Гончар Юлія Миколаївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
Ця стаття містить посилання на джерела, що можуть не відповідати вимогам Вікіпедії до авторитетних джерел. Будь ласка, перевірте, чи відповідають вказаним критеріям джерела, використані в цій статті. (17 червня 2024)
Вживання зовнішніх посилань у цій статті не відповідає правилам та настановам Вікіпедії щодо розділу «Посилання». Будь ласка, удоскональте цю статтю шляхом вилучення надмірної кількості зовнішніх посилань або шляхом вилучення зовнішніх посилань, які є недоречними для розділу «Посилання», та конвертуйте корисні посилання у вигляді джерел-виносок у відповідній частині тексту статті. (17 червня 2024)
Ця стаття недостатньо чи зовсім не категоризована, або категорії, до яких вона належить, не існують. Будь ласка, допоможіть додати належні категорії, аби цю статтю можна було категоризувати із суміжними сторінками. (17 червня 2024)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гончар.
Гончар Юлія Миколаївна
Народився3 січня 1990(1990-01-03) (34 роки)
Київ
Національністьукраїнка
Діяльністьдраматург, сценарист, перекладач
Alma materКиївський національний економічний університет

Гончар Юлія Миколаївна (нар. 3 січня 1990, Київ) — українська драматургиня, сценаристка, перекладачка. Одна із засновниць Театру Драматургів у Києві. Сценаристка художнього фільму «Як там Катя?»[1] (режисерка Крістіна Тинькевич), який отримав 4 відзнаки на міжнародних кінофестивалях[2][3] і 1 українську премію ("Чорний лотос")[4].

Біографія

[ред. | ред. код]
Цей розділ не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цей розділ, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (17 червня 2024)

Народилася і виросла у Києві. З 1997 по 2007 рік навчалася у київській гімназії №153 (диплом про середню освіту з відзнакою), з 2007 по 2012 рік — у Київському національному економічному університеті за спеціальністю «міжнародна економіка та менеджмент» (отримала диплом магістра з відзнакою).

З жовтня 2011 по березень 2012 року була стипендіаткою у Констанцькому університеті у Німеччині (факультет економіки).

У 2017 році — кураторка міжнародної співпраці на фестивалі«Тиждень актуальної п'єси». Співпрацювала з Київським театром "Дах" (українсько-німецький проєкт «Кінець удавання» [5][6], який брав участь у двох фестивалях: міжнародний фестиваль ГогольFest, фестиваль «Драматургічний ярмарок» у Гайдельберзі).

У 2021 року стала співзасновницею Театру Драматургів у Києві[7][8].

З березня 2022 року є стипендіаткою[9] Саксонського культурного фонду (Kulturstiftung des Freistaates Sachsen) за підтримки Гете Інституту та веде активну діяльність у заходах, спрямованих на підтримку України в часи російської агресії.

Творча діяльність

[ред. | ред. код]

З 2014 року пише п'єси, з 2016 року — перекладає українською, англійською та німецькою п'єси інших драматургів, з 2019 року пише сценарії до фільмів.

Фокусується на драматургії як інструменті побудови структури тексту та перформансів і виступає як авторка та кураторка у міжнародних театральних проєктах у Берліні, Штутгарті, Нюрнберзі, Бангкоку, Відні.

П'єси

[ред. | ред. код]

Перекладацька діяльність

[ред. | ред. код]
  • п'єса «Скелет слона у пустелі»автор Айхам Майід Агха (2016, прем'єра у Театрі Максима Горького у Берліні; участь у міжнародному фестивалі Гогольфест[13])
  • вистава «Кінець удавання 1.0» і «Кінець удавання 2.0», автори Юлія Гончар та Дмитро Левицький (2016—2017)
  • п'єса «Переселення», автор Максим Курочкін (2016—2017)
  • концепт вистави «Enter UA», автор Сашко Брама (2017)
  • п'єса «Дікпік», автор Кеннет Доу (2017)
  • п'єса «Крізь шкіру», авторка Наталя Блок (переможець фестивалю «Тиждень Актуальної П'єси» 2017 року).
  • п'єса «Камені спотикання», авторка Hans-Werner Kroesinger, Regine Dura (2018—2019, постановка у Державному театрі Badisches Staatstheater у Карлсруе, Німеччина; показ у Києві[14]);
  • п'єса «Мій доволі дивний друг Вальтер», авторка Сивілла Берг (2018—2019, Німецький театр, Берлін);
  • збірка текстів «Сценуй своє місто», автори Лаша Бугадзе, Бруно Коен (2018—2019, Державний театр Карлсруе, Німеччина);
  • п'єса «Херсон 1918/2018», автор Маким Курочкін (2018 копродукція Державного театру зі Штутгарта та Херсонського театру ім. Миколи Куліша[15]);
  • п'єса «На Марсі криків не чутно. Румба», авторка Ірина Гарець;
  • п'єса «Кіт, що гуляв сам по собі», автор Редьярд Кіплінг, незалежний Театр «Дах»[16].

Сценарії

[ред. | ред. код]
  • сценарій (спільно з Наталею Блок та Сергієм Касторних) до художнього фільму «Як там Катя?» [17][18][19][20], режисерка Крістіна Тинькевич (2019, повний метр, ігрове кіно).

Фестивалі, конференції, тренінги

[ред. | ред. код]

2016

[ред. | ред. код]
  • «Мапи страху Мапи ідентичності»: польсько-український освітньо-перформативний проєкт за підтримки EEPAP (Львів- Харків, Україна);
  • «IETM Campus»: тиждень інтенсивного навчання з усіх аспектів міжнародного співробітництва (Люблін, Польща);
  • «EA Campus Artivism»: резиденція-навчання для громадських діячів митців та мисткинь за підтримки організації European Alternatives та Bundeszentrale (Берлін, Німеччина);
  • «The Citizen Artist Incubator»: місяць навчання, інкубації ідей і їх презентації 13 митців та мисткинь (Відень, Австрія);
  • «TEMPS D ' IMAGES CLUJ»: фестиваль сучасного перформативного мистецтва, участь у воркшопах з документального театру (Альоша Бегріч, театр Максима Горького Берлін та Олівер Фрлич режисер з Хорватії), проведення презентації з незалежної театральної сцени в Україні (Клюж Напока, Румунія);
  • «Капсула часу (Time capsule)»: проєкт залучає авторів до роботи над антологією текстів (Інститут Гротовського, Інститут Адама Міцкевича, Вроцлав, Польща);
  • «Культура для місцевого розвитку (Culture for local development)»: 16 менеджерів культури працюють над проєктами (Інститут Адама Міцкевича, Київ, Україна);
  • «Запорізький літературний форум»: запрошена авторка, читання п'єси «Невигадані діалоги про драматургію».

2017

[ред. | ред. код]
  • Міжнародні дні Шиллера Internationale Schillertage: запрошена стипендіатка від України, тиждень навчання, воркшопів (в тому числі Олівер Фрлич Репрезентація реальності у мистецтві; Мангайм, Німеччина);
  • Міжнародний форум — фестиваль Театертреффен Theatertreffen: стипендіатка від Гете Інституту Україна (Берлін, Німеччина); місяць навчання та презентації власних перформативних робіт.

2018

[ред. | ред. код]
  • Фестиваль «Справжніх Театральних Патріотів»: проведення партисипативних лекцій та участь у розробці спільного перформансу (с. Подвірне, Чернівецької області);
  • Фестиваль «Мельпомена Таврії»: проведення партисипативної лекції;
  • Фестиваль «Future of Europe»: участь у дискусії щодо майбутнього театру Штутгарт (Німеччина);
  • Резиденція в Akademie Schloss Solitude: півроку праці над копродукцією «Херсон 1918/2018», режисер Андрій Май.

2019

[ред. | ред. код]

Публікації п'єс

[ред. | ред. код]

2021

[ред. | ред. код]
  • «Зла бола» у збірці текстів української нової драми «8»[21]. Херсон: Видавництво «Старт». Редактор: Жанна Бортнік.

2022

[ред. | ред. код]
  • «Відчуття війни»: Logbuch Suhrkamp онлайн-видання. Доступно за адресою: Logbuch Suhrkamp[22];
  • «Щоденник: Війну я не забуду. Ніколи»: WOZ швейцарська німецькомовна щотижнева газета, Цюріх, №15—14 квітня 2022 року. Доступно за адресою: WOZ.ch[23];
  • «Номер 9/2022 (790)». Miesięcznik «Dialog»: польський місячник, присвячений сучасній драматургії — театральній, кінематографічній, радійній та телевізійній. Доступно за адресою: Dialog-Pismo[24];
  • «Man versuchte sie zu rufen» (укр. Спроби зателефонувати їй): у виданні «Frogbuch 2022 — Die Literaturbeilag des Leipziger Stadtmagazin kreuzer zur Frankfurter Buchmesse» (Frogbuch 2022 — Літературне додаток до Лейпцигського міського журналу kreuzer на Франкфуртському книжковому ярмарку). Доступно за адресою: kreuzer-leipzig[25].

2023

[ред. | ред. код]
  • «Читери»: у книзі «Покидьки та інші п'єси. Сучасна українська драматургія»[26], Харків: Видавництво Фоліо. Упорядник: Богдан Струтинський.
  • «Почуття війни»: у збірці «A Dictionary of Emotions in a Time of War: Twenty Short Works by Ukrainian Playwrights»[27], редактор: Джон Фрідман, Chapel Hill, North Carolina: Laertes Press, с. 299.
  • «Почуття війни»: у друкованій та онлайн-антології «Антологія 24». Доступно за адресою: ParadeFest[28].

2024

[ред. | ред. код]
  • Текст вистави «2-1=4.5.0»: у книзі «Простір доторку. Українські та лейпцизькі працівниці культури в діалозі»[29], Лейпциг: Упорядниці Світлана Лібет та Крістіна Рассман.

Постановки п'єс

[ред. | ред. код]

2024

[ред. | ред. код]

Авторка та продюсерка вистави «2-1=4.5.0» на основі тексту «Ми вийшли в кібер-панк атмосферу вокзалу». Спільний проєкт Schaubühne Lindenfels у Лейпцизі та Театру Драматургів у Києві. Прем'єра відбулася у Лейпцизі та Києві[30][31] Текст надрукований у збірці «Співпраця лейпцизьких митців», упорядниця Світлана Лібет, вистава запрошена на фестиваль в Гренобль, Франція.

2023

[ред. | ред. код]
  • Вистава на діловому фестивалі «House of Beautiful Business»[32] в ролі авторки та драматургині, Сінтра, Португалія.
  • Проєкт «Die magische Care: Maschine»[33] від Paradeiser Productions, який поєднує електроакустичну музику, вокал, звуки, текст, танець та гру об'єктами в супер-суб'єктивну музичну театральну виставу (авторка).
  • Вистава «Ship. Bridge. Body»[34] за участю артистів з України, Італії, Грузії та Німеччини в рамках Міжнародної театральної резиденції. Розробка мюзиклу, роль ініціатора (ідея та організація) та авторки.
  • Аудіовистава «Über Grenzen» (укр. Через кордони): авторка.
  • Музичні театральні мініатюри «Нано опери»[35] від Paradeiser Productions: авторка і драматургиня. Цей проєкт досліджував події, впливи і еволюцію свідомості, створюючи захопливий та надзвичайний панорамний образ з музичних та виконавських елементів, танцю, унікальних звуків та дотику магії. На основі текстів чотирьох українських драматургів, написаних спеціально для цієї вистави.
  • Публічне читання «Nach Hause»[36] колективом missingdots у Hellerau на фестивалі Nebenan.

2022

[ред. | ред. код]
  • Публічне читання тексту «Почуття війни»[37] у Suhrkamp online Edition, Nachtkritik Plus у рамках міжнародної серії читань «Почуття війни».
  • Публічні читання текстів авторки в Royal Court[38], Theatre London, театрі Maxim Gorki[39] у Берліні, Театрі Базеля[40].

2021

[ред. | ред. код]
  • занурна вистава «RIZNI»[41] Театральної групи uzahvati (м. Київ): авторка

2020

[ред. | ред. код]

2019

[ред. | ред. код]
  • театральна вистава з військових ритуалів у Німеччині «ZeremonieRave».

Нагороди і відзнаки

[ред. | ред. код]
Назва твору Назва фестивалю чи конкурсу Відзнака Рік
П'єси «Невигадані діалоги про драматургію», «Успішні безхатьки» (авторка) Фестиваль «Тиждень актуальної п'єси» відзнака експертної ради фестивалю 2015
Х/ф «Як там Катя?» (сценаристка) 75th Locarno International Film Festival 2 нагороди (a special prize from the Ciné+ jury, and the lead actress Anastasia Karpenko) 2022
Х/ф «Як там Катя?» (сценаристка) CinEast Festival (Люксембург) Приз кінокритиків 2022
Збірка творів "Дім, що захитався" (співаторка) Премія TINFO (м. Гельсінкі, Фінляндія) нагорода 2023

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Tynkevych, Christina; Felipenko, Yurii; Karpenko, Anastasiya (25 січня 2024), How Is Katia?, Evos Film, процитовано 20 червня 2024
  2. ↑ "Як там Катя?": український фільм здобув престижну кінопремію. Українська правда. Життя (укр.). Процитовано 20 червня 2024.
  3. ↑ Фільм «Як там Катя?» отримав приз кінокритиків CinEast Festival. www.ukrinform.ua (укр.). 24 жовтня 2022. Процитовано 20 червня 2024.
  4. ↑ Баранівська, Таміла (11 лютого 2023 року). Як там Катя?. Суспільне Київ (укр.). Процитовано 20 червня 2024.
  5. ↑ “End of Imitation 2.0”: A Digital And Documentary Look At Humanity | The Theatre Times (амер.). Процитовано 20 червня 2024.
  6. ↑ Кінець удавання: мапи ідентичності українського (а)театру :: Teatre :: современный театр в Украине. teatre.com.ua. Процитовано 20 червня 2024.
  7. ↑ Котубей-Геруцька, Олеся (20 жовтня 2021 року). suspilne.media/culture. Суспільне культура (українська) .
  8. ↑ ТЕАТР ДРАМАТУРГІВ – THEATER IM EXIL. https://www.schaubuehne.com (німецька) . 2022.
  9. ↑ »Ich träume von einem dauerhaften Austausch zwischen Ideen, Sprachen und Menschen«. kreuzer-leipzig.de (нім.). Процитовано 20 червня 2024.
  10. ↑ 10 п’єс, створених в рамках Лабораторії драматургії НСТДУ 2020. nstdu.com.ua (укр.). 2020 рік.
  11. ↑ Другий етап II Лабораторії драматургії НСТДУ: результати роботи. nstdu.com.ua (укр.). 26-30 серпня 2020 рік.
  12. ↑ Terrarium. Резиденція 2020. www.terrariumscript.com.ua (укр.). 2020.
  13. ↑ Герман, Ольга (1 жовтня 2016 року). ТЕАТР ПЕРЕСЕЛЕНЦЯ: НІЯКОЇ ГРИ, ЛИШЕ ЩИРА РОЗМОВА. Дзеркало тижня (укр.).
  14. ↑ КАМЕНІ СПОТИКАННЯ/STOLPERSTEINE. https://molodyytheatre.com (укр.). 2015.
  15. ↑ ХЕРСОН 1918/2018. https://theatre.com.ua (укр.).
  16. ↑ Котенок, Вікторія (18 травня 2017). Доросла казка "Кіт, що гуляє сам по собі". Блог Nota bene (укр.).
  17. ↑ www.ukrinform.ua. Укрінформ (українська) . 22.10.2020.
  18. ↑ Шилова, Альона (24 січня 2024). https://suspilne.media/culture. Суспільне Культура (українська) .
  19. ↑ Наумова, Оксана (25 січня 2024 року). https://detector.media. Детектор медіа (українська) .
  20. ↑ Десятерик, Дмитро (28 січня 2024). Спокуса помстою. У прокат вийшов український фільм «Як там Катя?» — призер кінофестивалю в Локарно. detector.media (укр.). Процитовано 20 червня 2024.
  21. ↑ vyacheslav (10 грудня 2021). Збірка «8»: виклик театральним критикам та режисерам | НСПУ (ru-RU) . Процитовано 15 червня 2024.
  22. ↑ Logbuch Suhrkamp Das Gefühl des Krieges - Logbuch Suhrkamp. www.logbuch-suhrkamp.de (de-DE) . 19 квітня 2022. Процитовано 14 червня 2024.
  23. ↑ Tagebuch: Und den Krieg vergesse ich. Nicht. www.woz.ch (нім.). 13 квітня 2022. Процитовано 14 червня 2024.
  24. ↑ Numer 9/2022 (790). Dialog – Miesięcznik poświęcony dramaturgii współczesnej (пол.). Процитовано 14 червня 2024.
  25. ↑ Logbuch_2022_Herbst. kreuzer-leipzig.de (нім.). Процитовано 14 червня 2024.
  26. ↑ Покидьки та інші п’єси. Сучасна українська драматургія (укр.). ISBN 978-617-551-413-9.
  27. ↑ A Dictionary of Emotions in a Time of War. Ukrainian Drama Translations (англ.). Процитовано 15 червня 2024.
  28. ↑ АНТОЛОГІЯ24. Parade (укр.). Процитовано 14 червня 2024.
  29. ↑ Горлач, Поліна (28 березня 2024 року). https://suspilne.media/culture. Суспільне культура (українська) .
  30. ↑ Пластичний перфоманс «2-1= 4.5.0» у Театрі Драматургів. YABL (укр.). Процитовано 15 червня 2024.
  31. ↑ Катаєва, Марія (8 березня 2024). Газета "Вечірній Київ".
  32. ↑ Юлія Гончар. https://enterthedream.house (англійська) .
  33. ↑ Die Magische Care:Maschine. PARADEISER productions (амер.). 14 липня 2022. Процитовано 15 червня 2024.
  34. ↑ Prüwer, Tobias. Ship. Bridge. Body. – Festspielhaus Hellerau Dresden – Das Theatre of Playwrights Kyiv eröffnet das Festival. nachtkritik.de (de-de) . Процитовано 15 червня 2024.
  35. ↑ Nano Operas. PARADEISER productions (амер.). 19 квітня 2023. Процитовано 15 червня 2024.
  36. ↑ Nach Hause/додому. hellerau (амер.). Процитовано 15 червня 2024.
  37. ↑ Logbuch Suhrkamp Das Gefühl des Krieges - Logbuch Suhrkamp. www.logbuch-suhrkamp.de (de-DE) . 19 квітня 2022. Процитовано 15 червня 2024.
  38. ↑ Wiegand, Chris (1 квітня 2022). Watch the Ukrainian drama Bad Roads at the Royal Court. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 15 червня 2024.
  39. ↑ Vom Krieg Ukrainische Dramatiker*innen erzählen vom Leben während der Invasion durch Russland. Vom Krieg | Gorki (нім.). Процитовано 15 червня 2024.
  40. ↑ Fliehen oder Bleiben: Stimmen aus der Ukraine |. theater-roxy.ch (нім.). Процитовано 15 червня 2024.
  41. ↑ Вистава-променад 𝚁𝙸𝚉𝙽𝙸 від української команди uzahvati. — Скажи, ми назавжди тепер люди без дому? — Ні. Ти мій дім, а я твій. Знаєш, я щаслива що ми... | By uzahvati | Facebook (укр.), процитовано 15 червня 2024
  42. ↑ НСТД України (22 грудня 2020), Читери, читка п'єси Юлії Гончар, процитовано 15 червня 2024

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гончар_Юлія_Миколаївна&oldid=43068469