Гончаренко Сергій Валерійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гончаренко Сергій Валерійович
UA-OR4-CPL-GSB-H(2015).png Молодший сержант
Гончаренко Сергій Валерійович.jpg
Загальна інформація
Народження 16 липня 1991(1991-07-16)
Ізюм
Смерть 14 червня 2014(2014-06-14) (22 роки)
Луганськ (аеропорт)
загинув у збитому терористами літаку
Військова служба
Роки служби 2011—2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ БЕ ВДВ (2016).png Десантні війська
Формування
25 ОПДБр.png
25 ОПДБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Logo YouTube por Hernando.svg Д/ф "49" на YouTube // UA: Перший, 17 травня 2017

Сергі́й Вале́рійович Гончаре́нко (нар. 16 липня 1991, Ізюм, Харківська область, УРСР, СРСР — пом. 14 червня 2014, Луганськ, Україна) — український військовослужбовець, десантник, молодший сержант Збройних сил України.

Життєпис[ред.ред. код]

Сергій Гончаренко народився 1991 року в місті Ізюм на Харківщині. Закінчив гімназію № 1 міста Ізюм. Проходив строкову військову службу в десантному батальйоні. 2011 року вступив на факультет радіотехнічних військ протиповітряної оборони Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, згодом перевівся на заочну форму навчання і з квітня 2013 року розпочав військову службу за контрактом. Займався боксом.

Молодший сержант, командир гармати 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади Високомобільних десантних військ ЗС України, в/ч А1126, смт Гвардійське, Дніпропетровська область.

Обставини загибелі[ред.ред. код]

13 червня 2014 року десантники готувались до відправлення в зону проведення АТО. У ніч на 14 червня трьома військово-транспортними літаками Іл-76 МД з інтервалом у 10 хвилин вони вилетіли в Луганський аеропорт на ротацію особового складу. На борту також була військова техніка, спорядження та продовольство.

14 червня о 0:40 перший літак (бортовий номер 76683), під командуванням полковника Дмитра Мимрикова приземлився в аеропорту.

Другий Іл-76 МД (бортовий номер 76777), під керівництвом командира літака підполковника Олександра Бєлого, на борту якого перебували 9 членів екіпажу 25-ї мелітопольської бригади транспортної авіації та 40 військовослужбовців 25-ї Дніпропетровської окремої повітряно-десантної бригади, о 0:51, під час заходу на посадку на аеродром міста Луганськ, на висоті 700 метрів, був підбитий російськими терористами з переносного зенітно-ракетного комплексу «Ігла». В результаті терористичного акту літак вибухнув у повітрі і врізався у землю поблизу території аеропорту. 49 військовослужбовців — весь екіпаж літака та особовий склад десанту, — загинули[1][2]. Третій літак за наказом повернувся в Мелітополь.

« Там все було дуже грамотно по-військовому сплановано. Там без Росії не обійшлось. Вогонь вівся з усіх сторін. Це було не на рівні ненавчених бойовиків. Обстріл літака вівся дуже грамотно. Спочатку підсвічували трасером, а потім били. Із ПЗРК неможливо було збити літак, навіть якби боєприпас потрапив у двигун, то літак все рівно не загинув би. Стріляли з «Шилки».  »

Командир 25-ї БрТрА полковник Дмитро Мимриков.[3]

Пройшло більше 40 діб перш ніж десантників поховали: українські військові збирали рештки тіл загиблих, влада домовлялася з терористами про коридор для евакуації, в Дніпрі проводились експертизи ДНК для ідентифікації.

27 липня Сергія поховали в Ізюмі, на лісовому кладовищі по вулиці Шекспіра[4].

Залишились батьки і старша сестра.

Нагороди та відзнаки[ред.ред. код]

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

Пам'ять Сергія Гончаренка увічнено у його рідному місті Ізюмі: 30 січня 2015 року рішенням міської ради провулок Артема було перейменовано на вулицю Сергія Гончаренка[6]. На фасаді міської гімназії № 1, випускником якої був Сергій, відкрито меморіальну дошку[7].

13 червня 2015 року в Дніпрі на Алеї Героїв до роковин загибелі військових у збитому терористами літаку Іл-76 встановили пам'ятні плити з іменами загиблих воїнів[8].

18 червня 2016 року на території військової частини А1126 в смт Гвардійське урочисто відкрили пам'ятник воїнам-десантникам 25-ї повітряно-десантної бригади, які героїчно загинули під час бойових дій в зоні проведення АТО. На гранітних плитах викарбувані 136 прізвищ, серед них і 40 десантників, які загинули у збитому літаку в Луганську[9].

Див. також[ред.ред. код]

Збиття Іл-76 у Луганську.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Військово-транспортний літак Повітряних Сил Збройних Сил України ІЛ-76 при заході на посадку на аеродром Луганськ був підбитий терористами // Сайт Міністерства оборони України, 14 червня 2014
  2. Стали відомі прізвища усіх, хто загинув у збитому ІЛ-76 // «Українська правда», 14 червня 2014
  3. «Якщо на світі є пекло, то це було воно…» // «TV-News», 22 червня 2016
  4. М. Калюжний (28 липня 2014). Герої не вмирають, вони лише на мить ідуть у вічність. Обрії Ізюмщини. Процитовано 8 серпня 2017. 
  5. Указ Президента України від 20 червня 2014 року № 543/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  6. М. Калюжний (9 квітня 2015). В Ізюмі увічнено пам’ять героя АТО. Обрії Ізюмщини. Процитовано 29 березня 2017. 
  7. М. Калюжний (30 квітня 2015). Меморіальну дошку на честь Сергія Гончаренка відкрито в Ізюмі. Обрії Ізюмщини. Процитовано 29 березня 2017. 
  8. У Дніпропетровську відкрили меморіал військовим, загиблим у збитому під Луганськом літаку // «Радіо Свобода», 13 червня 2015
  9. На Дніпропетровщині відкрили пам'ятник воїнам-десантникам, які віддали своє життя за Україну // Сайт Міністерства оборони України, 19 червня 2016

Джерела[ред.ред. код]