Гончаренко Сергій Валерійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гончаренко Сергій Валерійович
UA-OR4-CPL-GSB-H(2015).png Молодший сержант
Гончаренко Сергій Валерійович.jpg
Загальна інформація
Народження 16 липня 1991(1991-07-16)
Ізюм
Смерть 14 червня 2014(2014-06-14) (22 роки)
Луганськ (аеропорт)
загинув у збитому терористами літаку
Військова служба
Роки служби 2011—2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ БЕ ВДВ (2016).png Десантні війська
Формування
25 ОПДБр.png
25 ОПДБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Logo YouTube por Hernando.svg Д/ф "49" // UA: Перший, 17 травня 2017

Сергі́й Вале́рійович Гончаре́нко (нар. 16 липня 1991, Ізюм, Харківська область, УРСР, СРСР — пом. 14 червня 2014, Луганськ, Україна) — український військовослужбовець, десантник, молодший сержант Збройних сил України.

Життєпис[ред.ред. код]

Сергій Гончаренко народився 1991 року в місті Ізюм на Харківщині. Закінчив гімназію № 1 міста Ізюм. Проходив строкову військову службу в десантному батальйоні. 2011 року вступив на факультет радіотехнічних військ протиповітряної оборони Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, згодом перевівся на заочну форму навчання і з квітня 2013 року розпочав військову службу за контрактом. Займався боксом.

Молодший сержант, командир гармати 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади Високомобільних десантних військ ЗС України, в/ч А1126, смт Гвардійське, Дніпропетровська область.

Обставини загибелі[ред.ред. код]

13 червня 2014 року десантники готувались до відправлення в зону проведення АТО. У ніч на 14 червня трьома військово-транспортними літаками Іл-76 МД з інтервалом у 10 хвилин вони вилетіли в Луганський аеропорт на ротацію особового складу. На борту також була військова техніка, спорядження та продовольство.

14 червня о 0:40 перший літак (бортовий номер 76683), під командуванням полковника Дмитра Мимрикова приземлився в аеропорту.

Другий Іл-76 МД (бортовий номер 76777), під керівництвом командира літака підполковника Олександра Бєлого, на борту якого перебували 9 членів екіпажу 25-ї мелітопольської бригади транспортної авіації та 40 військовослужбовців 25-ї Дніпропетровської окремої повітряно-десантної бригади, о 0:51, під час заходу на посадку на аеродром міста Луганськ, на висоті 700 метрів, був підбитий російськими терористами з переносного зенітно-ракетного комплексу «Ігла». В результаті терористичного акту літак вибухнув у повітрі і врізався у землю поблизу території аеропорту. 49 військовослужбовців — весь екіпаж літака та особовий склад десанту, — загинули[1][2]. Третій літак за наказом повернувся в Мелітополь.

« Там все було дуже грамотно по-військовому сплановано. Там без Росії не обійшлось. Вогонь вівся з усіх сторін. Це було не на рівні ненавчених бойовиків. Обстріл літака вівся дуже грамотно. Спочатку підсвічували трасером, а потім били. Із ПЗРК неможливо було збити літак, навіть якби боєприпас потрапив у двигун, то літак все рівно не загинув би. Стріляли з «Шилки».  »

Командир 25-ї БрТрА полковник Дмитро Мимриков.[3]

Пройшло більше 40 діб перш ніж десантників поховали: українські військові збирали рештки тіл загиблих, влада домовлялася з терористами про коридор для евакуації, в Дніпрі проводились експертизи ДНК для ідентифікації.

27 липня Сергія поховали в Ізюмі, на лісовому кладовищі по вулиці Шекспіра[4].

Залишились батьки і старша сестра.

Нагороди та відзнаки[ред.ред. код]

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

Пам'ять Сергія Гончаренка увічнено у його рідному місті Ізюмі: 30 січня 2015 року рішенням міської ради провулок Артема було перейменовано на вулицю Сергія Гончаренка[6]. На фасаді міської гімназії № 1, випускником якої був Сергій, відкрито меморіальну дошку[7].

13 червня 2015 року в Дніпрі на Алеї Героїв до роковин загибелі військових у збитому терористами літаку Іл-76 встановили пам'ятні плити з іменами загиблих воїнів[8].

18 червня 2016 року на території військової частини А1126 в смт Гвардійське урочисто відкрили пам'ятник воїнам-десантникам 25-ї повітряно-десантної бригади, які героїчно загинули під час бойових дій в зоні проведення АТО. На гранітних плитах викарбувані 136 прізвищ, серед них і 40 десантників, які загинули у збитому літаку в Луганську[9].

Див. також[ред.ред. код]

Збиття Іл-76 у Луганську.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Військово-транспортний літак Повітряних Сил Збройних Сил України ІЛ-76 при заході на посадку на аеродром Луганськ був підбитий терористами // Сайт Міністерства оборони України, 14 червня 2014
  2. Стали відомі прізвища усіх, хто загинув у збитому ІЛ-76 // «Українська правда», 14 червня 2014
  3. «Якщо на світі є пекло, то це було воно…» // «TV-News», 22 червня 2016
  4. М. Калюжний (28 липня 2014). Герої не вмирають, вони лише на мить ідуть у вічність. Обрії Ізюмщини. Процитовано 8 серпня 2017. 
  5. Указ Президента України від 20 червня 2014 року № 543/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  6. М. Калюжний (9 квітня 2015). В Ізюмі увічнено пам’ять героя АТО. Обрії Ізюмщини. Процитовано 29 березня 2017. 
  7. М. Калюжний (30 квітня 2015). Меморіальну дошку на честь Сергія Гончаренка відкрито в Ізюмі. Обрії Ізюмщини. Процитовано 29 березня 2017. 
  8. У Дніпропетровську відкрили меморіал військовим, загиблим у збитому під Луганськом літаку // «Радіо Свобода», 13 червня 2015
  9. На Дніпропетровщині відкрили пам'ятник воїнам-десантникам, які віддали своє життя за Україну // Сайт Міністерства оборони України, 19 червня 2016

Джерела[ред.ред. код]