Ігла (ПЗРК)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Це стаття про переносний зенітно-ракетний комплекс. Стаття про інструмент — Голка

Ігла
Igla line drawing.png
Тип: Переносний зенітно-ракетний комплекс (ПЗРК)
Походження: СРСР СРСР
Історія служби
Термін використання 1983-досі
Історія виробництва:
Виробник КБМ
Вартість $ 60,000-80,000 (в 2003)
Характеристики
Маса 10,8 кг
Тип і модель двигуна твердопаливний ракетний двигун
Швидкість 800 м/с (макс.), Число Маха близько 2,3
Запас ходу 5,2 км
Довжина 1,574 м

Commons-logo.svg Ігла (ПЗРК) у Вікісховищі

«Ігла» (індекс ГРАУ РФ — 9К38Ю за класифікацією МО США та НАТО — SA-18 GrouseШотландська куріпка»)) — російський/радянський переносний зенітно-ракетний комплекс, призначений для ураження низько летючих вертольотів і літаків супротивника на зустрічних й паралельних курсах в умовах впливу природних та штучних теплових перешкод. Комплекс прийнято на озброєння 1983 року.

Розробка принципово нового комплексу почалася в Коломні 1971 року. Головним розробником ПЗРК «Ігла» (9К38) було визначено КБМ МОП СРСР (головний конструктор — С. П. Непобідимий), а теплова ГСН створювалася ЛОМО МОП СРСР (головний конструктор ГСН — О. А. Артамонов). Головна мета полягала в тому, щоб створити ракету з кращою стійкістю до заходів протидії та більш високою бойовою ефективністю, аніж комплекси попереднього покоління типу «Стріла».

Бойове застосування[ред. | ред. код]

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

За час збройного протистояння Російська Федерація постачила декілька десятків комплексів «Ігла» терористам[1][2]. З їх допомогою було збито кілька вертольотів та літаків ВПС України, зокрема Іл-76 в Луганському аеропорту[3].

Оператори[ред. | ред. код]

«Ігла» перебуває на озброєнні армії України, країн СНД, а також з 1994 року експортується більше ніж у 30 держав, включаючи Болгарію, Боснію і Герцеговину, В'єтнам, Сербію, Словенію, Хорватію, Чорногорію, Польщу, Німеччину, Фінляндію; Індію, Ірак, Малайзію, Сінгапур, Сирію, Південну Корею; Бразилію та Мексику.

Ігла-1E (SA-16)[ред. | ред. код]

Згори ракета ПЗРК «Ігла», її пускова труба і рукоятка управління. Внизу елементи ПЗРК «Ігла-1» — ракета і пускова труба

Ігла (SA-18)[ред. | ред. код]

Ігла-С (SA-24)[ред. | ред. код]

Країни-оператори «Ігла-С» (SA-24)
Можливі
  •  Індія — компанія Рособоронекспорт брала участь в міжнародному тендері на постачання систем протиповітряної оборони малого радіусу дії (VSHORAD) для індійської армії, який розпочався іще в 2012 році. Передбачалось постачання близько 5000 одиниць за $1,5 млрд. Попри те, що РОЕ запропонувала найнижчу вартість (за тендер змагались також Saab з ПЗРК RBS-70 NG та компанія MBDA з ПЗРК Mistral), вона може програти тендер через небажання передавати технології та через технічні збої зброї на випробуваннях[7].

Примітки[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

  • З 2014 на заміну «Іглі» до російської армії став надходити ПЗРК «Верба»

Посилання[ред. | ред. код]