдяки рішучим діям А. Гончаренка велика частина (понад 2000 вояків) дивізії уникла оточення танковими частинами радянської армії та врятувалася від загибелі, здавшись у полон англійцям.»

Уряд УНР на еміграції удостоїв Гончаренка звання полковника.

Після Другої світової війни перебував на еміграції в США, де й помер 12 квітня 1980 року на дев'яностому році життя.

«А. Гончаренко провів свій життєвий шлях, допомагаючи другим порадою чи ділом, виявляючи порозуміння, а своїм оптимізмом та військовою професіональністю може вважатися зразком українського громадянина-військового».

   «Із некролога»

Автор спогадів про бій під Крутами (опубліковано 1938 року у військовому журналі «За державність», який видавало Українське воєнно-історичне товариство у Варшаві).

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Рішення від 25.12.2015 № 52-04-07 «Про перейменування вулиць та провулків м. Бровари» [1], [2]. Броварська міська рада. 28.12.2015
  2. Пропозиції щодо перейменування вулиць у Броварах винесено на громадське обговорення. Маєш право знати. 26.06.2015

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]